Рішення № 21443097, 08.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/55708.02.12 За позовом Приватного акціонерного товариства "Київмлин"

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10

За зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Приватного акціонерного товариства "Київмлин"

про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, пред. за дов. №1-923 від 14.12.2011 року

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, пред. за дов. №17 від 30.01.2012 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київмлин" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. порушено провадження у справі № 58/557 та призначено справу до розгляду на 14.12.11 р. о 15:00 год.

02.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі.

13.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов.

У судове засідання 14.12.2011 року представники сторін зявились.

Представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача надав суду клопотання про залучення третьої особи.

Представник відповідача надав усні пояснення щодо заявленого клопотання. В усних поясненнях проти задоволення клопотання про залучення третьої особи заперечив.

У задоволенні клопотання про залучення третьої особи судом відмовлено.

Представник позивача надав суду усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав відзив на позовну заяву.

В звязку із задоволенням клопотання відповідача та необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 23.01.2012 року на 14:05.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

У судове засідання 23.01.2012 року представники сторін зявились.

Представник позивача за первісним позовом на виконання вимог ухвали суду надав відзив на зустрічну позовну заяву.

Судом оголошено про перехід до розгляду первісного позову по суті.

Представник позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

В звязку з необхідністю вивчення поданих документів, відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 01.02.2012 року на 12:40.

01.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача за первісною позовною заявою надійшли документи по справі.

У судове засідання 01.02.2012 року представники сторін зявились та надали усні пояснення по суті спору.

В звязку з необхідністю вивчення поданих документів відповідно до ст.77 ГПК України судом оголошено перерву до 08.02.2012 р.

У суд засідання 08.02.2012 року представники сторін зявились та надали усні пояснення по справі.

Представник позивача за зустрічним позовом надав усні пояснення по справі. В усних пояснення позовні вимоги зустрічного позову підтримав в повному обсязі. В задоволені вимог первісного позову просив відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідача за зустрічним позовом надав усні пояснення по справі, в усних поясненням просив скасувати рішення відповідача за первісним позовом.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 55-03/11.10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відкритим акціонерним юристом "Київхліб" (далі - ВАТ "Київхліб"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Столиці" (далі - TOB "Хліб Столиці"), Відкритим акціонерним товариством "Київмлин" (далі - ВАТ "Київмлин"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" (далі - TOB "Південь"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антаріс" (далі - TOB "Антаріс"), передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій та подання з попередніми висновками № 372 від 04.08.2011, своїм рішенням від 06.09.2011 р. № 75/03-П (далі Рішення), зокрема, постановила:

1. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року узгодили свої дії при забезпеченні борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства „Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.

2. За порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на:

- Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Товариство з обмежено відповідальністю "Торговий дім „Антаріс" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).

Відповідно позовної заяви позивач вказує, що кваліфікація відповідачем дій (бездіяльності) позивача як антиконкурентних узгоджених дій за пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону „Про захист економічної конкуренції" потребувала від відповідача в результаті комплексного дослідження відповідного товарного ринку встановити та зазначити у Рішенні фактичні обставини, що мають свідчити про узгодженість дій (бездіяльності) антиконкурентного характеру та відсутність об'єктивних причин для вчинення цих дій (бездіяльності). Висновок відповідача щодо наявності в діях (бездіяльності) позивача узгодженої антиконкурентної поведінки не ґрунтується на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно впливають на поведінку суб'єктів господарювання (специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання; договірне оформлення правовідносин; витрати на реалізацію товару тощо). Також позивач зазначає, що відповідач жодним чином не вказує та не наводить доказів яким саме чином об'єктивно вимушена поведінка Відповідача мала безпосередній негативний вплив на стан конкуренції на визначеному ринку, оскільки позивач не міг вплинути на рішення ПАТ „Київхліб" щодо закупівлі борошна для забезпечення потреб м. Києва хлібом та хлібопродуктами у ТОВ „ТД „Антаріс".

Позивач за первісним позовом вважає рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10 таким, що прийняте відповідачем за первісним позовом з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому просить суд визнати недійсним та скасувати дане рішення.

Відповідач за первісним позовом проти вимог первісного позову, заперечує з підстав їх необґрунтованості та недоведеності позивачем за первісним позовом. У відзиві на позовну заяву зазначає, що ПрАТ "Київмлин", "Хліб столиці", ПАТ "Київхліб". узгодили поведінку з ТОВ "Південь" та ТОВ "Антаріс" та створили схему забезпечення борошном хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" і здійснили його купівлю за завищеною ціною, ніж існувала па ринку, не допустивши інших постачальників у яких можна було закупити борошно за нижчою ціною. Діями ПАТ "Київхліб", створено умови обмеження конкуренції на ринку борошна для хлібопечення, шляхом не допуску на нього інших постачальників, окрім обраних на власний розсуд. Відповідач дослідивши інформацію щодо обсягів продажу ТОВ "Хліб столиці" зерна ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Південь", ТОВ "Антаріс" у період з 01.02.2010 по 01.08.2010 з'ясував, що ТОВ "Хліб столиці" здійснило продаж обсягу зерна, у порівнянні із проданим обсягом зерна ПрАТ "Київмлин", у 4,1 рази більше ТОВ "Південь" та у 2,8 рази більше ТОВ "Антаріс". ТОВ "Хліб столиці" маючи можливість здійснити переробку або продаж зерна ПрАТ "Київмлин", здійснив продаж цього зерна іншим суб'єктам господарювання (ТОВ "Південь", ТОВ "Антаріс") за цінами, що не перевищували ціни в договорі із ПрАТ "Київмлин".

Відповідно відзиву на первісну позовну заяву, відповідач вказує, що ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" є особами пов'язаними відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону через Відкрите акціонерне товариство "Хліб Києва" (далі - ВАТ "Хліб Києва"). Станом на момент вчинення порушення, головний бухгалтер ВАТ "Хліб Києва" - ОСОБА_3 займала посаду старшого бухгалтера ТОВ "Хліб столиці" та очолювала ревізійну комісію ПрАТ "Київмлин" та ВАТ "Київське АТП - 13062". Фінансовий директор ВАТ "Хліб Києва" ОСОБА_4 є головою ревізійної комісії ПАТ "Київхліб". ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до статті 1 Закону - пов'язані особи які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність. За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що вищезазначені суб'єкти господарювання могли здійснювати обмін інформацією через зазначених осіб, тобто узгоджувати свою поведінку, чим мали змогу здійснювати вплив на конкуренцію та призвести до її обмеження.

Відповідно позовної заяви за зустрічним позовом, Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить стягнути штраф у розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П., оскільки відповідач за зустрічним позовом у встановлений строк рішення не виконав, документ, що підтверджує сплату штрафу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги по первісному позову задоволенню не підлягають, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Частиною 2 вищенаведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб”єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об”активних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення

Суд також враховує, що згідно пункту 8 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 у розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди повинні мати на увазі, зокрема, наступне:

Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку (абз. 3 підпункту 8.1 пункту 8).

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України (підпункт 8.2 пункту 8).

Суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо) (абз. 3, 4 підпункту 8.3 пункту 8).

Крім того, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо. Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи № 55-03/11.10 та підтверджується матеріалами справи № 58/557, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київмлин" (позивач) відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 326076 є юридичною особою, що зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83 та діє на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором Подільської районної у м. Києві державної адміністрації 17.08.2011.

Видами діяльності за КВЕД ПрАТ "Київмлин" є, зокрема, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (КВЕД 15.61.0). Обсяг виробництва борошна ПрАТ "Київмлин" за 2009 рік, відповідно до інформації наявної у відповідача становив 194633 тони. За інформацією Головного управління статистики у місті Києві (лист від 19.10.2010 № 03-08/7146) у 2009 році в місті Києві вироблено борошна 194 806 тон. ПрАТ "Київмлин" у період січень-вересень 2010 на ринку виробництва борошна із зернових культур міста Києва - єдиний суб'єкт господарювання. ПрАТ "Київмлин" у 2009 році та у період січень - вересень 2010 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку виробництва борошна із зернових культур у місті Києві із часткою на ринку 100 %.

