Рішення № 21438885, 13.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р. Справа № 9/114-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/114-11 13.12.2011 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк”

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”

Про стягнення 12508,99 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_4 (дов. № 2/167 від 15.04.2011 р.)

Від відповідачане зявився

Від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення 12508,99 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011 року порушено провадження у справі № 9/114-11 та призначено розгляд справи на 11.10.2011 року.

У судове засідання 11.10.2011р. представник відповідача не зявився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача зявився, у звязку з чим ухвалою суду від 11.10.2011 року розгляд справи відкладено на 01.11.2011 року.

У судове засідання 01.11.2011р. представник відповідача вдруге не зявився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача зявився.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 12.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу № 509/р. 04.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк” укладено Договір про відступлення права вимоги № 294 за договором купівлі-продажу № 509/р від 12.01.2010 року.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” було здійснено позивачу відступлення права вимоги, за зобовязаннями відповідача по Договору купівлі-продажу № 509/р. від 12.01.2010р.

Згідно умов договору про відступлення права вимоги № 294 від 04.04.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” є первісним кредитором.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”являється стороною по спірних договорах про відступлення права вимоги № 294 від 04.04.2011 року та купівлі-продажу № 509/р від 12.01.2010 року та те, що згідно п. 3. 2 договору про відступлення права вимоги № 294 від 04.04.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” зобовязане сповістити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 про відступлення права вимоги, то ухвалою суду від 01.11.2011 року розгляд справи відкладено на 15.11.2011 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”.

У судове засідання 15.11.2011 р. представники відповідача та третьої особи не зявилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у звязку з чим ухвалою суду від 15.11.2011 року розгляд справи відкладено на 01.12.2011 року.

У судове засідання 01.12.2011р. представники відповідача та третьої особи вдруге не зявилися; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представником позивача для всебічного та обєктивного розгляду справи подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 01.12.2011 року розгляд справи відкладено на 13.12.2011 року.

У судове засідання 01.12.2011р. представники відповідача та третьої особи втретє не зявилися; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку незявлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві, договорі та довідці ЄДРПОУ, але відповідач жодного разу не зявився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/114-11 неодноразово відкладалась у звязку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений та надіслав відзив, в якому просить суд розглянути справу без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2011 року між третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(надалі Первісний кредитор) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»(надалі Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 294 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває Право вимоги до Боржника.

Пункт 1.2 Договору передбачає під «Правом вимоги до Боржника»у п. 1.1 цього Договору Сторони розуміють права грошових вимог Первісного кредитора до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, що виникли на підставі Договору купівлі-продажу №509/р від 12 січня 2010 р., укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем (далі Основний договір).

Про заміну кредитора та відступлення права вимоги третя особа повідомила відповідача шляхом направлення на адресу останнього повідомлення б/н від 04.04.2011 р. (докази направлення долучені до матеріалів справи).

За ствердження позивача, заперечень щодо зазначеної заміни від відповідача не надходило.

Згідно з п. 1.3 Договору за цим договором позивач одержує право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобовязань за Основним договором по сплаті заборгованості за поставлений товар у сумі 11462,79 грн.

Відповідно до п.1.1. Основного договору Продавець продає, а Покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби косметичної промисловості (надалі товар).

Відповідно до п. 4.1. Основного договору ціна товару визначається в національній валюті та вказується у видатковій накладній.

Пунктом 4.3. Основного договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки за товар з відстроченням терміну оплати за одержаний товар в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Продавцем.

Згідно з умовами укладеного Основного договору третя особа в період з 13 липня 2010 року по 05жовтня2010 року поставила товар на загальну суму 11462 грн. 79 коп., строк оплати за який на день звернення до суду настав.

Викладене підтверджується видатковими накладними, зазначеним у письмових поясненнях позивача та долученими до матеріалів справи.

Відповідач, після отримання поставленого товару не виконав свої грошові зобовязання, але здійснив часткове повернення товару в рахунок боргу на загальну суму 1249 грн. 54 коп.

У звязку з викладеним у відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем за поставлений, на умовах укладеного Основного договору, товар у сумі 10213 грн. 25 коп.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобовязується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не зявився; доказів проти існування боргу перед позивачем, третьою особою або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав; доказів розірвання або визнання недійсним Основного договору також не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 10213,25 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 1.4 договору уступки прав вимоги у випадку, якщо боржник порушує зобовязання за Основним договором новий кредитор має право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору, в тому числі, але не виключно, сплати штрафних санкцій за порушення зобовязання за основним договором перед первісним кредитором.

Згідно з п. 6.1 Основного договору за порушення строків постачання товару, відповідач сплачує пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобовязання до повного виконання такого зобовязання.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 734,25 грн. за період, зазначений у розрахунку позивача.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 734,25 грн. за розрахунком позивача.

Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 1238,93 грн. та 3 % річних у сумі 322,56 грн. за період, зазначений у розрахунку позивача, наданого позивачем разом з позовною заявою.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, в звязку з чим інфляційні збитки у розмірі 1238,93 грн. та 3 % річних у сумі 322,56 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»(01033, м. Київ, вул. Жилянська,24, код ЄДРПОУ 37308739) 10 213 (десять тисяч двісті тринадцять) грн. 25 коп. основного боргу, 1 238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 322 (триста двадцять дві) грн. 56 коп. - 3% річних, 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 25 коп. пені та судові витрати: 125 (сто двадцять пять) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 28.12.2011 р.