Рішення № 21463978, 07.02.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-418/11

Рішення

іменем України

07.02.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, в якій зазначає, що з відповідачем по справі знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 31 березня 1988 року, зареєстрований Краснопавлівською селищною радою Лозівського району Харківської області, актовий запис №23. Від цього шлюбу мають дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на повному її утриманні. Матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач в добровільному порядку не надає, працевлаштований, працює оператором-мотористом СКЦ в філії «Центр цементування свердловин»товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром буріння». Інших утримань з відповідача не проводиться. Тому, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів відповідача щомісячно, до досягнення дитини повноліття.

Позивач в судове засідання не зявилась, але надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягає (а.с.21).

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи своєї довірительниці, просив задовольнити позов в повному обсязі і стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до повноліття дитини та відповідно до вимог ст.367 ч.1 п.1 ЦІІК України просить допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, судові витрати покласти на відповідача. Крім цього представник позивача пояснив, що угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між позивачкою та відповідачем не досягнуто.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що його дитина ОСОБА_3 знаходиться на його утриманні, від сплати аліментів він не ухиляється, оскільки неодноразово надавав допомогу та приймав участь у вихованні дитини, його донька, гроші які він надсилав в якості аліментів не отримувала, позивачка витрачала їх на свої потреби, а не на потреби дитини, інших осіб та неповнолітніх дітей, які за законом можуть перебувати на його утриманні він не має, працює оператором-мотористом СКЦ в філії «Центр цементування свердловин»товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром буріння», пільгами з держави не користується, стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться, має задовільний стан здоровя.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала доводи свого довірителя, проти позову заперечувала, пояснила, що позивачка за адресою вказаною в позовній заяві: АДРЕСА_1, протягом шести місяців не мешкає, про що свідчить акт Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, позивачка вихованням своєї дитини не займається, оскільки її донька, ОСОБА_3 навчається у 8-му класі комунального закладу «Обласна спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Обдарованість»Харківської обласної ради»в м.Харків, де постійно мешкає. Вказаний навчальний заклад знаходиться на державному бюджеті, тому кошти на навчання доньки позивачка не витрачає. На вихідні дні ОСОБА_3 їздить до бабусі - матері відповідача. Крім того, 29.07.2011 року відповідач звертався до Краснопавлівської селищної ради з заявою про неналежне виконання материнських обовязків колишньої дружини ОСОБА_1 відносно неповнолітньої доньки, яка залишає дитину без догляду на тривалий час, у звязку з чим 12 серпня 2011 року виконкомом Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області було проведено засідання громадської ради. На засіданні з ОСОБА_1 проведено відповідну виховну бесіду щодо належного виконання своїх материнських обовязків відносно ОСОБА_3 та було вирішено позивачку зобоязати в подальшому не залишати без догляду свою дитину та використовувати аліменти за призначенням. Влітку 2011 року відповідач возив неповнолітню доньку на відпочинок до дитячого санторно-оздоровчого комплексу (а.с.201-205,207).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом зясовано, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 31 березня 1988 року, зареєстрований Краснопавлівською селищною радою Лозівського району Харківської області, актовий запис №23. (а.с.5).

21.02.2011 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.189).

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, вбачається, що у позивача та відповідача народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Судом встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини, є громадянином Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Згідно довідки №12/2664 від 28.10.2011 року з філії «Центр цементування свердловин»товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром буріння», яка знаходиться за адресою: Російська Федерація, місто Новий Уренгой, вулиця Магістральна, Західна промзона, п. «Д». ОСОБА_2 дійсно працює на вказаному підприємстві оператором мотористом СКЦ вахтовим методом, з його заробітної плати, згідно заяви останнього, утримувались аліменти в розмірі 25% в квітні 2011 року у розмірі 9731 руб., в травні 2011 року у розмірі 15369 руб., в червні 2011 року у розмірі 15291руб., інших добровільних виплат аліментів відповідач не проводив (а.с.206).

Також відповідач зазначив, що дійсно для оздоровлення своєї дитини ОСОБА_3 на вказаному підприємстві брав 10% путівку в санаторій і його колишня дружина не заперечувала проти її тимчасової поїздки за кордон до Російської Федерації, що підтверджується заявою ОСОБА_1, засвідчену 28.07.2011 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 та зареєстровану в реєстрі за №2559 (а.с.204-205).

Судом встановлено, що позивачка в теперішній час фактично мешкає в м.Харкові, де працює та проживає з двома доньками відповідача, одна з яких є неповнолітньою.

В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «… Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст.ст.8,11,12 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402: «… Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача і відповідача.

Суд враховує, що інших осіб та неповнолітніх дітей, які за законом можуть перебувати на утриманні у відповідача не має, інших стягнення за виконавчими листами з нього не проводиться, відповідач працює, має задовільний стан здоровя.

Відповідно до ст.184 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,31,57,60,77,79-88,130,169,174,208,209,212-215,218,223, ч.1 ст.367 ЦПК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, ст.ст.180,181,182,183,191 Сімейного кодексу України, Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року; Положеннями Конвенції Організації Обєднаних Націй «Про права дітей»від 20.11.1989 року (ратифіковані Україною відповідно до Постанови Верховної ради України від 27.09.1991 року №789-XII), ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито», п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Нижнєкамськ, Республіки Татарстан, Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 працюючого оператором-мотористом СКЦ в філії «Центр цементування свердловин»товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром буріння», індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 згідно свідоцтва про постановку на облік в податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації, на користь Виставної ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ? частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 14.02.2011 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок (розрахунковий рахунок 31219206700015 в Лозівському УДК м.Лозова, код ЄДРПОУ 38053090, банк УДКСУ Харківської області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір, код 02893953, пункт 1.1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13.02.2012 року.

Суддя О.А.Ткаченко