Рішення № 21456745, 06.02.2012, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року справа № 0312/63/2012 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Галушки О.Г.,

при секретарі Дячук С.Л.,

за участю

представника позивача Сорокіної В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Волиньобленерго” в особі Нововолинської філії Публічного акціонерного товариства “Волиньобленерго” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію,

встановив:

12 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Волиньобленерго»в особі

Нововолинської філії Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він здійснює постачання електроенергії у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 співвласниками якої є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

30 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Волиньобленерго»було укладено договір на користування електричною енергією із врахуванням його пільги як учасника війни в розмірі 50 % вартості оплати. У цьому ж договорі відповідачем була визнана існуюча заборгованість по оплаті за електроенергію станом на 20.10.2009 року в розмірі 316 грн. 18 коп.

Внаслідок не проведення відповідачами своєчасних розрахунків за спожиту електричну енергію за період з 01.07.2007 року по 01.06.2011 року утворилася заборгованість в сумі 296 грн. 44 коп.

На неодноразові повідомлення відповідачів про необхідність здійснити розрахунки за спожиту електроенергію вони не реагують і її оплату не проводять.

27 листопада 2007 року ОСОБА_2 звернувся у ПАТ «Волиньобленерго»із заявою про те, що він звільнений від сплати за електроенергію згідно ст. 43 Гірничого Закону України. Проте механізм реалізації такої пільги чинним законодавством було не визначено, а ПАТ «Волиньобленерго», діючи до Статуту не наділене повноваженнями звільняти Споживачів від сплати за електричну енергію, так як головною метою діяльності товариства є одержання прибутку шляхом забезпечення потреб споживачів електроенергії, насичення ринку товарами та послугами відповідно до предмету діяльності в умовах функціонування єдиної енергосистеми України. У звязку з цим відповідачу ОСОБА_2 було відмовлено у наданні такої пільги.

Позивач просить ухвалити рішення яким стягнути на свою користь з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію за період з 01.07.2007 року по 01.06.2011 року в сумі 296 грн. 44 коп. в рівних частинах по 148 грн. 22 коп. з кожного, а також понесені при предявлені позову витрати по сплаті судового збору в розмірі 188 грн. 20 коп.

В судовому засіданні представник позивача Сорокіна В.К. позов підтримала і пояснила, що через не проведення відповідачами своєчасних розрахунків за спожиту електричну енергію станом на 23 червня 2011 року (показник лічильника 5617) утворилася заборгованість по оплаті за період з 01.07.2007 року по 01.06.2011 року в сумі 296 грн. 44 коп.

Разом з тим ствердила проте, що ОСОБА_2 звертався у Нововолинську філію «Волиньобленерго»27 листопада 2007 року із заявою про звільнення його від оплати за спожиту електроенергію згідно ст. 43 Гірничого Закону України як інваліда праці, однак ПАТ «Волиньобленерго»після здійснення ряду запитів у відповідні державні установи стосовно надання такої пільги надало йому обґрунтовано відмову, посилаючись на те, що звільнення від сплати за електроенергію неможливе за рахунок енергопостачальної компанії. Таке звільнення передбачене за рахунок коштів підприємств з видобутку вугілля, які перераховують кошти на ці потреби до місцевого бюджету, а оскільки механізм такого перерахунку не був визначений на той час Кабінетом Міністрів України, то застосовувався встановлений механізм реалізації Гірничого Закону України галузевою угодою та колективним договором вугледобувного підприємства.

02 вересня 2008 року стаття 43 Гірничого Закону України була викладена у новій редакції, а саме: особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, отримують компенсацію за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла, що виплачується за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Отже, ОСОБА_2 необхідно було звертатися з відповідними заявами до вугільного підприємства, де він працював чи до державних установ про отримання компенсації за проведену ним оплату за спожиту електричну енергію.

Крім цього, представник позивача вказала на те, що 30 листопада 2009 року між ПАТ «Волиньобленерго»та ОСОБА_2 було укладено договір на користування електричною енергією із врахуванням наявної у нього пільги як учасника війни, де він визнав існуючу заборгованість станом на 20 жовтня 2009 року в сумі 316 грн. 18 коп., і починаючи з цього часу відповідачі стали вносити оплату.

Представник позивача вважає, що до заявлених вимог не може бути застосована загальна позовна давність, так як перебіг позовної давності перервався тим, що відповідач ОСОБА_2 визнав існуючу заборгованість станом на 20 жовтня 2009 року у укладеному ним договорі, а також через те, що відразу ж після цього відповідачі стали вносити оплату за спожиту електроенергію.

Представник позивача просить задоволити заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 а ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, подавши до суду заперечення проти позову, заяву про застосування строку позовної давності та заяву, де просять розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

У запереченні проти позову ОСОБА_2 покликається на те, що він не оплачував використану електроенергію через те, що згідно ст. 43 Гірничого Закону України він як ветеран та інвалід шахтарської праці був звільнений від сплати за електроенергію та газ. Позивач же, незважаючи на його неодноразові звернення, в тому числі й до суду не задовольняє його вимоги по звільненню від оплати, застосовуючи лише пільгу як учасника ВВВ ( 50 % вартості). Вважає дії ПАТ «Волиньобленерго»незаконними. Крім цього, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у поданій до суду заяві просять застосувати строк позовної давності, так як ніякого договору про реструктуризацію боргу вони не укладали, графіку погашення боргу теж не було складено. У задоволенні позову відповідачі просять відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є підставним і підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що споживачем електроенергії, яка постачається позивачем в квартиру АДРЕСА_1 є її співвласники відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 12, 13-15).

Як вбачається з розрахунку про рух коштів по оплаті за спожиту електроенергію особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на імя ОСОБА_2 (а.с. 9-11).

З цього ж розрахунку видно, що починаючи з 01 .07.2007 року по 01.06.2011 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 оплачували за спожиту електроенергію частково у звязку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 296 грн. 44 коп.

30 листопада 2009 року між ВАТ «Волиньобленерго»правонаступником якого є ПАТ «Волиньобленерго»та ОСОБА_2 було укладено договір на користування електричною енергією з врахуванням пільги як учасника ВВВ (50 % вартості), де відповідачем ОСОБА_2 (пункт 13) було визнано існуючу станом на 20.10.2009 року заборгованість по оплаті за електроенергію в сумі 316 грн. 18коп. (а.с. 5-8).

Згідно вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до пунктів 19, 20 Правил користування електричною енергією для населення (далі Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлять іншого терміну.

Окрім цього, згідно вимог пунктів 42, 48 Правил споживач зобовязаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил та несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи відповідача ОСОБА_2 викладені у запереченні проти позову, а саме те, що він мав право на звільнення від сплати за електроенергію не можуть бути прийняті до уваги, оскільки стаття 43 Гірничого Закону України, на яку посилається відповідач, не передбачає звільнення відповідача від сплати за електроенергію за рахунок енергопостачальної компанії. Для вирішення питання щодо компенсації витрат на оплату за електроенергію встановлено інший порядок.

Оскільки механізм реалізації норм ч. 8 ст. 43 Гірничого Закону України ( в редакції до 02 вересня 2008 року) чинним на той час законодавством України визначено не було, то положення цієї норми Закону реалізовувалися відповідно до тимчасового положення «Про порядок компенсації витрат у розрахунках за комунальні послуги ( за газ та електроенергію)», Галузевої тарифної угоди в вугільній промисловості, Інструкції про порядок забезпечення працівників і пенсіонерів підприємств вугільної галузі України та колективних договорів на підприємствах.

Згідно пункту 3.5 тимчасового положення «Про порядок компенсації витрат у розрахунках за комунальні послуги ( за газ та електроенергію)»нарахування компенсації здійснюється з часу надання заяви та інших документів у визначеному порядку.

Суду не надано відповідачами доказів того, що ОСОБА_2 звертався із заявою про нарахування йому компенсації витрат на оплату за електроенергію.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідачами не надано суду належних доказів на заперечення проти позову.

Застосування строку позовної давності, який просять застосувати відповідачі є неможливим виходячи з наступного.

Як видно з пункту 13 копії договору від 30 листопада 2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на користування електроенергією, останнім було визнано заборгованість по оплаті за електроенергію станом на 20.10.2009 року в сумі 316 грн. 18 коп. (а.с.5-8).

Крім цього, як вбачається з розрахунку про рух коштів по оплаті за спожиту електроенергію відповідачами 08.12.2009 року була проведена оплата в сумі 12 грн. 91 коп., що свідчить про визнання відповідачами свого боргу, який утворився з 01.07.2007 року (а.с. 9-11).

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог є неможливим, оскільки вони заявлені в межах строку загальної позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведені в судовому засіданні заявлені вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію в сумі 296 грн. 44 коп. за період з 01.07. 2007 року по 01.06.2011 року, яку вони повинні сплатити в рівних частках, так як є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір відповідачі звільнені від сплати судового збору, а тому суд не застосовує правила ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.26 Закону України «Про електроенергетику», п. п. 20 42, 28 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. № 1357, ст.ст. 256, 257, 260, 264, 526, 626, 629 ЦК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Волиньобленерго” в особі Нововолинської філії Публічного акціонерного товариства “Волиньобленерго” з кожного в рівних частках по 148 (сто сорок вісім) гривень 22 коп. заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію за період з 01.07.2007 року по 01.06.2011 року шляхом зарахування на р/р № 260323012658 філія - Волинське Оу ВАТ «ДОБУ»м.Луцьк, МФО 303398 ЗКПО 00131512.

Від сплати судового збору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнені.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Г.Галушка