ПрАТ "Київмлин" здійснює виробництво борошна для хлібопечення, та є основним Постачальником борошна на хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб".

Між ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" було укладено договір поставки борошна № 71/29 від 08.01.2010 р. (далі - Договір), відповідно до якого встановлена вартість борошна для реалізації хлібопекарним підприємствам ПАТ "Київхліб".

Встановлення розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2008 р. № 1464 граничного рівня рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сортів, борошна житнього обдирного (8%) не дає можливості ПрАТ "Київмлин" здійснювати реалізацію борошна за завищеними цінами хлібопекарським підприємствам ПАТ "Київхліб".

ПрАТ "Київмлин", при наявності укладених договорів із TOB "Хліб столиці" на постачання зерна (договір від 01.02.2010 № 20-3/п), зменшило постачання борошна для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва з 50% (лютий - березень 2010 року) до 7,5% (квітень - серпень 2010 року) від загальної місячної потреби у борошні.

При цьому у квітні 2010 року TOB "Антаріс" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 75% від загальної потреби.

У період травень - серпень 2010 року TOB "Південь" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 90% від загальної потреби.

Таким чином, у період з квітня по серпень 2010 року основними постачальниками борошна для хлібопечення дочірнім хлібопекарськім підприємствам ПАТ "Київхліб" у місті Києві були TOB "Південь" та TOB "Антаріс" замість ПрАТ "Київмлин".

Аналіз зібраної відповідачем інформації, наведеної в таблиці 2 на стор. 4 Рішення, вказує на те, що ціна борошна TOB "Південь" та ТОВ "Антаріс" у порівнянні із ціною борошна ПрАТ "Київмлин" дорожче на 139 - 255 гривень за 1 тону.

Відповідно, було змінено існуючу до цього схему (ланцюжок) забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" (схема 2, стор. 4 Рішення), відповідно до якої шлях переміщення зерна від постачальника зерна до ПрАТ "Київмлин" та відвантаження виробленого борошна хлібопекарським підприємствам "Київхліб" відбувається без фактичного переміщення борошна та зерна до ТОВ "Хліб столиці", TOB "Південь" та TOB "Антаріс" в зв'язку з відсутністю в них складських приміщень. Зерно завозилось суб'єктами господарювання - постачальниками на сховища ПрАТ "Київмлин", та зараховувалось у власність TOB "Хліб столиці", яке впродовж 5-ти днів проводило розрахунок із постачальниками. ТOB "Хліб столиці" проводило документальне оформлення цього зерна як продаж TOB "Південь" та TOB "Антаріс", які, в свою чергу, здійснювали його переробку на ПрАТ "Київмлин" як власного. ТОВ "Південь" та TOB "Антаріс" звертались відповідними листами до "Київмлин" із проханням відвантаження борошна до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб". Останні в свою чергу здійснювали оплату цього борошна по завищених цінах.

Таким чином, суб'єкти господарювання, а саме - ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Хліб столиці", ПАТ "Київхліб", узгодили поведінку з TOB "Південь" та ТОВ "Антаріс", створили схему забезпечення борошном хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" та здійснили його купівлю за завищеною ціною, ніж існувала на ринку.

В ході дослідження матеріалів справи № 55-03/11.10 відповідачем також було з'ясовано, що в період січень - серпень 2010 року борошно для хлібопечення можливо було придбати у інших операторів ринку за більш низькими цінами.

За результатами опитування суб'єктів господарювання - учасників ринку борошна (зокрема, ЗАТ "Васильківхлібопродукт", ТОВ "Деметра-Хліб", КП "Блоцерківхлібопродукт"), відповідачем встановлено, що в період січень - серпень 2010 року суб'єкти господарювання - учасники ринку борошна продавали продукцію за цінами, що були нижчими, чим закуповували його дочірні підприємства ПАТ "Київхліб" (мінімальний рівень цін на борошно та обсяги постачання, які могли запропонувати ЗАТ "Васильківхлібопродукт" та ТОВ "Деметра-Хліб" у період з 01.03.10 по 01.08.10, наведені у таблицях 3, 4, стор. 5 Рішення).

