Рішення № 21442522, 14.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.12 Справа № 33/5009/7688/11

Суддя Мірошниченко М.В.

за позовом Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

до Закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка” (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 26)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність № 7 від 17.01.2012 р.

від відповідача : не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Водоканал” звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом про стягнення з ЗАТ “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка” суми 25430,86 грн. заборгованості за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 168 від 01.05.2009 р., з яких 12715,43 грн. основний борг та 12715,43 грн. пеня.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежів за спожиті комунальні послуги та утримання при домових територій» та умови укладеного між сторонами договору № 168 від 01.05.2009 р. Вказував, що в порушення прийнятих на себе зобовязань, відповідач надані послуги в повному обсязі не оплатив, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість за Договором в розмірі 12715,43 грн. На підставі п. 6.2 Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 12715,43 грн. Просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2011 р. порушено провадження у справі № 33/5009/7688/11, розгляд якої призначено на 10.01.2012 р. У звязку із хворобою судді Мірошниченко М.В. ухвалою від 10.01.2012р. розгляд справи був перенесений на 31.01.2012 р. Ухвалою від 31.01.2012р. строк розгляду справи був продовжений на 15 днів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 14.02.2012 р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача надав суду письмову заяву (вих. б/н від 14.02.2012 р.), в якій, посилаючись на часткове погашення відповідачем суми основного боргу (5571,81 грн.), просить стягнути з відповідача 7143,62 грн. основного боргу та 12715,43 грн. пені, а також відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50грн.

Відповідач ЗАТ “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка” письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 02.12.2012 р. про порушення провадження по справі та призначення її до розгляду на 10.01.2012 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 05.12.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Згідно наявного у справі поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції ухвалу суду про призначення до розгляду даної справи було отримано повноважним представником відповідача 09.12.2011 р., тобто, про наявність в провадження суду даної справи відповідач був обізнаний.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

В судовому засіданні 14.02.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та припинення провадження у справі в частині стягнення 5571,81 грн. основного боргу.

Матеріали свідчать, що 01.05.2009 року між КП “Водоканал” (Водоканалом, позивачем у справі) та ЗАТ “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка” (Абонентом, відповідачем у справі) було укладено договір № 168 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (надалі Договір), за умовами якого Водоканал зобовязався забезпечити Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам бульвар Центральний, 26 (житловий будинок), офіс та орендатори (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору сторонами узгоджено, що для здійснення розрахунків між Водоканалом і Абонентом встановлюються тарифи по групам споживачів. При цьому тарифи на воду та стічні води встановлюються відповідними компетентними органами. У разі зміни тарифів, діючих на момент укладання цього Договору, Абонент зобовязаний здійснювати оплату наданих Водоканалом послуг за новими тарифами з моменту вступу в силу нормативного документу, яким затверджено тарифи.

Згідно із п. 3.2.1 Договору Абонент зобовязався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються Абоненту 9-11 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті, Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х робочих днів з дня виписки акта-рахунку Абонент зобовязаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо Абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником Водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Абоненту поштою. Оформлений таким чином акт-рахунок є обовязковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг в термін, зазначений в пунктах 5.1, 5.2 цього Договору, Абонент зобовязаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу, згідно Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежів за спожиті комунальні послуги та утримання при домових територій».

В розділі 2 Договору сторони визначили, що цей Договір укладається з 01.05.2009 р. по 31.12.2012 р.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та прийому стоків за період: липень-жовтень 2011 р. включно на загальну суму 14856,67 грн. Факт надання цих послуг підтверджується актами-рахунками, які узгоджені між сторонами, мають підписи уповноважених осіб сторін та згідно яких надані послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій: за липень 2011 року № 168/1 від 11.07.2011 р. на суму 12378,10 грн., за серпень 2011 року № 168/1 від 11.08.2011 р. на суму 875,66 грн., за вересень 2011 року № 168/1 від 12.09.2011 р. на суму 927,61 грн., за жовтень 2011 року № 168 від 110.2011 р. на суму 675,30 грн.

Однак, вказана в актах-рахунках сума наданих послуг в установлений Договором строк відповідачем у повному обсязі сплачена не була. Згідно наданих позивачем доказів, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, за спірний період, відповідачем було сплачено лише 2141,24 грн. Решта боргу, в сумі 12715,43 грн., за твердженням позивача, залишилась не сплаченою.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо оплати позивачу послуг з водопостачання та прийому стоків у липні-жовтні 2011 року, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав. Згідно наданих позивачем банківських виписок, платежами, здійсненими 14.10.2011 р. на суму 1141,24 грн. та 14.11.2011 р. на суму 1000,00 грн., відповідачем було сплачено в рахунок погашення боргу лише 2141,24 грн. Решта боргу, в сумі 12715,43 грн., на дату подання даного позову, залишилась несплаченою.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач, платежами, здійсненими 14.12.2011 р. на суму 2000,00 грн. та 25.01.2012 р. на суму 3571,81 грн., частково погасив заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок КП “Водоканал” суму 5571,81 грн., що підтверджується наданими у судовому засіданні представником позивача копіями банківських виписок.

За наданими представником позивача у судовому засіданні письмовими поясненнями, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу, на момент розгляду справи заборгованість останнього за Договором за заявлений період складає 7143,62 грн.

За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення боргу в сумі 12715,43грн. підлягає задоволенню частково в сумі 7143,62 грн., а в частині стягнення 5571,81 грн. заборгованості провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору, оскільки вказану суму відповідач сплатив після звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.2 ст 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладені приписи законодавства та умови Договору, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобовязань з оплати наданих позивачем послуг, у позивача виникло право нарахування пені.

Разом з тим, виходячи з суми основної заборгованості, та враховуючи приписи ч.2 ст 343 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», який містить імперативне обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, суд відзначає, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, в сумі 743,84 грн. В іншій частині позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Посилання позивача на норми Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», до уваги судом не приймається.

Так, виходячи зі змісту преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

За таких обставин, виходячи з матеріалів та обставин справи, відсутні підстави вважати, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору (1328,93 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

В частині позовної вимоги про стягнення 5571,81 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Позов Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя до Закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка”, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Молодіжний житловий комплекс “Вознесенка” (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 26; ЄДР 13617802, р/р № 26008985906 в АТ «Мета банк», МФО 313582) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61; код ЄДР 03327121; р/р № 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) суму 7143 (сім тисяч сто сорок три) грн. 62 коп. основного боргу, суму 743 (сімсот сорок три) грн. 84 коп. пені та 1328 (одну тисячу триста двадцять вісім) грн. 93 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.02.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко