Рішення № 21443158, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/494-А07.02.12 За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 08.12.2011);

від відповідача: не зявились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста» (надалі - позивач) звернулося з позовом про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідач) № 0001222306/0 та № 0001232306/0 від 24.03.2006 про донарахування податкового зобовязання з ПДВ в сумі 58651,69 грн. і штрафних санкцій в сумі 17595,51 грн. та про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 438444,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Прімекс-Профі»пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач стверджує, що він правомірно, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»у листопаді грудні 2005 року відніс до складу податкового кредиту 497096,41 грн., оскільки ТОВ «Прімекс-Профі» видало йому належним чином оформлені податкові накладні, а позивач здійснив фактичну оплату отриманого товару, а тому позивачем не було здійснено завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 438444,72 грн. та заниження суми податкових зобовязань з ПДВ на суму 58651,69 грн.

Відповідач у запереченні на позовну заяву позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що податкові накладні, виписані ТОВ «Прімекс-Профі»на адресу позивача не дають право останньому на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2006 установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Прімекс-Профі» визнані недійсними. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат, що не підтверджені податковими накладними та на п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2006 (суддя Шабунін С.В.) відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.11.2006. В судовому засіданні 22.11.2006 оголошено перерву до 27.12.2006, в якому також оголошено перерву до 29.01.2007. Ухвалою від 29.01.2007 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №34/193-А за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до ТОВ «Промес Профі»та ТОВ «Торговий дім «Іста»про визнання недійсним договору № 91 від 15.03.2005.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 15.05.2009р. справа передана на розгляд судді Морозову С.М. Ухвалою від 31.03.2011 поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.04.2011р. В судове засідання 14.04.2011р. відповідач не зявився, розгляд справи відкладено до 28.04.2011р. Ухвалою від 28.04.2011р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №34/193-А за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до ТОВ «Промес Профі»та ТОВ «Торговий дім «Іста»про визнання недійсним договору №91 від 15.03.2005р.

Ухвалою від 16.01.2012р. поновлено провадження у справі, судовий розгляд призначено на 24.01.2012р. В судове засідання 24.01.2012р. відповідач не зявився, розгляд справи відкладено до 07.02.2012р.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 лютого 2012 року о 12 год. 19 хв. проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13.02.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2005 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21.03.2006 року №497-23/6-25411862 (надалі Акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001232306/0 від 24.03.2006, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 438444,72 грн. та № 0001222306/0 від 24.03.2006, яким позивачу згідно з пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 58651,69 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 17595,51 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

В акті перевірки від 21.03.2006 № 497-23/6-25411862 відповідачем зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2005 року в сумі 175887,72 грн. та за січень 2006 року в сумі 262557,00 грн. та заниження чистої суми податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2005 року в сумі 58651,69 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевіряється (листопад - грудень 2005 року), ТОВ «Торговий дім «Іста»мав взаємовідносини з ТОВ «Примекс-Профі» по поставці товару на підставі договору № 91 від 15.03.2005 та з ТОВ «Вторма Плюс», який є посередником товару, відвантаженого на адресу позивача, отриманого у ТОВ «Примекс Профі».

Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 497096,41 грн., в тому числі у грудні 2005 року 321208,69 грн., в листопаді 2005 року 175887,72 грн. включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Висновки відповідача, викладені в Акті перевірки грунтуються на тому, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2006 року у справі № 2/1299/06 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Примекс-Профі», а саме: свідоцтво про державну реєстрацію від 01.07.2003 та статут, зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією від 01.07.2003, реєстраційний № 08278, визнано недійсним Свідоцтво платника податку на додану вартість № 35631718 з дати прийняття судового рішення з 12.04.2006.

Посилаючись на норми пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач прийшов до висновку, що податкові накладні, видані ТОВ «Примекс-Профі»не можуть бути підставою для віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, а тому позивачем було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 175887,72 грн. за листопад 2005 року та на суму 321208,69 грн. за грудень 2005 року.

Вказані висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час видання спірних податкових повідомлень - рішень) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» підставою притягнення платника до відповідальності є лише повна відсутність підтверджуючих документів - податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження суми податкового кредиту листопада, грудня 2005 року мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Прімекс-Профі».

