Рішення № 21443083, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/52531.01.12 За позовомДирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України До Національної радіокомпанії України

Провизнання договору недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 дов.

Від відповідача ОСОБА_2 дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Національної радіокомпанії України про визнання недійсним договору № 09/10 від 28.12.2009р. щодо висвітлення роботи Верховної Ради України недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі № 4/525 було оголошено перерву до отримання відповіді від органів прокуратури.

29.11.2011р. від Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України надійшла заява про поновлення провадження по справі, оскільки рішенням у справі № 9/467 господарський суд міста Києва не визнав Дирекцію державним замовником з висвітлення роботи Верховної Ради України і зазначене рішення залишене без змін Київським апеляційним господарським судом від 22.06.2011р., а постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2011р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. залишена в силі.

Враховуючи зазначене, Господарський суд міста Києва своєю Ухвалою від 23.12.2011р. поновив провадження у справі № 4/525.

Позивачем також подані уточнення позовних вимог від 28.11.2011р. за №23-24/192, відповідно до яких, Дирекція телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України просить визнати договір №09/10 від 28.12.2009р. недійсним, з тих підстав, що договір укладений в порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також ст. 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

Уточнюючи свої позовні вимоги Позивач зазначив, що оплата послуг, наданих за спірним договором Національною радіокомпанією України Дирекцією не здійснювалася і здійснити її немає можливості, оскільки Дирекція не причетна до участі у виконанні державного замовлення на висвітлення роботи Верховної Ради України, кошти під забезпечення виконання державного замовлення кошторисом Дирекції не передбачалися. Адже відповідно до норм чинного законодавства Дирекція не може бути державним замовником щодо надання послуг з обовязкового висвітлення Верховної Ради України з таких підстав.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 17.01.2012р.

За клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем (Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України) та Відповідачем (Національною радіокомпанією України) було укладено договір № 09/10 від 28.12.2009р. про висвітлення роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення з висвітлення роботи Верховної Ради України.

Відповідно до уточнень позовних вимог Позивач вважає цей Договір є недійсним з тих підстав, що договір укладений в порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також ст. 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

З урахуванням положень Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», сть. 19-1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле та радіопрограм, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2004р. №918, державним замовником є субєкт, на який покладено обовязок розміщення державного замовлення.

Позивач зазначає, що на Дирекцію телерадіопрограм управління справами Верховної Ради України ні юридично, ні фінансово не покладено обовязок розміщення державного замовлення на висвітлення Верховної Ради України, тобто укладення від імені держави державного контракту (договору) з виконавцем державного замовлення щодо надання відповідних послуг для задоволення пріоритетних державних потреб.

В обґрунтування своїх вимог Позивач також стверджує, що Дирекція є бюджетною установою. Як юридична особа, дирекція відповідно до п. 3 Тимчасового положення укладає договори в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме Законом України «Про здійснення державних закупівель», сфера застосування якого визначена ст..2 цього Закону. Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.

Порядок укладення договорів за державним замовленням чітко врегульований ст..183 Господарського кодексу України, відповідно до ч.1 якої договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом субєктами господарювання виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні) контракти.

Відповідно до свого правового статусу Дирекція не належить до органів державної влади, оскільки сама є засобом масової інформації, утвореним відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 24 листопада 1998 року № 481 у структурі Управління справами Верховної Ради України як самостійний структурний підрозділ з правами юридичної особи, основним завданням якого є об'єктивне висвітлення роботи Верховної Ради України, оперативне і всебічне інформування населення про діяльність вищого законодавчого органу держави засобами масової інформації.

Позивач також зазначає, що відповідно до Тимчасового положення про Дирекцію, затвердженого Головою Верховної Ради України розпорядженням від 12 лютого 1999 № 80, Дирекція не наділена спеціальною правосуб'єктністю щодо укладення договорів на виконання державного замовлення з висвітлення роботи законодавчого органу держави, а лише правом укладати договори про співробітництво з іншими телерадіоорганізаціями для власних потреб у процесі виконання покладених на неї завдань.

