Рішення № 21439151, 30.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р. Справа № 18/038-10/3/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 27.09.2011 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Баннерман волд клас фарм Україна”, м. Київ

до Дочірнього підприємства „Квеєнбергер логістикс укр”, м. Бориспіль

про стягнення 135902, 80 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” про стягнення 135902, 80 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що відповідачем було завдано збитків позивачу, у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) при виконанні ним свого обовязку щодо організації перевезення вантажу за договором транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.3009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2010 р. (суддя Кошик А. Ю.) порушено провадження у справі № 18/038-10 за позовом ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” до Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” про стягнення 135902, 80 грн.

У процесі розгляду справи від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 17.05.2010 р. до позовної заяви, письмові пояснення б/н від 07.06.2010 р. до позовної заяви, додаткові пояснення № 2 від 14.06.2010 р. до позовної заяви, додаткові пояснення № 3 від 20.07.2010 р. до позовної заяви, додаткові пояснення № 4 від 10.08.2010 р. до позовної заяви, що долучені судом до матеріалів справи.

У процесі розгляду справи від відповідача надійшли письмові заперечення б/н від 19.04.2010 р. на позовну заяву, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у звязку із тим, що позивачем не доведено, що вантаж зник саме з вини відповідача, а також у звязку із пропущенням позивачем при зверненні до суду із позовом строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2010 р. (суддя Кошик А. Ю.) у справі № 18/038-10 позов ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” до Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” про стягнення 135902, 80 грн. залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 28.09.2010 р. у справі № 18/038-10, а справу передано на розгляд по суті до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції керівництва суду від 24.11.2010 р. справу № 18/038-10 передано для розгляду судді Лопатіну А. В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2010 р. прийнято до провадження судді Лопатіна А. В. справу № 18/038-10 за позовом ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” до Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” про стягнення 135902, 80 грн. та присвоєно їй номер № 18/038-10/3.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.01.2011 р. повернуто касаційну скаргу Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. у справі № 18/038-10.

У процесі розгляду справи від позивача надійшли додаткові пояснення № 5 від 10.05.2011 р. до позовної заяви, що долучені судом до матеріалів справи.

У процесі розгляду справи від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позов, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у звязку із тим, що спірні відносини виникли між сторонами на підставі договору № 772-DTD від 04.02.2009 р., а не на підставі договору транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.3009 р., та у звязку із пропущенням позивачем при зверненні до суду із позовом строків позовної давності.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2011 р. (суддя Лопатін А. В.) у справі № 18/038-10/3 за позовом ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” до Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” про стягнення 135902, 80 грн. позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” на користь ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” 135902, 80 грн. збитків, 1359, 02 грн. державного мита, 236, 00 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 38591, 74 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 р. у справі № 18/038-10/3 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2011 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. у справі № 18/038-10/3, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 16.05.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. у справі № 18/038-10/3 Вищий господарський суд України у своїй постанові від 11.10.2011 р. зазначив, що здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції питання стосовно правової природи спірних правовідносин не зясовувалось; оцінка доводам відповідача щодо укладення сторонами двох договорів № 770-Т від 03.02.2009 р. та № 772-DТD від 04.02.2009 р. не надавалась, як й не досліджувалось питання стосовно правових підстав надання позивачем заявки № 25/02 (2) від 25.02.2009 р.; доводи відповідача щодо необхідності застосування спеціального законодавства до спірних правовідносин також залишені судами поза увагою. Також, з урахуванням приписів процесуального законодавства, судам першої та апеляційної інстанції необхідно зясувати питання стосовно того, чи є належними доказами оплати послуг адвоката вказані платіжні доручення та здійснення оплати послуг адвоката позивачем саме на підставі договору про надання юридичних послуг № 10/11-2009 р. в межах саме даної справи, з огляду й на доводи відповідача щодо розгляду господарським судом справи № 22/447 за участю тих самих сторін.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу 18/038-10/3 передано для нового розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2011 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 18/038-10/3 за позовом ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” до Дочірнього підприємства „Квеєнбергер логістикс укр” про стягнення 135902, 80 грн. та присвоєно їй номер № 18/038-10/3/14 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників сторін на 02.11.2011 р.