Для виробництва хліба та хлібобулочних виробів хлібопекарські підприємства міста Києва ПАТ "Київхліб" витрачають 350 тон борошна на добу, а отже середньомісячна потреба хлібопекарських підприємств в даній сировині становить 11 000 тонн відповідно. Враховуючи це, відповідач дійшов висновку, що кожен з вищезазначених виробників у 2010 році мав змогу в значній частині забезпечувати потребу у борошні для хлібопечення, при цьому за нижчими, ніж у TOB "Південь" та TOB "Антаріс" цінами.

Таким чином, діями ПАТ "Київмлин", створено умови обмеження конкуренції на ринку борошна для хлібопечення, шляхом не допуску на нього інших постачальників, окрім обраних на власний розсуд.

Ситуація щодо перевищення оптової відпускної ціни у TOB "Південь" та TOB "Антаріс" над цінами інших учасників ринку борошна для хлібопечення простежується з квітня по серпень 2010 (відомості щодо рівня оптової відпускної ціни на борошно для хлібопечення надані основними операторами даного ринку, а також хлібозаводами, що придбавали цю сировину у інших постачальників, узагальнені в таблицю "Відомості про діючі оптово-відпускні ціни на борошно для хлібопечення у січні - вересні 2010 року" (знаходяться в матеріалах справи № 55-03/11.10).

Відповідачем за первісним позовом у Рішенні встановлено, що передумовою виникнення такої ситуації стала бездіяльність ПрАТ "Київмлин" щодо пошуку зерна для переробки його на борошно, оскільки конкурс на придбання зерна ПрАТ "Київмлин" оголосило та провело тільки в кінці 2010 року, що підтверджено протоколом торгів по закупівлі "Київмлин" зерна на конкурсних засадах від 28 вересня 2010 року.

Також у рішенні зазначено, що між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договори на переробку зерна пшениці - 24 тисяч тонн від 01.02.2010 № 1, 24 тисяч тонн від 01.02.2010 № 2 та 24 тисяч тонн жита від 01.02.2010 № 5 (загалом - 72 тисячі тонн зерна). Крім того, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договір від 01.02.2010 № 20-3/п на продаж зерна, пшениці та жита. А тому, існувала можливість звернення ПрАТ "Київмлин" щодо постачання зерна по зазначеним договорам.

Наявна у відповідача за первісним позовом інформація свідчить про те, що TOB "Хліб столиці" здійснило реалізацію зерна ПрАТ "Київмлин" за договором від 01.02.2010 № 20-3/п період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. в обсязі 9 976,69 тонн на суму 12 312 552,94 грн. з ПДВ.

В той же час, TOB "Хліб столиці" реалізував TOB "Антаріс" за договором від 01.12.2009 р. № 349 зерно в обсязі 27 950 тонн на суму 36 041 331,52 грн. з ПДВ, а ТОВ "Південь" за договором від 21.04.2010 р. № 190 зерно в обсязі 41 020 тонн на суму 49 973 997,6 грн. з ПДВ.

Позивач за зустрічним позовом дослідивши інформацію щодо обсягів продажу TOB "Хліб столиці" зерна ПрAT "Київмлин", TOB "Південь", TOB "Антаріс" у період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. (таблиця 5, стор. 7 Рішення) з'ясував, що TOB "Хліб столиці" здійснило продаж обсягу зерна, у порівнянні із проданим обсягом зерна ПрАТ "Київмлин", у 4,1 рази більше ТОВ "Південь" та у 2,8 рази більше TOB "Антаріс". При цьому, вартість продажу зерна для вказаних суб'єктів господарювання, відповідно до додаткових угод, фактично не відрізнялась. TOB "Хліб столиці", маючи можливість здійснити переробку або продаж зерна ПрАТ "Київмлин", здійснив продаж цього зерна іншим суб'єктам господарювання (TOB "Південь", TOB "Антаріс") за цінами, що не перевищували ціни в договорі із ПрАТ "Київмлин".

