Рішення № 21442014, 13.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.12р.Справа № 15/5005/150/2012 За позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 31", м.Кривий Ріг

до Криворізької міської організації "Бесіда", м. Кривий Ріг

про стягнення 902,29 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Житлово - експлуатаційна організація №31" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської організації "Бесіда" (далі-відповідач), про стягнення 902,29 грн.

Сума позову складається з наступних сум:

- 852,27 грн. - заборгованість по витратам за послуги по утриманню будинків та прибудинкової території;

- 29,46 грн. - пеня;

- 18,46 грн. - 3% річних;

- 2,10 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №31/866 на відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку і споруди та прибудинкової території від 02.02.09р.

Ухвалою господарського суду від 05.01.12. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 09.02.12р.

09.02.12р. у судовому засіданні повноважний представник позивача усно заявив про те, що відповідач суму основного боргу у розмірі 852,27 грн. сплатив у повному обсязі, але оскільки зазначена заборгованість була погашена у повному обсязі після звернення позивача з даним позовом до суду, повноважний представник позивача просить суд вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних задовольнити у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи акт звірки станом на 01.01.12р. та акт звірки станом на 01.02.12р.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суду відмовити позивачу в їх задоволенні, оскільки відповідач не має заборгованості перед позивачем, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

09.02.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.02.12р.

15.02.12р. у судове засідання повноважні представники позивача та відповідача не з'явились. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи представники сторін повідомлені належним чином, що підтверджує відмітка в матеріалах справи (а.с.78).

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважні представники сторін у судове засідання не з'явились без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.09р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №31/266 на відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку і споруди та прибудинкової території (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1 якого позивач забезпечує виконання комплексу робіт пов'язаних з обслуговуванням та утриманням технічних підвалів та прибудинкової території за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського, б.57, для розміщення громадської організації, площею 46,4 м2 .

Згідно п. 4.1. Договору, позивач щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, надає відповідачу, для здійснення оплати спожитих послуг платіжні документи (рахунок на експлуатаційні витрат, податкову накладну).

Як зазначено в п.4.2. Договору, оплата проводиться відповідачем в безготівковій формі, щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітнім, згідно наданих платіжних документів.

За несвоєчасну оплату комунальних послуг згідно п.4.2. відповідач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми оплати за кожен день прострочки (п.5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, за невиконання або неналежне виконання інших зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір діє з 01.02.2009р. по дію договору оренди (п.6.1. Договору).

Позивач зазначає про те, що на виконання п.4.1. Договору платіжні документи надсилались відповідачу поштою, що підтверджується копіями поштових повідомлень, які знаходяться у матеріалах справи.

Але, як зазначає позивач, починаючи з 01.05.2010р. відповідач припинив оплату послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 02.08.11р. було вручено працівнику відповідача претензію № 4289, відповідно якої позивач просив відповідача у п'ятиденний термін погасити існуючу заборгованість перед позивачем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 689,13 грн. на рахунок позивача.

Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В порушення умов Договору відповідач за спожиті послуги в передбачені Договором строки не розрахувався, внаслідок чого станом на 01.10.11р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 852,27 грн.

Відповідно п. 5.2. Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у сумі 29,46 грн.

Крім того, відповідно до ч.2. ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 2,10 грн. та 3% річних у розмірі 18,46 грн.

Таким чином, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по витратам за послуги по утриманню будинків та прибудинкової території за період з 01.05.10р. по 30.09.11р. у розмірі 852,27 грн., пеню у розмірі 29,46 грн., інфляційні витрати у розмірі 2,10 грн. та 3% річних у розмірі 18,46 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, вказана заборгованість за послуги по утриманню будинків та прибудинкової території сплачена ним у повному обсязі, що підтверджується квитанцією №63394920 від 19.12.11р. на суму 400 грн., квитанцією № 6331088 від 27.12.11р. на суму 200грн. та квитанцією № 3586.359.1 від 13.02.12р. на суму 300 грн., квитанцією № К39/н/61 від 17.01.12р. на суму 50 грн. (а.с 74, 75).

Крім того, між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, відповідно якої у відповідача не має заборгованості перед позивачем, що підтверджує Акт звірки станом на 01.02.12р. (а.с. 72).

У судовому засіданні повноважний представник позивача усно підтвердив, що відповідач суму основного боргу у розмірі 852,27 грн. сплатив у повному обсязі, але оскільки зазначена заборгованість була погашена у повному обсязі після звернення позивача з даним позовом до суду, повноважний представник позивача просить суд вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних задовольнити у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи акт звірки станом на 01.01.12р. та акт звірки станом на 01.02.12р.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є договором про надання житлово-комунальних послуг, оскільки згідно з ч. 2 п. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", одним з видів житлово-комунальних послуг є послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з визначенням термінів у ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Подібне міститься і в інших законодавчих актах. Тобто статус приміщення - житлове воно або ні - не впливає на обов'язок його власника брати участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, якщо, це приміщення є частиною житлового будинку.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з платіжних документів (а.с.74) відповідачем було сплачено позивачу заборгованість за послуги по утриманню будинків та прибудинкової території у розмірі 600 грн. (квитанція № 63394920 від 19.12.11р. на суму 400 грн. та квитанція № 6331088 від 27.12.11р. на суму 200 грн.) до моменту подачі позову до суду, оскільки судом провадження у даній справі було порушено 05.01.12р. на підставі звернення позивача з даним позовом до суду 04.01.12р.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позивач не правомірно звернувся до суду з вимогою до відповідача щодо стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинків та прибудинкової території у розмірі 852,27 грн., оскільки частина боргу, а саме у розмірі 600 грн. відповідачем вже була погашена, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні даної частини вимоги, а саме у розмірі 600 грн.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що залишок заборгованості відповідно до позовної заяви у розмірі 252,27 грн. відповідачем 13.01.12р. було погашено у повному обсязі, що підтверджує квитанція № 3586.359.1 від 13.02.12р. на суму 300 грн. (а.с 74).

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. Крім того, даний висновок суду підтверджує Акт звірки станом на 01.02.12р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без будь - яких зауважень (а.с. 72).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно п.5.2. Договору, за несвоєчасну оплату комунальних послуг згідно п.4.2. відповідач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми оплати за кожен день прострочки.

Так, відповідно до п. 5.2. Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у сумі 29,46 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 29,46 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 2,10 грн. та 3% річних у розмірі 18,46 грн., розрахунок яких також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 2,10 грн. та 3% річних у розмірі 18,46 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Криворізької міської організації "Бесіда" (50106, м. Кривий Ріг, 4-й мкр.Зарічний, 20/135, код ЄДРПОУ 23360416) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №31" (50029, м. Кривий Ріг, вул. Шкапенка, 13А, код ЄДРПОУ 20280438) пеню у розмірі 29,46 грн. (двадцять дев'ять грн. 46 коп.), інфляційні витрати у розмірі 2,10 грн. (два грн. 10 коп.), 3% річних у розмірі 18,46 грн. (вісімнадцять грн. 46 коп.), витрати по сплаті судового збору у сумі 472,89 грн. (чотириста сімдесят два грн. 89 коп.).

Провадження у справі в частині стягнення 252,27 грн. - припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 20.02.12р.