Тобто, за твердженням Позивача, жодним нормативним актом Дирекція не визначена державним замовником, уповноваженим від імені держави укладати договори (державні контракти) на виконання державного замовлення з обовязкового висвітлення діяльності Верховної Ради України. Відповідно до п.9 Тимчасового положення Дирекція має право укладати з іншими телерадіоорганізаціями лише щодо співробітництва.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», що визначає порядок всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, висвітлення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України є державним замовленням, розміщення якого забезпечує Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на каналах Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України та інших телерадіоорганізацій України, яке оформляється відповідними постановами Верховної Ради України, розпорядженнями Президента України, Кабінету Міністрів України (частина друга статті 1, стаття 19-1 Закону).

Порядок і форми обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України аудіовізуальними засобами масової інформації (виконання державного замовлення) визначаються окремою постановою Верховної Ради України (стаття 9 Закону).

З урахуванням положень Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», ст. 19-1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле та радіопрограм, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2004р. №918, державним замовником є субєкт, на який покладено обовязок розміщення державного замовлення.

Таким чином, на Дирекцію телерадіопрограм управління справами Верховної Ради України ні юридично, ні фінансово не покладено обовязок розміщення державного замовлення на висвітлення Верховної Ради України, тобто укладення від імені держави державного контракту (договору) з виконавцем державного замовлення щодо надання відповідних послуг для задоволення пріоритетних державних потреб.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що Дирекція є бюджетною установою. Як юридична особа, дирекція відповідно до п. 3 Тимчасового положення укладає договори в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме Законом України «Про здійснення державних закупівель», сфера застосування якого визначена ст..2 цього Закону. Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.

Питання фінансування засобів масової інформації по висвітленню діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування чітко врегульоване статтею 5 Закону, відповідно до якої такий порядок визначається в договорах між органами державної влади і редакціями засобів масової інформації.

Відповідно до частини першої статті 183 Господарського кодексу України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори, в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Суд приймає також до уваги твердження позивача, щодо до свого правового статусу Дирекція не належить до органів державної влади, оскільки сама є засобом масової інформації, утвореним відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 24 листопада 1998 року № 481 у структурі Управління справами Верховної Ради України як самостійний структурний підрозділ з правами юридичної особи, основним завданням якого є об'єктивне висвітлення роботи Верховної Ради України, оперативне і всебічне інформування населення про діяльність вищого законодавчого органу держави засобами масової інформації.

Відповідно до Тимчасового положення про Дирекцію, затвердженого Головою Верховної Ради України розпорядженням від 12 лютого 1999 № 80, Дирекція не наділена спеціальною правосуб'єктністю щодо укладення договорів на виконання державного замовлення з висвітлення роботи законодавчого органу держави, а лише правом укладати договори про співробітництво з іншими телерадіоорганізаціями для власних потреб у процесі виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23 листопада 2007 року № 3-УІ Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Державному комітету телебачення і радіомовлення України відповідно до вимог законів України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (539/97-ВР), "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" ( 493/95-ВР ), «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»( 1490-14 ), Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ), статті 3 Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ) в порядку обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України та в межах коштів, передбачених відповідними законами України про Державний бюджет України (за кодом 1700000), необхідно забезпечити розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України шостого скликання в порядку та обсягах, визначених пунктами 2, 3, 4 цієї Постанови.

Таким чином, матеріалами справи свідчать, що відповідно до свого правового статусу Дирекція не є державним замовником та не наділена повноваженнями як щодо розміщення державного замовлення на висвітлення роботи парламенту, так і щодо укладення договорів на висвітлення такої роботи.

Позивачем доведено суду, що в силу обставин склалася така практика, що проблемою висвітлення діяльності парламенту переймається Дирекція, тобто позивач.

Фінансування всіх витрат, пов'язаних з висвітленням діяльності парламенту як безпосередньо Дирекцією через парламентський телеканал «РАДА», так і іншими засобами масової інформації по висвітленню діяльності Верховної Ради України здійснювалося Дирекцією за рахунок коштів, що виділялися Дирекції для забезпечення її потреб Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, яке відповідно до Бюджетного кодексу України та Бюджету на відповідний рік є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених видатками на висвітлення роботи парламенту, шляхом перерахування коштів на казначейський рахунок Дирекції у Державному казначействі України.

