Рішення № 21462236, 17.02.2012, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

. 17 лютого 2012 р.

СПРАВА №0707/170/2012

2/0707/76/2012

Номер рядка стат. звіту 43

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2012 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючого-судді Феєр І.С.

при секретарі Болдижар О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі яких діє ОСОБА_4, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, СГІРФО Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на житло та користування квартирою АДРЕСА_1, скасування реєстрацію місця проживання, -

В С Т А Н О В И В :

19 вересня 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на житло та користування квартирою АДРЕСА_1, скасування реєстрацію місця проживання.

07 листопада 2011 року Мукачівським міськрайонним судом протокольно залучено до участі по справі в якості відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі яких діє ОСОБА_4 та третіх осіб: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, СГІРФО Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі яких діє ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з»явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причину неявки суд не повідомили. Зі згоди учасників судового розгляду, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, згідно до вимог ст.169 ч.4 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та пояснив, що у відповідності до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 січня 2010 року ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Реєстрація відповідача ОСОБА_4 позбавляє позивача конституційного права, як власника квартири вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм

-2-

майном, створює для неї зайві витрати по обслуговуванню та утриманню квартири, а тому просив задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_3 у повному обсязі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради ОСОБА_2 пояснила, що у зв»язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_3, вважає, за доцільно визнати ОСОБА_4. такою, що втратила право на користування на вищевказану квартиру, однак просила при вирішенні даного спору врахувати інтереси малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Представник третьої особи СГІРФО Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області у судове засідання не з»явився, згідно поданої заяви від 17 лютого 2012 року просить справу розглянути без їх участі.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши письмові докази наявні у матеріалах даної цивільної справи та цивільної справи №2-679/2010, суд приходить до слідуючого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 січня 2010 року за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 лютого 2010 року №25286055 квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що також стверджується довідкою Мукачівського міжрегіонального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 11 лютого 2010 року №231 та технічним паспортом від 11 лютого 2010 року (а.с. 13, 14, 15-18, 26).

Листом заступника начальника Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області від 31 серпня 2011 року №23770 стверджується, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до акту складеного 30 серпня 2011 року мешканцями АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_4 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Статтями 386, 391 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Конвенцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

-3-

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Як вбачається із пояснень учасників судового розгляду, матеріалів даної справи та цивільної справи №2-679/2010, квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 січня 2010 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3. Реєстрація відповідача ОСОБА_4, яка у відповідності до акту від 30 серпня 2011 року не проживає у вищевказаній квартирі, позбавляє конституційного права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, створює для неї зайві витрати по обслуговуванню та утриманню квартири, що негативно відображається на фінансовому становищі її сім»ї, а тому враховуючи те, що право власності є непорушним суд у відповідності до вимог ст.ст.386, 391 ЦК України вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають до часткового задоволення.

Вимоги позивача щодо скасування реєстрацію ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 Закарпатської області не підлягають задоволенню, оскільки згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права особи користування житловим приміщенням, а тому дане рішення суду є підставою для зняття відповідача з реєстрації.

Щодо прав та інтересів неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то у відповідності до норм ЦПК України, Конвенцієї та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», їх права не порушені, оскільки позивачем у позовній заяві не ставилися вимоги про визнання останніх такими, що втратили право на житло.

Відповідно до ст.169 ч.4 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів і постановляє заочне рішення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169 ч. 4, 208, 209, 212-218, 224-232 ЦПК України, ст.41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини»від 17 липня 1997 року, ст.150 ЖК України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»суд заочно,-

Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на житло та користування квартирою АДРЕСА_1

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

-4-

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ : І.С.ФЕЄР