Рішення № 21442772, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/44207.02.12 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 812,11 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не зявився.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 07.02.12 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 812,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.03.11 р. між Відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-404/11.023. Відповідно до Договору було застраховано автомобіль КІА CEED 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1

В результаті ДТП 03.05.11 транспортному засобу страхувальника було завдано шкоду на суму 8 641,30 грн, відповідно до страхового акту № HT0324/11 від 01.08.11р.

21.07.11 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля КІА CEED 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Сума, що була виплачена позивачем в якості страхового відшкодування страхувальнику за договором, складає 8 641,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням №830 від 02.08.11 р.

Під час дослідження страхового випадку позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (винуватець ДТП) на момент ДТП була застрахована у відповідача за полісом № ВЕ/2967810, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму в розмірі 8 641, 30 грн в порядку регресу, 143,11 грн - пені, 27,70 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.12.11 порушено провадження у справі № 40/442 та призначено до розгляду на 17.01.12.

У судове засідання, призначене на 17.01.12, представники сторін не зявились.

12.01.12 р. позивач через службу діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду для залучення їх до матеріалів справи та просив суд розглядати справу без участі уповноваженого представника. З наданих позивачем документів вбачається зміна назви позивача з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія".

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази та вирішено направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації по полісу № ВЕ/2967810.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 07.02.12 та направив запит на адресу до Моторного (транспортного) бюро України.

В судове засідання 07.02.12 представники сторін не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.11 та 17.01.12 були направлені на юридичну адресу відповідача, крім того, ухвала про порушення провадження у справі від 16.12.11 була отримана відповідачем (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), отже останній не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників сторін та відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

31.03.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія», яке відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»(позивач, страховик) та фізичною особою ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-404/11.023.

Відповідно до умов договору позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки КІА CEED 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, вигодонабувач перша Львівська філія ВАТ «Кредобанк». До страхових випадків за вказаним договором, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП). Строк дії договору з 31.03.11 по 30.03.12.

З довідки ДАІ № 8806258 про обставини дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що 03.05.2011 в м. Львові на перехресті вулиць Ліста та Коперника сталась ДТП за участю наступних транспортних засобів: легковий автомобіль Lexus д.н. НОМЕР_2 що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2 та легковий автомобіль КІА CEED 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1. під його ж керуванням. ДТП сталась внаслідок недотримання водієм ОСОБА_2 безпечної швидкості, неврахування дорожньої обстановки, внаслідок чого було здійснено зіткнення з автомобілем КІА CEED 1.6, д.н. НОМЕР_1, що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 17.05.11 у справі 3-914/11.

Згідно з Висновком № 243 від 11.07.11 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, проведеного судовим експертом ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА CEED 1.6, д.н. НОМЕР_1, який пошкоджений під час ДТП складає 11745,97 грн.

Відповідно до страхового акту № НТ0324/11 від 01.08.2011 р., пошкодження транспортного засобу марки КІА CEED 1.6, д.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 8641,30 грн.

Вказана сума страхового відшкодування була виплачена позивачем на підставі страхового акту № НТ0324/11 від 01.08.2011 р., заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 21.07.11 № 2580 та листа вигодонабувача від 18.07.11 № 11.04-2015 на рахунок авторемонтного підприємства ФОП ОСОБА_4 згідно платіжного доручення № 830 від 02.08.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи (інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ) згідно Полісу серії ВЕ № 2967810 (тип 1) між відповідачем, як страховиком, та фізичною особою ОСОБА_3 як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 28.08.2010 р. до 27.08.2011 р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб RX 400 H д.н. ВС 0051 ВР.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР “Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України зобовязаний сплатити йому 8 641,30 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № б/н від 22.09.2011 р., відповідно до якої просив у встановлений законом строк вирішити питання про виплату страхового відшкодування та здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не виплатив.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем Lexus RX 400 H д.н. НОМЕР_2 підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 17.05.2011 у справі № 3-914/11.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Lexus RX 400 H д.н. НОМЕР_2 була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії ВЕ № 2967810).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля КІА CEED 1.6, д.н. НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ № 2967810), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-404/11.023 від 31.03.11, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не надано.

Можливе неповідомлення страховика, яким застраховано цивільну відповідальність винної особи про настання страхового випадку також не звільняє страхову компанію від обовязку здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки положення закону надають право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: г) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п. 38.1.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу регресну вимогу, що була отримана відповідачем (копія повідомлення про вручення поштового відправлення 29.09.11 в матеріалах справи).

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ № 2967810) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн, франшиза 510 грн. Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи: 8 641,30 грн 510 грн = 8 131,30 грн.

Доводи позивача в цій частині позовних вимог відповідачем не спростовані, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 8 131,30 грн страхового відшкодування, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 143,11 грн та 3 % річних в розмірі 27,70 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 143,11 грн пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, простроченого до виплати іншим страховиком (відповідачем) в порядку регресу задоволенню не підлягають, оскільки суд дійшов висновку про те, що Законами України "Про страхування" та "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі не вчинявся, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 143,11 грн. пені.

Водночас, згідно з п.37.2 ст.37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (в редакції чинній станом на момент вчинення ДТП) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Отже, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

При цьому, грошове зобовязання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобовязання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, що підлягає до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст.11 ЦК України.

Аналогічна позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України № 9/179 від 24.01.12, № 47/378 від 10.03.11, № 44/157 від 15.11.11.

Таким чином, з урахуванням розміру суми страхового відшкодування, за перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 26,06 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

8131.3029.10.2011 - 06.12.2011393 %26.06 Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 8 131,30 грн та 3 % річних в сумі 26,06 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 1 728,26 грн витрат за надання послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються зокрема: з судового збору, оплати послуг адвоката та інших витрат.

Згідно з п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляється між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським обєднанням, або договором. До ордеру адвоката обовязково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", згідно ч. 1 ст. 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката у розмірі 1 728,26 грн позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.04.08, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, рахунок № 48г-2011 від 05.12.11 та платіжне доручення № 1400 від 06.12.11 на суму 1 728,26 грн.

Суд зазначає, що вказаний договір про надання правової допомоги від 01.04.08 укладено між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, крім того, рахунок № 48г-2011 від 05.12.11 було виставлено також ФОП ОСОБА_5, грошові кошти в сумі 1728,26 грн перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 1400 від 06.12.11 також на рахунок ФОП ОСОБА_5

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 728,26 грн витрат за надання послуг адвоката задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04053 м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б, ідентифікаційний код 23498273) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601 м. Київ, Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456) 8 131 (вісім тис яч сто тридцять одна) грн 30 коп. страхового відшкодування, 26 (двадцять шість) грн 06 коп. 3 % річних, 1 312 (одну тисячу триста дванадцять) грн 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 13.02.2012 р.