Однак, починаючи з грудня 2008 року фінансування видатків Дирекції, пов'язаних з висвітленням роботи парламенту іншими телеорганізаціями, яка є суто бюджетною установою, припинено.

Відповідно до Листа - відповіді Міністерства фінансів України від 09.07.2010 р. № 31-17040-2-16/4327 на запит апарату Верховної Ради України щодо забезпечення трансляції пленарних засідань Верховної Ради України, трансляція пленарних засідань Верховної Ради України та парламентських слухань має забезпечуватися Державним комітетом телебачення та радіомовлення та Національною радіокомпанією України в межах коштів, що передбачаються Держкомтелерадіо у Державному бюджеті України на відповідний рік на виконання державного замовлення на виробництво телерадіопрограм.

Враховуючи положення нормативних актів, що регулюють порядок висвітлення діяльності органів державної влади, суд прийшов до висновку, що Дирекція телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, що була утворена у структурі господарського органу Апарату Верховної Ради України як телеорганізація, ніяким чином не причетна ні до розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності парламенту, ні до укладення договорів в межах виконання державного замовлення з висвітлення діяльності законодавчого органу, ні до фінансування засобів масової інформації по висвітленню діяльності органів державної влади

Таким чином, Дирекція є неналежною особою при укладенні договорів на висвітлення діяльності Верховної Ради України, а тому відповідно і кошти, передбачені кошторисом Верховної Ради України на забезпечення висвітлення діяльності парламенту безпосередньо Дирекцією через парламентський телеканал «РАДА», як телеорганізацією, протягом кількох років неправомірно перераховувалися у вигляді оплати за виконання державного замовлення з висвітлення діяльності парламенту структурі, для якої передбачалися кошти у кошторисі такого державного органу влади, як Державний комітет телебачення та радіомовлення.

Договір №09/10 від 28.12.2009р., що був укладений Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України щодо висвітлення роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення з висвітлення роботи Верховної Ради України, відповідно до частини третьої статті 179 Господарського Кодексу України є господарським договором.

Укладення цієї категорії договорів відповідно до положень зазначеної норми є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Жодним нормативним актом Дирекція не визначена державним замовником, уповноваженим від імені держави укладати договори (державні контракти) на виконання державного замовлення з обовязкового висвітлення діяльності Верховної Ради України.

Відповідно до п.9 Тимчасового положення Дирекція має право укладати з іншими телерадіоорганізаціями лише щодо співробітництва.

Таким чином, укладання Договору №09/10 від 28.12.2009р. на висвітлення роботи парламенту, заснованому на державному замовленні, для Дирекції не є обов'язковим як для укладення, так і для виконання, оскільки існує пряма вказівка Закону щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів правовідносин, що виникають у процесі реалізації Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

Отже, господарські зобов'язання, укладені Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, не відповідають вимогам цього Закону, оскільки Дирекція при їх укладенні вийшла за межі своєї господарської компетенції.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що договір № 09/10 від 28.12.2009р. про висвітлення роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення з висвітлення роботи Верховної Ради України, укладений в порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також ст. 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним частково або в частині.

Обмежень щодо визнання господарських зобов'язань недійсними з підстав, передбачених статтею 207 Господарського кодексу України, залежно від строків укладення та чинності договорів, строків та форм виконання зобов'язань ні Господарським, ні Цивільним кодексами не встановлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача викладені в відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

31.01.2012р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір № 09/10 від 28.12.2009р., укладений між Національною радіокомпанією України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26, код ЗКПО 22927269) та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України (03027, м. Київ, вул. Садова, 3, код ЗКПО 21708430) недійсним.

Стягнути з Національної радіокомпанії України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26 код ЗКПО 22927269) на користь Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України (03027, м. Київ, вул. Садова, 3, код ЗКПО 21708430) 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 08.02.2012р.