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається , що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Примекс-Профі»формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не вказано.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що ТОВ «Примекс-Профі»було зареєстровано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва як платник податку на додану вартість, йому було видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 35631718.

Разом з тим, згідно з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2006 установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Прімекс-Профі»визнані недійсними з дати прийняття судового рішення, тобто з 12.04.2006. Згідно з інформацією про анульовані свідоцтва платників податків на додану вартість, яка надається ДПА України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Прімекс-Профі»№ 35631718 анульовано 13.06.2006.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається зокрема у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Враховуючи зміст наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»та обставини справи, суд вважає, що датою анулювання реєстрації ТОВ «Прімеск-Профі»в якості платника податку на додану вартість є 13.06.2006.

Відтак, податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Прімеск-Профі» протягом листопада, грудня 2005 року є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Належних доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно не мав права на виписування податкових накладних відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ «Прімеск-Профі», зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що суми податку на додану вартість в розмірі 321208,69 грн. правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту грудня 2005 року та в розмірі 175887,72 грн. - до складу податкового кредиту листопада 2005 року.

При цьому господарський суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, сплативши його перед цим в ціні придбаного товару, у випадках скасування державної реєстрації продавця чи в подальшому анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, чи в разі можливої несплати продавцем податку до бюджету. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Судом також враховується, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачав обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Визнання рішенням суду недійсними установчих документів ТОВ „Прімекс-Профі” вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні, та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Суд вважає необхідним зазначити, що в період існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Прімеск-Профі»і ТОВ «Вторма Плюс», а саме на момент укладення договорів, видачі податкових накладних та в момент виникнення податкових зобовязань за договорами з позивачем ТОВ «Прімеск-Профі»був зареєстрований як платник податку на додану вартість, включений до реєстру платників податку на додану вартість. Це свідчить про те, що податкові накладні були виписані платником податку на додану вартість. Відповідачем не доведено, що ці накладні складені не платником податку. Акт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість і виключення ТОВ «Прімеск-Профі»винесений вже після складення податкових накладних.

Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України відповідачем не подано доказів про визнання угод, укладених позивачем та ТОВ «Прімеск-Профі»і ТОВ «Вторма Плюс»недійсними. Навпаки, під час розгляду справи за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до ТОВ «Промес Профі»та ТОВ «Торговий дім «Іста»про визнання недійсним договору № 91 від 15.03.2005 адміністративним судом не було встановлено підстав вважати вказану угоду нікчемною, та укладеною з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядки та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі вимог закону позивачем до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було подано податкові декларації за листопад, грудень 2005 року.

Як свідчать матеріали справи на час прийняття відповідачем спірного рішення № 0001232306/0 від 24.03.2006 різниця між загальною сумою податкових зобов'язань позивача з ПДВ, що виникли у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітних періодів, та сумою податкового кредиту звітних періодів мала від'ємне значення.

Жодних доказів того, що сума ПДВ в розмірі 438444,72 грн. (як зазначено в спірному податковому-повідомленні рішенні) на момент перевірки була відшкодована позивачу саме за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «Прімеск-Профі», відповідачем не надано.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, господарський суд висновок відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад - грудень 2005 року на загальну суму 438444,72 грн. та заниження податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2005 року у розмірі 58651,69 грн. вважає безпідставним, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню нечинними.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Відповідно до 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, у відповідача не було.

Розглядаючи спір по суті суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

7) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, не досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

8) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

9) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності прийнятих ним спірних податкового повідомлень-рішень не довів, доказів, які б спростували доводи позивача суду не надав.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають задоволенню.

Ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Однак, враховуючи вимоги до форми та змісту адміністративного позову відповідно до ст. 105 КАСУ, згідно яких позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 162 кодексу суд вважає, що задоволення позову шляхом визнання недійсним податкових повідомлень рішень ДПІ відповідає вимогам процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0001232306/0 від 24.03.2006.

Визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0001222306/0 від 24.03.2006.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

СуддяС.М. Морозов

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 14.02.2012