Рішення № 21443654, 08.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/225

08.02.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

Корпорації "Українські атомні прилади та системи", м. Київ

до відповідача Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, м. Київ

про стягнення грошових коштів 181 749,60 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Сапіга Я.О. –юрисконсульт

від відповідача: Мащенко М.В. –юрисконсульт

За клопотанням позивача з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Корпорація "Українські атомні прилади та системи" звернулася до господарського суду з позовними вимогами до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення з останнього основного боргу в сумі 133 000,00 грн., інфляційних в сумі 37 240,00 грн. та суми за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання згідно Договору на виконання науково-дослідної роботи за темою: "Створення системи відеомоніторингу пожеж в Зоні відчуження" №21-4/22 від 21.10.2008 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки виникнення боргу пояснював відсутністю у Державному бюджеті України коштів на оплату виконаних позивачем робіт, що спричинило несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 21.10.2008 р. між Корпорацією "Українські атомні прилади та системи", далі Виконавець, та Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, далі Замовник, був укладений Договір на виконання науково-дослідної роботи за темою: "Створення системи відеомоніторингу пожеж в Зоні відчуження" №21-4/22, далі Договір.

Відповідно пункту 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт за темою: "Створення системи відеомоніторингу пожеж в Зоні відчуження". Пунктом 1.2 Договору передбачено, що наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом Договору, викладені в Технічному завданні за темою, що додається і є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що загальна вартість робіт згідно з цим договором відповідно до протоколу угоди про договірну ціну становить 400 000,00 грн., а відповідно до п. 2.4 Договору розрахунки із виконавцем здійснюються поетапно відповідно до календарного плану на підставі актів виконаних робіт. Остаточний розрахунок проводиться після приймання і позитивної оцінки замовником наукової продукції згідно з умовами договору.

На виконання умов Договору позивачем належним чином виконані роботи, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт №81/1 від 22.12.2008 р., відповідно до якого виконавець здав, а замовник прийняв виконану роботу, яка відповідає вимогам технічного завдання та умовам договору, фактичним обсягам фінансування та оформлена належним чином. Згідно з даним актом сума, яка підлягає перерахуванню замовником становить 133 000,00 грн.

Свої зобов’язання з оплати виконаних робіт відповідач виконав не в повному обсязі (сплатив лише суму передоплати), у зв’язку з чим за ним станом на 24.11.2011 р. утворилася заборгованість у розмірі 133 000,00 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 37 240,00 грн. та суму за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн. за період з 02.01.2009 р. по 24.11.2011 р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на виконання науково-дослідних робіт. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийняття виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 892 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Так, стаття 892 ЦК України передбачає, що за договором на виконання науково-дослідних робіт або конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, роботи зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов’язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов’язання за договором підряду. Факт наявності заборгованості відповідача в сумі 133 000,00 грн. підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов’язань за Договором суду не надав.

Посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для оплати виконаних позивачем робіт і обумовлену договором можливість перенесення остаточних розрахунків (пункти 2.5, 5.8 договору), не впливає на законність ухвалених у справі судових актів, адже сторони Договору не встановили обов'язковість перенесення таких розрахунків до надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України, а лише обумовили таку можливість, проте, відповідач не довів погодження з позивачем перенесення строку оплати виконаних робіт. При цьому, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи як сторона за чинним, у встановленому порядку недійсним не визнаним, договором цивільно-правового характеру має виконати взяті на себе зобов’язання, адже, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 133 000,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок інфляційних відповідає вимогам вказаної статті. Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за Договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 37 240,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки на вимогу ухвал господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. та 24.01.2012 р. позивач без поважних причин не уточнив суму за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн., а без такого уточнення спір в частині стягнення 11 554,60 грн. вирішити неможливо (оскільки поняття несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, передбаченого ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України, та поняття прострочення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України є різними між собою за правовими наслідками), позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн. слід залишити без розгляду.

Витрати по судовому збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини п’ятої ст. 49 ГПК України.

Оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.02.2012 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 192, 599, 614, 623, 837, 892 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України 2003р., ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 33, 43, 44, 49, 69, ст. 80, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Корпорації "Українські атомні прилади та системи" в частині стягнення з Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи суми за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн. залишити без розгляду.

2. Позовні вимоги Корпорації "Українські атомні прилади та системи" до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи задовольнити частково.

3. Стягнути з Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, 01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, код ЄДРПОУ 00013528, на користь:

- Корпорації "Українські атомні прилади та системи", 03150, м. Київ, вул. Горького, 152, оф. 224, код ЄДРПОУ 32526191, основний борг в сумі 133 000,00 грн., інфляційні в сумі 37 240,00 грн. та витрати по судовому збору у розмірі 1 702,40 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено –13.02.12р.