02.11.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення б/н до позовної заяви з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2011 р., що долучені судом до матеріалів справи.

02.11.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.11.2011 р.

16.11.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення № 2 до позовної заяви з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2011 р., у яких він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 135902, 80 грн. збитків та покласти на відповідача, понесені ним, витрати на послуги адвоката у розмірі 94249, 82 грн.

Письмові пояснення № 2 позивача до позовної заяви з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2011 р. прийняті судом до розгляду.

16.11.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.11.2011 р.

30.11.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, не надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2009 р. між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, правонаступником усіх прав та обовязків якого є Дочірнє підприємство „Квеєнбергер логістикс укр”, було укладено договір № 770-Т, згідно умов п. 1.1. якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, повязані з організацією міжнародних вантажних перевезень і перевезень по Україні, згідно з діючим законодавством України, вимог Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв, Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також узгодженою сторонами заявкою на організацію вантажних перевезень, визначаючою умови виконання перевезення.

Згідно п. 2.1. договору № 770-Т виконавець за винагороду від свого імені і за рахунок замовника надає транспортно-експедиторські послуги по організації вантажних перевезень, а замовник надає для перевезення вантаж в обємах відповідно до заявки, яка є невідємною частиною даного договору, та оплачує вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору № 770-Т замовник зобовязується, крім іншого, своєчасно, за 5 днів до початку плануємого перевезення надавати виконавцю заповнену заявку на перевезення вантажу із зазначенням всіх реквізитів, доручень та інструкцій по кожному вантажному перевезенню, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; оплатити виконавцю послуги, повязані із організацією перевезення.

Пунктом 3.2. договору № 770-Т передбачено, що виконавець зобовязується, крім іншого, забезпечити доставлення вантажу в пункт призначення в строки згідно заявки замовника; приймати на себе відповідальність за збереження вантажу і пломби по шляху слідування згідно діючого договору.

Пунктом 5.1. договору № 770-Т визначено строк дії договору, згідно якого даний договір дійсний з моменту його підписання, строком на один рік. Договір продовжується автоматично на наступний рік, якщо жодна із сторін на заявить про його розірвання в письмовому вигляді за місяць до закінчення строку дії даного договору.

04.02.2009 р. між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, правонаступником усіх прав та обовязків якого є Дочірнє підприємство „Квеєнбергер логістикс укр”, було укладено договір № 772-DTD, згідно умов п. 1.1. якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, повязані з організацією міжнародних вантажних перевезень і транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажів замовника виконавцем, згідно з діючим законодавством України, вимог міжнародних угод та конвенцій.

Згідно п. 1.2. договору № 772-DTD замовник доручає, а виконавець за винагороду надає послуги по організації вантажних перевезень, а саме: організує доставку імпортних вантажів замовника авіатранспортом „від двері відправника до аеропорту прибуття”, діючи при цьому від власного імені, по дорученню і за рахунок замовника.

Відповідно до п. 2.1. договору № 772-DTD замовник зобовязується, крім іншого, своєчасно, за 5 днів до початку запланованого перевезення надавати виконавцю заповнену заявку на перевезення вантажу із зазначенням всіх реквізитів, доручень та інструкцій по кожному вантажному перевезенню, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; своєчасно сплачувати митні платежі і процедури, протягом 2 днів з моменту надання їх розрахунку виконавцем.

Пунктом 2.2. договору № 772-DTD передбачено, що виконавець зобовязується, крім іншого, організувати доставку імпортних вантажів замовника „від двері відправника до аеропорту прибуття”, згідно із заявкою замовника, узгодженою обома сторонами; забезпечити митне оформлення вантажу у країні відправника і доставку вантажу „від двері відправника до аеропорту прибуття”, для подальшої передачі вантажу в авіалінії; організувати доставку вантажу до а/п прибуття, оброблення вантажу в а/п прибуття, його одержання із складу і оформлення необхідних процедур; вступає в договірні відносини і проводить розрахунки з залученими до перевезення транспортними організаціями за оброблення, зберігання і доставлення вантажів і інші види послуг по дорученню і від імені замовника без повідомлення останнього, з подальшим відшкодуванням витрат замовником виконавцю.

