Рішення № 21460366, 23.11.2011, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-1386/11

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.11.2011 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

при секретарі Сичовій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року до суду звернувся ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3

У судовому засіданні представник позивача Савченко Л.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити уточнену позовну заяву; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за кредитним договором № 014/0048/73/98093 від 17.01.2008 року, яка станом на 10.05.2011 року складає 27 465 дол. США 54 центи, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 1 122 дол. США 32 центи; прострочена заборгованість по несплаченим процентам 3 231 дол. США 88 центів; сума нарахованої пені за прострочення погашення кредиту 936 дол. США 28 центів; сума пені за прострочення сплати процентів 4 845 дол. США 22 центи; сума нарахованих процентів 149 дол. США 36 центів та поточна заборгованість за кредитом 17180 дол. США 48 центів.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги визнавала частково; просила відмовити в частині позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення пені за прострочення погашення кредиту та пені за прострочення сплати процентів.

Відповідач ОСОБА_3 неодноразово повідомлялася про дату розгляду справи, у судове засідання не зявилася, письмово про причини неявки суд не повідомляла, заперечень проти позову не надала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:

17.01.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0048/73/98093, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 23 500 дол. США 00 центів зі строком користування кредитними коштами до 17.01.2015 року, зі сплатою 12,95 % річних.

23.03.09 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої проведена реструктуризація кредиту у вигляді збільшення строку дії Кредитного договору до 17.02.16 року, зниження відсоткової ставки на 3 % строком на 12 місяців, капіталізації простроченої заборгованості, скасування пені.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору ОСОБА_2 узяв на себе зобовязання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у встановлені кредитним договором терміни.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 17.01.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 014/0048/73/98093, згідно якого вона узяла на себе зобовязання відповідати перед банком по кредитним зобовязанням ОСОБА_2 у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.5 Договору поруки передбачено, що ОСОБА_3 зобовязалася перед позивачем відповідати солідарно за виконання ОСОБА_2 усіх його зобовязань перед банком в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.

Окрім того, 17.01.08 року між ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого в заставу банку передане рухоме майно автомобіль марки HYNDAI TUCSON, 2007 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором; щомісячних платежів не здійснює, чим порушує права позивача.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного Кодексу України у разі солідарного обовязку боржників кредитор має право вимагати виконання обовяжу частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо.

Солідарну відповідальність перед кредитором несуть і боржник, і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, суд, ухвалюючи рішення а користь кількох позивачів або проти кількох відповідачі, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них або зазначити, що обовязок чи право є солідарним.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного Кодексу України в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У звязку з виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором позивач направив відповідачам вимогу-повідомлення від 30.11.10 року за № 22-50/13-2025 про дострокове повернення кредитних коштів, сплату ними відсотків за користування кредитними коштами з нарахуванням пені, на яку вони не відреагували, свої зобовязання за кредитним договором не виконали.

Станом на 10.05.2011 року ОСОБА_2 має заборгованість перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в розмірі 27 465 дол. США 54 центи, з яких:

-прострочена заборгованість за кредитом 1 122 дол. США 32 центи;

-прострочена заборгованість по несплаченим процентам 3 231 дол. США 88 центів;

-сума нарахованої пені за прострочення погашення кредиту 936 дол. США 28 центів;

-сума пені за прострочення сплати процентів 4 845 дол. США 22 центи;

-сума нарахованих процентів 149 дол. США 36 центів та поточна заборгованість за кредитом 17180 дол. США 48 центів.

Відповідно до ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет КМУ).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, як використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог п.п. «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, повязані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банком кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав дозвіл НБУ на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» 28 жовтня 1991 року № 57 на здійснення певних валютних операцій, який є генеральною ліцензією.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦПК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені є значно більшим простроченої заборгованості та нарахованих відсотків, розмір пені слід зменшити.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Необхідно стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за кредитом 1 122 дол. США 32 центи; прострочену заборгованість по несплаченим процентам 3 231 дол. США 88 центів; суму нарахованої пені за прострочення погашення кредиту 100 дол. США 00 центів; суму пені за прострочення сплати процентів 1 000 дол. США 00 центів; сума нарахованих процентів 149 дол. США 36 центів та поточна заборгованість за кредитом 17180 дол. США 48 центів, а всього 22 784 дол. США 04 центи та судові витрати понесені банком при подачі позову до суду в розмірі 1 820 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, ч. 1 ст. 533, 550, ч. 3 ст. 551, ч. 3 ст. 553, ч. 2 ст. 554, 589, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 14, 57 59, 208, 209, 212 215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 22 784 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) дол. США 04 (чотири) центи заборгованості за кредитним договором № 014/0048/73/98093 від 17.01.2008 року.

Стягнути з кожного з відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати: судовий збір (державне мито) по 850 (вісімсот пятдесят) грн. 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в сумі по 60 (шістдесят) грн. 00 коп. на рахунок № 31213206700008, одержувач: державний бюджет УДК у м. Кременчуці, код ЄДРПОУ 34698778, МФО 831019, ГУДКУ у Полтавській області, код ЄДРПО суду 02886019.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: