Рішення № 21452110, 19.10.2011, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

2-657/11

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р. Магдалинівський районний суд у складі головуючого судді Соловйова М.І., при секретарі Горбаченко Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка справу за позовом Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” /скорочене найменування - ПАТ ”ВіЕйБі Банк”/ до ОСОБА_2 про стягнення 4740 грн. 55 коп.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011р. до суду надійшов позов ПАТ ”ВіЕйБі Банк” до ОСОБА_2 про стягнення 4740 грн. 55 коп. Посилаючись на те, що ще 25 грудня 2007р. з відповідачем укладено кредитний договір № 130/гр про надання коштів в розмірі 3000 грн. для придбання товарів /послуг/ терміном по 24 грудня 2010р. Відповідно до умов Договору остання прийняла на себе зобовязання перед банком повернути суму кредиту та сплатити 24 відсотки річних. Отримавши гроші, на порушення договору по цей час кредит не повернула та не сплатила проценти за користування. За розрахунком ОСОБА_2 станом на 12 серпня 2011р. загальний борг складає 4740 грн. 55 коп., з яких 2652 грн. 34 коп. заборгованість за Кредитом, 1785 грн. 29 коп. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 309 грн. 92 коп. штраф за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування. З причини, що боржник не виконала умови договору, звернулися до суду з проханням стягнути на їх користь суму боргу.

Відповідач до суду не зявилася, прохає справу розглянути у її відсутність.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність вирішення позовних вимог, з таких підстав.

Ст. 526 ЦК України вимагає, щоб зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Позивач та відповідач рівні між собою не тільки згідно ст. ст. 27. 31 ЦПК України, а насамперед як рівні сторони за умовами укладеного договору.

25 грудня 2007р. сторони уклали кредитний договір № 130/гр /а. с. 6-8/, згідно якого відповідачу надані кошти на споживчі потреби 3000 грн. терміном по 24 грудня 2010р.

Відповідач на порушення умов договору по цей час кредит не повернув та не сплатив проценти за користування. Станом на 12 серпня 2011р. загальний борг складає 4740 грн. 55 коп.: з яких 2652 грн. 34 коп. борг по кредиту; 1785 грн. 29 коп. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 302 грн. 92 коп. штраф за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування.

Незважаючи на те, що відповідач в період часу дії кредитного договору не погашав кредит та проценти за взятий кредит, банк - позивач по справі, маючі законні підстави вирішувати питання повернення кредиту та відсотків за користування кредиту, до суду не звертався за захистом своїх прав та інтересів, а продовжував нараховувати відсотки та штрафні санкції, незважаючи на те, що згідно законодавства позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки /штрафу, пені/.

Аналізуючи докази по справі, суд не встановив будь-яких причин не звернення до суду з позовом. Тому дійшов до висновку про відсутність поважних причин не звернення до суду з боку банку.

Відповідно до ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

12 грудня 2008р. Верховною Радою України прийняті зміни до цивільного Кодексу та Закону “Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до ст.1056 -1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений в односторонньому порядку. Відповідно до ст.1061 ЦК України умова договору щодо права банку збільшувати розмір в односторонньому порядку є нікчемною.

В звязку з прийняттям 12 грудня 2008р. Верховною Радою України вказаних змін діючий кредитний договір з відповідачем може застосовуватися в частині, що не суперечить прийнятим законам.

Крім цього на відносини щодо отримання кредиту розповсюджується дія Закону України “Про захист прав споживачів”. Згідно ст. 1 п. 23 цього Закону) споживчий кредит - кошти надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Ст. 11 ч. 5 вищевказаного Закону передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими ... 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Таким чином, законодавець встановив поняття “дискримінації” при встановленні правил зміни відсоткової ставки по споживчим кредитам. Право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку по кредитному договору як дискримінаційне право скасовано на рівні Цивільного Кодексу України 12 грудня 2008р.

Ст. 21 Закону “Про захист прав споживачів” визнає в будь якому разі як порушення прав споживачів, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. При укладенні договору між сторонами були конкретно визначені істотні умови договору - сума кредиту, розмір процентної ставки, порядок та строки погашення кредиту. Всі ці умови виконувалися своєчасно і повністю.

Ст. 22 Закону “Про захист прав споживачів” передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобовязань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Правова природа кредитних правовідносин урегульована в нормах цивільно-правового зобовязального інституту “Позика. Кредит. Банківський вклад” (гл. 71 Цивільного кодексу України), Закону від 7 грудня 2000р. № 2121-III “Про банки і банківську діяльність” та інших відповідних правових актах. Зокрема, у Законі від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі - Закон № 334/94-ВР) вперше визначено поняття “кредитна операція”, “товарний кредит”, “комерційний кредит” та “фінансовий кредит”. Предметом кредитного договору є лише грошові кошти на відміну від договору позики.

Відповідно до ст. 47 Закону № 2121-III операції, визначені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті (у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Зважаючи на вищенаведене, кредитування здійснює саме банк, який отримав відповідну ліцензію, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Вирішуючи справи про кредитні договори, суд враховує вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК (статті 1048-1052, 1054), так і Законом від 12 липня 2001р. № 2499-VI “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

За умови договору позичальник повинен повернути за 36 місяця кредит, а також сплатити проценти в день отримання грошових коштів за кредитом.

В звязку з такими обставинами, сума кредиту складає 2652 грн. 34 коп., сума відсотків за користування кредитом - 1785 грн. 29 коп., штраф 302 грн. 92 коп.

Суд звертає увагу на ту обставину, що сума боргу кредиту складає 2652 грн. 34 коп., тоді як відсотки за користування кредитом становлять 1785 грн. 29 коп., та додатково штраф 302 грн. 92 коп. Останні дві сума нарахована відповідачу з причини порушення боржником зобовязань по кредитному договору. А це відповідно ст. 549 ЦК України є неустойкою /пенею/, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки. Сума відсотків наближається до суми кредиту.

За ст. 551 ч. 3 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд дійшов до висновку про можливість зменшити штраф з 302 грн. 92 коп. до 50 грн., а відсотки до 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 51 грн. (а. с. 2) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (а. с. 1). Тому витрати по справі слід стягнути з відповідача відповідно суми задоволеного позову - судовий збір 51 грн. та ІТЗ 120 грн. .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 15, 118-120, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 3, 4, 15, 16, 525, 526, 527, 530, 611, 623, 625, 1050 ЦК України, Законом України “Про захист прав споживачів”, Кредитним договором № 130/гр від 25 грудня 2007р. -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1:

-Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” /скорочене найменування - ПАТ ”ВіЕйБі Банк” /04119 м. Київ вул. Зоологічна № 5 тр/р 37396880020, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842 ПАТ ”ВіЕйБі” тр/р 37396880020, МФО 380537, ЄДРПОУ 19017842, ПАТ ”ВіЕйБі Банк” - 3873 грн. 34 коп. /заборгованість по кредиту 2652 грн. 34 коп., відсотки за користування кредитом 1000 грн., штраф 50 грн., судовий збір 51 грн., ІТЗ 120 грн./

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду у Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя М.Соловйов