Постанова № 2146965, 15.07.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4264/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2008 року, м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Синєпольська О.В., Літвінцева О.О., Корсакова Г.Ю.

Відповідача: Бережний Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир” до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 04.03.2008 р. № 000332330/0.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, проти позову заперечує, просить в позові ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир” відмовити, посилаючись на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97- ВР від 22.05.1997 року та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. №509-ХІІ.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями ДПІ Ленінського району м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства “Торгівельна компанія "ЕлектроМир»" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р по 30.09.2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2008 року № 407/23-304/32336824.

Відповідно до висновків вказаного акту, позивачем допущено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на прибуток в розмірі - 114336,03 грн. Акт перевірки посадовими особами позивача підписаний з зауваженнями щодо незгоди з висновками акту. 25.02.2008 року ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир” направило до ДПІ Ленінського району м. Харкова письмові заперечення до акту перевірки, в яких була викладена правова позиція підприємства щодо висновків, викладених у акті, посилаючись при цьому на норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

За результатами перевірки Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.03.2008 р. № 000332330/0, згідно з яким ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир” донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 137203,23 (у тому числі 114336,03 грн. - за основним платежем, та 22867,20 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, орган податкової служби зазначив порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), оскільки позивачем 26.12.2006р. було укладено договір №01/12 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1. прийняв на себе зобов'язання виконати електромонтажні та налагоджувальні роботи відповідно до проектної документації, наданої позивачем у строк до 31.03.2007р., а позивач зобов'язався оплатити виконання таких робіт у строк до 31.12.2008р.

Роботи, що обумовлені договором, були виконані своєчасно, що підтверджується актами виконаних робіт: №1 від 30.01.07р., №2 від 27.02.07р. та №3 від 30.03.07р.

Загальна сума виконаних робіт з урахуванням власних матеріалів, використаних ФОП ОСОБА_1. становила 526344,13 грн.

За період з липня по серпень 2007р. позивач частково здійснив оплату за отримані послуги у сумі 69000 грн. Кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_1. станом на 01.10.07р. становила 457344,13грн., при цьому кінцевий термін розрахунку за договором не настав.

26.09.2007р. на ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир” звернувся ОСОБА_2- син ОСОБА_1. та повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер, про що була надана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_1., крім цього, з метою надання відомостей у нотаріальну контору, спадкоємець написав запит щодо уточнення суми кредиторської заборгованості підприємства перед його батьком. Позивач надав йому довідку про підтвердження суми боргу та запевнив про те, що заборгованість буде у повному обсязі погашена за умови надання належним чином оформленого свідоцтва про право на спадщину або відповідного рішення суду. Оскільки Цивільним кодексом України встановлений шестимісячний термін для звернення особи до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та трирічний строк для прийняття спадщини, позивач вважає, що термін для прийняття спадщини з боку ОСОБА_2. або будь-якої іншої особи ще не сплинув, тому визнання такої заборгованості «сумнівною» або «безнадійною» передчасне. Підприємство з цього приводу зверталось за роз'ясненнями до ДПІ у Ленінському районі та відповідно до отриманої відповіді №864/10/31-040 від 28.01.2008р. вбачається, що зазначена сума кредиторської заборгованості не є об'єктом оподаткування, а син померлого має право на отримання суми боргу, так як він є спадкоємцем першого ступеня.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, проти позову заперечує, вважає, що дані відображені в акті є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки у 3 кварталі 2007р. підприємство не включило до складу валових доходів суму сумнівної кредиторської заборгованості у розмірі 457344,13 грн. та просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

«Сумнівність» кредиторської заборгованості за актом перевірки обґрунтовується тим, що 09.02.2008 р. минуло півроку з дня смерті кредитора, однак нотаріально посвідчене Свідоцтво про право на спадщину до ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир” не надходило, що згідно з п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» класифікується як сумнівна заборгованість. Обов'язок віднесення такої заборгованості до складу валових доходів доведено Узагальнюючим податковим роз'ясненням щодо застосування пункту 12.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затвердженим Наказом ДПА України №346 від 11.07.2003р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків ОСОБА_2(син померлого) та ОСОБА_3(головний державний податковий ревізор - інспектор відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Харкова), суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, через такі підстави.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход платника податку на прибуток включає загальні доходи від продажу товарів. Зазначена норма нерозривно пов'язана з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, яким визначено загальні ознаки валового доходу: валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Наведені вище норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" свідчать про те, що підставами збільшення валового доходу платника податку на прибуток у певному податковому періоді є наявність всіх обставин, наведених вище.  