Відповідно рішення, зазначено, що на підставі аналізу договорів на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), що укладались між ПрАТ "Київмлин" та TOB "Антаріс", TOB "Південь", TOB "Хліб столиці", виявлено пункт 2.1.5., в якому зазначено: "Продукцію переробки, яка вироблена з сировини давальницької, "Замовник" першочергово пропонує до продажу для ВАТ "Київмлин". У разі непогодження договірної ціни продажу "Замовник" реалізує продукцію іншим споживачам, але не постійним споживачам ВАТ "Київмлин", по діючим цінам. Постійними споживачами ПрАТ "Київмлин" є хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб". Отже, встановлення ПрАТ "Київмлин" умов, зазначених у пункті 2.1.5. договору на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), може призвести до обмеження доступу на ринок борошна для хлібопечення у місті Києві суб'єктів господарювання.

Таким чином, розслідуванням у справі № 55-03/11.10 було встановлено та доведено належними доказами, що впровадження вищезазначеної схеми вплинуло на ціну борошна для хлібопечення в бік її підвищення.

Також рішенням встановлено, що ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" є особами пов'язаними відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону через Відкрите акціонерне товариство "Хліб Києва" (далі - ВАТ "Хліб Києва"). Станом на момент вчинення порушення, головний бухгалтер ВАТ "Хліб Києва" - ОСОБА_3 займала посаду старшого бухгалтера ТОВ "Хліб столиці" та очолювала ревізійну комісію ПрАТ "Київмлин" та ВАТ "Київське АТП - 13062". Фінансовий директор ВАТ "Хліб Києва" ОСОБА_4 є головою ревізійної комісії ПАТ "Київхліб". ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до статті 1 Закону - пов'язані особи які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність. За таких обставин, відповідач за первісним позовом дійшов висновку, що вищезазначені суб'єкти господарювання могли здійснювати обмін інформацією через зазначених осіб, тобто узгоджувати свою поведінку, чим мали змогу здійснювати вплив на конкуренцію та призвести до її обмеження.

Враховуючи вищенаведене, відповідач за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні прийшов до висновку, що дії суб'єктів господарювання, а саме - ПАТ "Київхліб", ПрАТ "Київмлин", TOB "Хліб столиці", TOB "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що призвели до обмеження конкуренції.

При цьому судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні зазначені докази обмеження конкуренції на ринку реалізації борошна для хлібопечення в місті Києві внаслідок дій, в т.ч. ПрАТ "Київмлин" (позивача за первісним позовом), а також іншого негативного впливу таких дій (зокрема, підвищення ціни борошна для хлібопечення в місті Києві) на стан конкуренції на визначеному органом АМКУ ринку, протягом певного періоду часу (квітень 2010 року), також судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні досліджено динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення, співвідношення дій ПрАТ "Київмлин" з поведінкою інших учасників даного товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії Приватного акціонерного товариства "Київмлин" як порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача за первісним позовом відповідають фактичним обставинам справи № 55-03/11.10, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Отже, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10 відповідає вимогам чинного законодавства України.

З огляду на наведене, підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним та скасування спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10 (Рішення) за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Приватне акціонерне товариство "Київмлин" накладено штраф у розмірі 68000,00грн.

Також, у Рішенні зазначено, що згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання Рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом пяти днів з дня сплати штрафу субєкт господарювання зобов”язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу.

Проте, відповідач за зустрічним позовом у встановлений строк рішення не виконав, документ, що підтверджує сплату штрафу, до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав.

На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 68000,00грн. штрафу.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та субєктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у звязку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобовязання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вказаних норм позивач за зустрічним позовом має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем за зустрічним позовом порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем за зустрічним позовом у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення відповідача є обовязковим для виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Дане Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом накладений на нього штраф станом на час вирішення спору, не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 68000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1411,50 грн. згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київмлин" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, будинок 83, ідентифікаційний код 30523267), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П, зарахувавши до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31118106700009, код банку 82019, код ЗКПО 26077945, отримувач: УДК у Святошинському районі міста Києва.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київмлин" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, будинок 83, ідентифікаційний код 30523267) з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму судового збору в розмірі 1411,50 (одну тисячу чотириста одинадцять гривень 50 коп.) до Державного бюджету України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 13.02.2012 р.