Рішення № 21443895, 14.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/35814.02.12 За позовомпублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго» довідкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ»

простягнення 26011, 78 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт ОСОБА_1 (довіреність № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.2011

року)

відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ»26011, 78 грн., ( у тому числі 22002, 56 грн. сума основного боргу, 2486, 54 грн. пеня, 1155, 70 грн. інфляційні втрати та 366, 98 грн. 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобовязання за договором від 01.08.1999 року.

09.11.2009 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №23/358 та призначено її розгляд на 19.11.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року зупинено провадження у справі № 23/358 до остаточного розгляду справи № 8/131 Окружним адміністративним судом м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року поновлено провадження у справі № 23/358, розгляд справи призначено на 14.02.2012 року.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подала клопотання, відповідно до якого просила змінити назву акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на публічне акціонерне товариство “Київенерго”.

Ухвалою суду від 14.02.2012 року змінено назву акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на публічне акціонерне товариство “Київенерго”.

Представник Позивача у судовому засіданні 14.02.2012 року підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвала про поновлення провадження у справі була відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 910801 від 01.08.1999 року.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору № 910801 від 01.08.1999 року Позивач зобовязався постачати теплову енергію Відповідачу на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідач відповідно до пункту 2.3.1 договору № 910801 від 01.08.1999 року зобовязався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір № 910801 від 01.08.1999 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.12.2008 року по 01.10.2009 року, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 31772, 32 грн.

Додатком № 4 до договору № 910801 від 01.08.1999 року сторони погодили, що Відповідач сплачує вартість теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо Відповідач розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідач за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 22002, 56 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Враховуючи, що Відповідач не сплатив вартість використаної теплової енергії, позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 22002, 56 грн. підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору № 910801 від 01.08.1999 року сторони визначили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, Позивач нараховує Відповідачу пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії.

Суд перевірив розрахунок Позивача та встановив, що позовна вимога про стягнення пені у сумі 2486, 54 грн. (за період з травня 2009 року по жовтень 2009 року) підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 366, 98 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі (за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року), а позовна вимога про відшкодування інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 1085, 07 грн., оскільки Позивачем не враховано відємний інфляційний показник при здійснення розрахунку, зокрема, за липень та серпень 2009 року.

Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством “Київенерго” вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, 6-А, ідентифікаційний код 01190416) на користь публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 22002 (двадцять дві тисячі дві) грн. 56 коп. сума основного боргу, 2486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 54 коп. пеня, 366 (триста шістдесят шість) грн. 98 коп. 3 % річних, 1085 (одна тисяча вісімдесят пять) грн. 07 коп. інфляційні втрати, 259 (двісті пятдесят девять) грн. 41 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк