Рішення № 21442423, 07.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.12 р. Справа № 33/224пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудмонтаж ВС», м.Київ (код ЄДРПОУ 34345626)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком-Сервіс», м.Донецьк (код ЄДРПОУ 35887912)

про визнання недійсними підписані в односторонньому порядку акти виконаних будівельних робіт №192, 193, 194, 195, 197, 199, 202, 204.

за участю представників:

від позивача: Осінній С.М. директор згідно наказу №1 від 27.07.2007р.,

від відповідача: ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 01.10.2011р., ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 20.11.2011р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплобудмонтаж ВС», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком-Сервіс», м.Донецьк про визнання недійсними підписані в односторонньому порядку акти виконаних будівельних робіт №192, 193, 194, 195, 197, 199, 202, 204.

Ухвалою суду від 23.12.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/224пд, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що через порушення відповідачем умов договору №03/09-01 від 03.09.2010р., діючого законодавства, яке виразилось в ненаданні під час приймального контролю необхідної документації, акти виконаних будівельних робіт №192, 193, 194, 195, 197, 199, 202, 204 не можуть бути підписані та оплачені, а тому їх підписання в односторонньому порядку відповідачем слід визнати недійсним.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №03/09-01 від 03.09.2010р., додаткової угоди №2 від 30.03.2011р. до договору №03/09-01 від 03.09.2010р., листів №305 від 01.08.2011р., №114 від 11.08.2011р., №309 від 18.08.2011р., №326 від 19.08.2011р., №351 від 05.09.2011р., №1/45-м від 19.11.2011р. та доказів його направлення, №164 від 17.11.2011р. та доказів його направлення, №168 від 21.11.2011р. та доказів його направлення, №174 від 01.12.2011р., №1/47-м від 02.12.2011р. та доказів його направлення, актів приймання виконаних будівельних робіт №192 за серпень 2011р., №193 за серпень 2011р., №194 за липень 2011р., №197 за серпень 2011р., №211 за червень 2011р., №199 за серпень 2011р., №133 за березень 2011р., №200 за серпень 2011р., №202 за серпень 2011р., №87 за лютий 2011р., №177 за червень 2011р., №204 за серпень 2011р., №195 за серпень 2011р., дефектних актів №1 від 29.11.2011р., №2 від 29.11.2011р., актів №02/29-11 від 29.11.2011р., №01/29-11 від 29.11.2011р., №03/29-11 від 29.11.2011р., №04/29-11 від 29.11.2011р., №05/29-11 від 29.11.2011р., витяги з проектного рішення, підсумкових відомостей ресурсів, відомостей №1, №2, №3 роботи механізмів, довідки про виконання робіт б/н та дати.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 22, 33, 54, 60, 69 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, ч.4 п.2 ст. 882 Цивільного кодексу України, п.31, 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою КМ України №668 від 01.08.2005р.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 16.01.2012р. надав відзив на позовну заяву, за яким проти позовних вимог заперечує та посилається на те, що: 1) позивачем недоліки, які в тому числі включають можливість використання обєкту для вказаної в договорі мети не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, не виявлялись та відповідача про них не повідомлялось, а тому не підписання позивачем наданих йому актів приймання виконаних будівельних робіт є неправомірним та безпідставним; 2) акти про дефекти складені особами, які не мають відповідної освіти, яка б дозволяла їм здійснювати такі огляди, та що вони мають відповідні повноваження від імені зазначених у актах підприємств складати подібні акти, підписи цих осіб не засвідчені печатками підприємств; 3) з доданих до акту №02/29-11 від 29.11.2011р. фотографії неможливо встановити які неякісні роботи на них зображені та й взагалі елемент якої будівлі було сфотографовано; 4) відповідно до СНИП 3.04.01-87 якість виконаних штукатурних робіт визначається з використанням вимірювального та технічного методів.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, сутність спору, що розглядається, полягає у визнанні недійсними підписаними в односторонньому порядку актів виконаних будівельних робіт №192, 193, 194, 195, 197, 199, 202, 204, що виконувались на підставі договору №03/09-01 від 03.09.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплобудмонтаж ВС» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уником-Сервіс» (підрядник).

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливість застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, за змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Одних, із таких способів, як указано у пункті 10 частини 1 названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються. Зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обовязковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Проте, передбачена названою нормою матеріального права можливість визнання судом недійсним акту, не свідчить про наявність права на звернення до господарського суду з окремим позовом про визнання його недійсним.

Так, господарські суду порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Із змісту статті 12 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у п.п. 2, 3 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Отже, встановлення такого факту, як недійсність акту приймання-передачі підрядних робіт, може бути господарським судом здійснено у спорі, повязаним з виконанням договору підряду.

Отже, заявлена позивачем вимога щодо визнання недійсними підписані в односторонньому порядку акти виконаних будівельних робіт №192, 193, 194, 195, 197, 199, 202, 204, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки за своїми ознаками не відноситься до актів, які носять характер обовязкових до виконання ненормативних актів. Акт приймання-передачі будівельних робіт є лише документом, який підтверджує виконання договору підряду. Проте факт визначених у цьому акті підрядних робіт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсними підписані в односторонньому порядку акти виконаних будівельних робіт №192, 193, 194, 195, 197, 199, 202, 204 слід відмовити.

Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у п.4.3 Постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у звязку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудмонтаж ВС», м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком-Сервіс», м.Донецьк про визнання недійсними підписані в односторонньому порядку акти виконаних будівельних робіт №192, 193, 194, 195, 197, 199, 202, 204.

У судовому засіданні 07.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012 р.

Суддя Сич Ю.В.