Постанова № 21445220, 20.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2012 р. справа №24/221

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддівТатенко В.М.

Бойко І.А., Марченко О.А.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. довіреність №30-12/125-Д від 30.12.2011р.

від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Вугілля України», м. Київ на рішення господарського судуДонецької області

від17.01.2012 р.

у справі№ 24/221 (головуючого судді: Величко Н.В., судді: Лейба М.О., Овсяннікова О.В.),

порушеній за позовом:Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо», м. Донецьк

про:стягнення 444972,28 грн. збитків встановив:

Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ (далі «Позивач») звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо», м. Донецьк (далі «Відповідач») 444972,28 грн. збитків за порушення взятих на себе зобовязань.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.01.2012р. у справі № 24/221 позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто збитків у розмірі 230934,14 грн., державне мито у сумі 2305,39 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 122,27 грн..

Відмовляючи у решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частина вимог позивача безпідставна та необґрунтована належним чином.

Позивач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2012р. у справі № 24/221 у частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, наполягає на тому, що судом не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив не надіслав.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.04.2009р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір переробки вугілля № 03-09/02-ПВ (а.с.14-23), за умовами якого позивач зобовязався передати виконавцю на переробку (збагачення) рядове вугілля, а виконавець зобовязався прийняти це вугілля, провести роботи по його переробці та на умовах договору передати вугільний концентрат (збагачене вугілля) замовникові. Сторони домовились, що найменування, орієнтовна кількість, марочний склад, якісні показники рядового вугілля/вугільного концентрату, ціна переробки 1 тони рядового вугілля та інші відомості, необхідні для виконання даного договору, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невідємними частинами договору.

Відповідач також зобовязався протягом трьох днів з моменту надходження рядового вугілля до погодженої сторонами у специфікації збагачувальної фабрики відвантажити замовникові від цієї збагачувальної фабрики концентрат, вироблений з цього рядового вугілля (п.2.3.3 договору); забезпечити в посвідченнях якості відвантажуваного вугільного концентрату наявність відмітки про приналежність вантажу позивачу, а також, в заленості від напрямків відвантаження вугільного концентрату, забезпечити наявність в графі 4 “Особливі відмітки” залізничних накладних відмітку: “у власність ДП Вугілля України договір, відвантажено за договором “(номер та дата договору з позивачем)”у власність “(назва отримувача)”згідно з договором “(номер і дата договору замовника з отримувачем)”, а також назву та місце знаходження замовника (п.2.3.9 договору); протягом 3 діб після відвантаження вугільного концентрату передати замовникові (позивачу) відвантажувальні документи: відвантажувальну відомість, залізничну квитанцію про приймання до перевезення вантажу, посвідчення якості, лист про власність (п.2.3.10 договору); Приймання рядового вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 та № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”, Інструкції з обліку видобутку рядового вугілля та готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальних фабриках Мінвуглепрому України і Положенням про взаємини шахти і ЦЗФ, затвердженим наказом Міністерства вугільної промисловості України від 17.09.1996р. № 466 (п.3.1.1 договору). Приймання партії вугілля за якістю, що відвантажується залізничним транспортом, проводиться за фактичними значеннями показників якості рядового вугілля, зазначеними в посвідченнях якості до нього (п.3.1.6 договору).

Згідно з п.5.4 договору, у разі відвантаження вугільного концентрату, якість, марочний склад якого не відповідають погодженим сторонами у специфікаціях вимогам, а також з домішками не вугільного походження, пошаровим завантаженням вагонів продукцією інших класів або сортів, або асортимент якого не відповідає вимогам договору, у звязку з чим вантажоотримувач відмовиться від приймання такого вугілля, виконавець відшкодовує всі збитки замовника/вантажоотримувача, повязані з відвантаженням та поверненням такого вугільного концентрату та безоплатно виконає належним чином зобовязання по збагаченню рядового вугілля і надає замовникові продукти збагачення в кількості з якісними показниками, вказаними в специфікаціях до даного договору.

У матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 05.02.2010р. по справі № 1/38 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” до Державного підприємства “Вугілля України” про стягнення 230934,14 грн. збитків внаслідок повернення неякісного вугілля, поставленого за договором №02-09/1-ЕН від 17.02.2007р. (а.с.72).

Зазначеним рішенням встановлено факт поставки 01.08.2009, 03.08.2009, 07.08.2009р. на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, неякісного вугілля, вантажовідправником якого було ТОВ “Промислова компанія “Донецьке вугільне паливо” в загальній кількості 1656069 кг., а також те, що спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику 03.08.09р., 05.08.09р., 06.08.09р., 11.08.09р. в залізничних вагонах без вивантаження-навантаження за квитанціями про приймання вантажу №№ 36408607, 36408609, 36408610, 36484538 виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці, у звязку з чим ВАТ “Західенерго” були завдані збитки на загальну суму 230934,14 грн., у вигляді сплати Укрзалізниці провізної плати, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.2010р. у справі № 1/38 стягнуто з Державного підприємства “Вугілля України” на користьВідкритого акціонерного товариства “Західенерго” 230934 грн.14 коп. - збитків; 2309 грн.34 коп. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Зазначене рішення набрало законної сили. Сума, стягнута за цим рішенням була погашено заліком зустрічних однорідних вимог на суму 233479,48 грн..

В обґрунтування вимог позову Позивач послався на те, що відповідачем завдано Позивачу збитки за оплату вартості його перевезення від вантажовідправника до вантажоодержувача у розмірі 211492,80 грн., так і за повернення вугілля, у звязку з його невідповідністю умовам договору у розмірі 233479,48 грн..

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) збитків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу («ГК») України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір є обовязковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором передбачений обовязокпостачальника компенсувати всі витрати замовника/вантажоотримувача, повязані з відвантаженням та поверненням неякісного вугільного концентрату.

Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 225 ГК України зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність у діях відповідача усього складу елементів правопорушення, які завдали позивачу збитки у сумі 230934,14 грн. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про законність та обґрунтованість вимог щодо стягнення збитків у цій сумі є обгрунтовними.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, які були сплачені ДП “Вугілля України” на користь ВАТ “Західенерго” за виконання судового рішення по справі № 1/38 та стягнення суми збитків у розмірі 211492,80 грн., колегія суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги у цих частинах задоволенню не підлягають, у звязку з тим, що по-перше, судові витрати не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки витрати, понесені стороною у зв'язку і реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді відшкодовуються згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування збитків, по-друге, позивачем не надано жодних доказів реального понесення збитків у розмірі 211492,80 грн., за перевезення спірної партії вугілля від вантажовідправника до вантажоодержувача, у вигляді сплати постачальнику за договором вартості вугілля з урахуванням провізної плати, або будь-які інші розрахункові документи, які б підтверджували понесення збитків позивачем у зазначеній сумі.

Інші заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути віднесені на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2012р. у справі № 24/221 - залишити без змін.

Головуючий суддя:В.М. Татенко

Судді:І.А. Бойко

О.А. Марченко Надруковано примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу 1 до справи; 1 - ГСДО 1 ДАГС