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. за № 87, визначає доходи як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи до позивача у встановленому законом порядку звернувся спадкоємець Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 його син - ОСОБА_2з метою підтвердження суми кредиторської заборгованості перед його батьком. Позивач надав до судового засідання документи, що підтверджують намір спадкоємця прийняти спадкове майно у судовому порядку, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив та батьки.

Про наміри спадкоємця визнати право власності на спадщини свідчать надані позивачем копія позовної заяви до Червонозаводського суду про визнання права на спадщину, копія ухвали про прийняття справи у провадження та його особисті свідчення у суді, якими він підтвердив свій намір отримати грошові кошти, що заборгувало ПП „ТК ЕлектоМир” його батькові у сумі 457344,13 грн.

Заперечення відповідача про те, що відповідно до долучених до матеріалів справи запитів прокуратури Червонозаводського району та відповіді Сьомої державної нотаріальної контори свідоцтво на право спадщини ОСОБА_2 не оформлювалось та не надавалось не є достатньою підставою вважати останнього таким, що втратив право на визнання за ним спадщини, так як згідно з ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з моменту її відкриття.

Посилання відповідача у акті, що сума кредиторської заборгованості є сумнівною у судовому засіданні не знайшла правового обґрунтування, оскільки відповідач не навів суду жодних доказів щодо наявності ознак, що передбачені ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та вимогами Узагальнюючого податкового роз'яснення „Порядок відображення сумнівної, безнадійної заборгованості у податковому обліку покупця”. Також представник відповідача та свідок - ревізор, який здійснював перевірку підприємства позивача не надали суду правового обґрунтування терміну (календарної дати), у яку вони вважають, заборгованість набула статус „сумнівної” або „безнадійної”, та з якою саме подією це було пов'язане.

Наданий відповідачем висновок спеціаліста - економіста №3272 від 22.04.2008р. про те, що висновки акту перевірки від 25.02.2008р можуть бути підтверджені за певних умов, не може бути прийнятий судом до уваги з тих підстав, що експерт зробив висновок за умови лише наявності у позивача дебіторської заборгованості, як вказане в заключній частині висновку, а не кредиторської як вбачається з матеріалів справи. За таких обставин висновки не базуються на фактичних даних первинного обліку та відомостей, вказаних у акті перевірки.

Як свідчать матеріали справи, у позивача не було підстав для списання кредиторської заборгованості (зменшення зобов'язань) перед померлим ФОП ОСОБА_1., оскільки з'явився імовірний спадкоємець, тобто ця заборгованість не відповідає критеріям, визначеним п. 1.25 ст. 1 Закону 283, і визнання такої заборгованості «сумнівною» або «безнадійною» передчасне.

П.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97р.) встановлює умови збільшення валових доходів у разі отримання їх з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді;

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

- сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334 платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" вказаного вище підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" вказаного вище підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334 застосовується незалежно від того, чи є продавець (кредитор) платником податку на прибуток підприємств та яким чином і коли він відобразив операцію з продажу товарів (робіт, послуг) та сумнівну заборгованість, яка виникла по такому продажу, у своєму податковому обліку.

Після закінчення терміну позовної давності нестягнута сума заборгованості перед іншою юридичною або фізичною особою включається до валового доходу дебітора як сума безповоротної фінансової допомоги (п.п. 1.22.1).

Слід зазначити, що за загальним правилом, під позовною давністю мають на увазі певний період у часі, протягом якого відповідна особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу, при цьому загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, далі - ЦК).

Кредиторська заборгованість позивача не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і у позивача не було підстав відносити її до валового доходу, бо відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону до валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями в порядку, визначеному п. 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав донараховувати позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовувати фінансові санкції.

Отже, ПП «ТК» ЕлектроМир» правомірно не збільшив валових доходів на суму кредиторської заборгованості у розмірі 457344,13 грн.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ПП „Торгівельна компанія „ЕлектроМир” до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 000332330/0 від 04.03.2008 р.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21.07.2008 р.

Суддя Я.В.П'янова