Пунктом 5.1. договору № 772-DTD визначено строк дії договору, згідно якого даний договір дійсний з моменту його підписання, строком на один рік. Договір продовжується автоматично на наступний рік, якщо жодна із сторін на заявить про його розірвання в письмовому вигляді за місяць до закінчення строку дії даного договору.

Згідно п. 6.4. договору № 772-DTD якщо загибель, втрата, пошкодження і затримка вантажу виникли під час знаходження вантажу в розпорядженні авіакомпанії, і така авіакомпанія обмежує свою відповідальність по претензіям стосовно вантажів, то виконавець несе відповідальність у межах цих обмежень.

25.02.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано заявку № 25/02 (2), згідно якої відповідач зобовязувався здійснити для позивача організацію перевезення вантажу (медикаменти, вагою 737 кг) за маршрутом м. Київ, Україна м. Шимкент, Казахстан, способом „від двері відправника до аеропорту прибуття”, митне оформлення самостійно, дата відправлення 26.02.2009 р., вантажовідправник Біоноріка АГ, Німеччина, вантажоодержувач ТОВ „Ак Нієт”, Казахстан.

На виконання умов заявки позивачем було передано відповідачу вантаж медикаменти, вагою 737 кг, а саме: Бронхипрет, краплі оральні по 100 мл. фл. №1 - 80 упаковок; Канефрон Н, драже № 60 - 7050 упаковок; Імупрет, краплі оральні по 100 мл. фл. №1 - 800 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 50 мл. фл. №1 - 140 упаковок; Синупрет, драже № 50 - 450 упаковок; Канефрон Н, краплі д/перор. застосування по 100 мл. фл. №1 - 1200 упаковок; Клімадион, таб. в/о №60 - 650 упаковок; Бронхипрет ТП, таб в/о №20 - 195 упаковок; Бронхипрет ТП, таб. в/о №50 - 150 упаковок, загалом 10715 упаковок, за маршрутом м. Київ, Україна м. Шимкент, Казахстан, способом „від двері відправника до аеропорту прибуття”, митне оформлення самостійно, дата відправлення 26.02.2009 р., вантажовідправник Біоноріка АГ, Німеччина, вантажоодержувач ТОВ „Ак Нієт”, Казахстан, що підтверджується інвойсом № 113611-1 від 11.02.2009 р., інвойсом № 113611-2 від 11.02.2009 р., товарно-транспортною накладною від 26.02.2009 р. № 04566/1, товарно-транспортною накладною від 26.02.2009 р. № 04566/2, договором доручення від 01.01.2008 р. №01/01-ТК/671, вантажно-митними деклараціями № 7448, № 7449, авіанакладною № 670 КВР 0369 0820 рейсом № № 202/28/УН215/03, наявними у матеріалах справи.

За період дії договорів та заявки і на їх виконання відповідачем було лише частково виконано свій обовязок по організації перевезення вантажу, оскільки після його доставлення в пункт призначення та при його розвантаженні було виявлено недостачю вантажу (медикаменти), а саме 2401 упаковок Канефрону Н, драже № 60, на загальну суму 12533, 00 євро, що підтверджується авіанакладною № 670 КВР 0369 0820 рейсом № № 202/28/УН215/03, актом експертизи № 108 від 05.03.2009 р., інвойсом № 113611-2 від 11.02.2009 р., наявними у матеріалах справи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що кількість та вага доставлених медикаментів, що передавались відповідачу для організації перевезення до м. Шимкент, Казахстан, підтверджується актом експертизи № 108 від 05.03.2009 р. та вантажно-митною декларацією № 51339/28039/0000141. Відповідно до зазначених документів, в м. Шимкент було доставлено вантаж вагою 707, 7 кг, а саме: Бронхипрет ТП табл. в/о №20 - 195 упаковок; Бронхипрет ТП табл. в/о № 50 - 150 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 50 мл. фл. № 1 - 140 упаковок; Бронхипрет, краплі оральні по 100 мл. фл. № 1 - 80 упаковок; Канефрон Н краплі д/перор. застосування по 100 мл. фл. № 1 - 1200 упаковок; Канефрон Н драже № 60 - 4649 упаковок; Клімадион таб. в/о № 60 - 650 упаковок; Синупрет драже № 50 - 450 упаковок; Імупрет, краплі оральні по 100 мл. фл. №1 - 800 упаковок. Актом експертизи № 108 від 05.03.2009 р. було зафіксовано факт недостачі 2401 упаковки Канефрону Н, драже № 60. Із акта експертизи № 108 від 05.03.2009 р. вбачається, що перевезення вантажу супроводжувалось в т.ч. інвойсами № 113611-1 та № 113611-2 від 11.02.2009 р. та зазначено, що кожна упаковка містила на собі найменування товару, серію, виробника, кількість та вагу вантажу.

У квітні 2009 р. позивач звернувся до відповідача із претензію № 11 від 03.04.2009 р., у якій просив відповідача відшкодувати вартість недопоставленого вантажу у розмірі 12533 євро по курсу НБУ, 2800, 00 євро по курсу НБУ штрафу, 1000, 00 євро по курсу НБУ вартість понесених збитків.

09.03.2010 р. між компанією Біоноріка Аг, Німеччина, та ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” було укладено договір поступки права вимоги, відповідно до умов якого компанія Біоноріка Аг, Німеччина, передала належне їй право вимоги, а також стягнення суми втраченого товару ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна”.

Відповідно до розділу 1 договору поступки права вимоги позивач отримав право замість компанії Біоноріка Аг, Німеччина, вимагати у відповідача згідно зобовязань по контракту № 770-Т від 03.02.2009 р., відшкодування суми втраченого товару, сплати будь-яких штрафних санкцій за порушення умов контракту № 770-Т від 03.02.2009 р., а також інших прав передбачених законодавством України.

У процесі розгляду справи між сторонами виник спір щодо здійснення відповідачем організації вищевказаного перевезення для позивача за заявкою № 25/02 (2) від 25.02.2009 р. у відповідності до положень договору № 770-Т від 03.02.2009 р., укладеного між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, чи положень договору № 772-DTD від 04.02.2009 р., укладеного між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, тобто з приводу врегулювання спірних відносин положеннями договору № 770-Т від 03.02.2009 р., укладеного між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, чи положеннями договору № 772-DTD від 04.02.2009 р., укладеного між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”.

З приводу вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У 2009 р. Дочірнє підприємство „Квеєнбергер-Україна” звернулось до господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” 36 183, 89 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань у сумі 1 390, 07 грн., пені у розмірі 3 228, 70 грн., 3 % річних у розмірі 415, 13 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачем не були виконані зобовязання за договором транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.2009р. щодо оплати наданих послуг повязаних з організацією міжнародних вантажних перевезень та вантажних перевезень по Україні на підставі виставлених рахунків-фактур та підписаних актів здачі прийняття-робіт (наданих послуг).

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2009 р. (суддя Самсін Р. І.) у справі № 22/447 за позовом Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” до ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” на користь Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” 36 183, 89 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань у сумі 1 390, 07 грн., пені у розмірі 3 228, 70 грн., 3 % річних у розмірі 415, 13 грн., 548, 00 грн. судових витрат.

При цьому, рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2009 р. (суддя Самсін Р. І.) у справі № 22/447 встановлено, що основна заборгованість у розмірі 36 183, 89 грн. за надані послуги по організації перевезення вантажу виникла у ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” перед Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна” на підставі та підтверджується договором № 770-Т від 03.02.2009 р., укладеним між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, та, у тому числі, актом № UE-0004702 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 р. на суму 14553, 89 грн., підписаним між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, рахунком-фактурою № UE-0004702 від 28.02.2009 р. на суму 14553, 89 грн., наявними у матеріалах справи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що передбачені актом № UE-0004702 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 р., підписаним між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, та рахунком-фактурою № UE-0004702 від 28.02.2009 р. послуги надавались на виконання заявки № 25/02 (2) від 25.02.2009 р., підписаної між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2009 р. у справі № 22/447 залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини щодо здійснення відповідачем організації вищевказаного перевезення для позивача за заявкою № 25/02 (2) від 25.02.2009 р. саме у відповідності до положень договору № 770-Т від 03.02.2009 р., укладеного між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна”, підтверджуються рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2009 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. у справі № 22/447 за позовом Дочірнього підприємства „Квеєнбергер Україна” до ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 135902, 80 грн. збитків, що виникли у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару).

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із наданням послуг по перевезенню вантажу, організації перевезення вантажу та у звязку із відшкодуванням збитків, завданих внаслідок надання вказаних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про транспорт”, Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, транспортними кодексами та статутами, положеннями міжнародних договорів, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобовязань, повязаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобовязання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобовязання, повязані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обовязки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 932 цього ж кодексу експедитор має право залучити до виконання своїх обовязків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обовязків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 934 цього ж кодексу передбачено, що за порушення обовязків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 14 цього ж закону експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обовязків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 3.2. договору № 770-Т передбачено, що виконавець зобовязується, крім іншого, забезпечити доставлення вантажу в пункт призначення в строки згідно заявки замовника; приймати на себе відповідальність за збереження вантажу і пломби по шляху слідування згідно діючого договору.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Оскільки, відповідач у встановленому договором транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.3009 р. порядку не виконав свій обовязок щодо належної організації перевезення вантажу, переданого позивачем, у звязку із його втратою (нестачею) перевізником відповідача при здійсненні перевезення, відповідальність за дії якого перед позивачем несе відповідач, то у позивача відповідно до ст. ст. 22, 611, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі 135902, 80 грн., що складають вартість втраченого вантажу.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх письмових запереченнях б/н від 19.04.2010 р. на позовну заяву та у відзиві б/н б/д на позов просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у звязку із тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 6) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у звязку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказаними положеннями Цивільного кодексу України встановлена скорочена позовна давність до вимог до перевізника, що випливають із договору перевезення вантажу, та не встановлено скороченої позовної давності до вимог до експедитора, що випливають із договору транспортного експедирування, а тому суд дійшов висновку, що до вимог, що є предметом даного позову, застосовується загальна позовна давність.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, порушення вищевказаних прав позивача, що стали підставою для стягнення у судовому порядку збитків відбулись, у березні 2009 р., а тому позивач в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду із позовом до відповідача за захистом своїх прав на відшкодування збитків.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача збитків у розмірі 135902, 80 грн. у звязку, що виникли у звязку із втратою (недопоставленням) вантажу (товару) за договором транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.3009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката у розмірі 94249, 82 грн.

Пунктом 10 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 94249, 82 грн. підтверджуються договором № 10/11-2009 про надання юридичних послуг від 10.11.2009 р., укладеним між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна” та Адвокатським обєднанням „Юридична фірма „Ілляшев та партнери”, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 030894 - Адвокатського обєднання „Юридична фірма „Ілляшев та партнери”, довідкою № 18055 від 15.11.2011 р. та відповідними платіжними дорученнями.

Пунктом 12 вищевказаних розяснень передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1270 від 14.07.2004 р. „ Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України ” на запитання „У яких випадках підлягають сплаті витрати сторони за участь адвоката у розгляді справи? Чи підлягають відшкодуванню витрати сторони на оплату послуг інших осіб (представників), які не є адвокатами?” зазначено, що статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи № 30/63).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у разі укладення фізичними чи юридичними особами із адвокатським обєднанням договору про надання юридичних (адвокатських) послуг представництво їх інтересів у господарських судах, такі послуги повинні надаватись лише адвокатами, що є членами адвокатського обєднання, а не будь-якими працівниками такого обєднання.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява б/н від 09.03.2009 р. від імені позивача була підписана та подана до суду його представником ОСОБА_1 та представництво інтересів позивача у судових засіданнях при розгляді справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях здійснювалось його представником ОСОБА_1, яка є працівником Адвокатського обєднання „Юридична фірма „Ілляшев та партнери” та не є адвокатом і відповідно членом вказаного адвокатського обєднання, що було встановлено судом у процесі розгляду справи та підтверджено самою фізичною особою ОСОБА_1, а тому суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 94249, 82 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Судові витрати, а саме державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „Квеєнбергер логістикс укр” (ідентифікаційний код 30455653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Баннерман волд клас фарм Україна” (ідентифікаційний код 31749777) 135902 (сто тридцять пять тисяч девятсот дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. збитків та судові витрати 1 359 (одна тисяча триста пятдесят девять) грн. 03 (три) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

14 лютого 2012 р.