Рішення № 21438847, 29.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2011 р. Справа № 18/100-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівакс», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВИТА», с. Щасливе

про стягнення 74328,07 грн.

суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

позивача –Сніжко О.Ю.

відповідача –не з’явися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівакс» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВИТА» (відповідач) про стягнення 74328,07 грн.

Провадження у справі №18/100-10 порушено відповідно до ухвали від 05.07.2010 року та призначено справу до розгляду на 10.08.2010 року.

У зв‘язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита»касаційної скарги на постанову Київського міжобласного апеляційного суду від 16.06.2010 року, якою скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 20.04.2010 року, матеріали справи №18/100-10 09.07.2010 року направлено до Вищого господарського суду для здійснення касаційного перегляду.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду від 29.09.2010 року касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного апеляційного суду від 16.06.2010 року повернено скаржнику. Матеріали справи №18/100-10 повернулися до господарського суду 18.10.2010 року.

У зв‘язку із надходженням із Київського апеляційного господарського суду запиту №02-10/1803 від 18.10.10.2010 року матеріали справи №18/100-10 (№02-03/521/18) 22.10.2010 року скеровано для подальшого надіслання до Вищого господарського суду України для здійснення касаційного перегляду за касаційною скаргою ТОВ «Ольвіта»на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2010 року касаційну скаргу ТОВ «Ольвіта»залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року без змін. Матеріали справи №18/100-10 повернулися до господарського суду 29.11.2010 року.

Ухвалою суду від 01.12.2010 року розгляд справи призначено на 04.01.2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.01.2011 року не з‘явився та надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ухвали суду від 04.01.2011 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Ольвита»повернуто заявникові без розгляду порядку п. 3, 4, 6, 10 ст. 63 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 20.01.2011 року.

У зв‘язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита»касаційної скарги на постанову Київського міжобласного апеляційного суду від 16.06.2010 року, якою скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 20.04.2010 року матеріали справи№18/100-10 18.01.2011 року направлено до Вищого господарського суду для здійснення касаційного перегляду.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 22.02.2011 року ТОВ «Ольвита» відмовлено у прийнятті касаційної скарги на постанову Київського міжобласного апеляційного суду від 16.06.2010 року.

У зв‘язку із надходженням 12.03.2011 року апеляційної скарги ТОВ «Ольвита»на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.01.2011 року матеріали справи №18/100-10 14.03.2011 року скеровано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року апеляційну ТОВ «Ольвита»на ухвалу господарського суду Київської області від 04.01.2011 року повернуто скаржнику.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року ТОВ «Ольвита»відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження, а апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.01.2011 року залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2011 року касаційну скаргу ТОВ «Ольвита»на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року повернуто скаржнику. Матеріали справи №18/100-10 повернулися до господарського суду 22.07.2011 року.

За таких обставин господарський суд продовжує розгляд справи та призначив судове засідання на 11.08.2011 року.

У зв’язку з поданням ТОВ «Ольвита»касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року, матеріали справи №18/100-10 надсилались 04.08.2011 року до Вищого господарського суду України. Вищим господарським судом України касаційну скаргу повернуто скаржнику, матеріали справи повернулись до Господарського суду Київської області 08.11.2011 року.

Ухвалою від 08.11.2011 року розгляд справи №18/100-10 призначено на 29.11.2011 року.

В судове засідання 29.11.2011 року з’явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівакс»(позивач), який підтримав позовні вимги та просив позов задовольнити повністю.

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита»(відповідача) в якому просив стягнути пеню в сумі 30 477,63 грн.; індекс інфляції в сумі 33 762,11 грн. та 3% річних в сумі 10 088,33 грн.

Позивач в заяві від 28.10.2010 року збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму пені 34 167,86 грн.; індекс інфляції в сумі 45 583,00 грн. та 3% річних в сумі 14 716,83 грн. Також, в заяві від 28.10.2010 року про збільшення позовних вимог позивач зазначив новий розрахунок заборгованості пені, індексу інфляції та 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків за Договором підряду на будівництво №100106 від 10.01.2006 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору ухвалою від 08.11.2011 року, що підтверджується відповіднимим повідомленням про вручення почтової кореспонденції, в судове засідання 29.11.2011 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд встановив.

10.01.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №100106 підряду на будівництво від 10.01.2006 року, а Додатковою угодою №100106/3 від 08.11.2008 року до цього договору строк дії останнього продовжено до 31.08.2009 року. Згідно умовами зазначеного Договору позивач зобов’язувався власними і залученими силами та засобами на замовлення відповідача побудувати і здати відповідачеві у встановлений строк комплекс робіт, згідно проектної документації «Овочесховище місткістю 8900т. в с.Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. та «Розподільчий центр фруктів місткістю 3000 т. ТОВ «Ольвита» в с.Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл.»

Позивач закінчив будівництво об’єкту в лютому 2009 року та підписав 18.02.2009 року з відповідачем останній акт виконаних підрядних робіт №2 за лютий 2009 року.

Згідно п.7.2 Договору кінцеві розрахунки здійснюються після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт протягом п’яти календарних днів після підписання кінцевого акту приймання-передачі виконаних робіт.

Проте, відповідач в порушення зазначених умов Договору не здійснив розрахунків з позивачем на умовах передбачених Договором, тобто протягом п’яти днів від дня підписання акту виконаних підрядних робіт №2 від 18.09.2009 року.

Судом встановлено, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за спірним Договором підтверджується також рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2010 року у справі №10/010-10, залишеним в силі постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року, яким встановлено факт заборгованості відповідача перед позивачем за спірним Договором в сумі основного боргу 297 928,15 грн., а також обов’язок відповідача розрахуватися з позивачем згідно умов Договору в строк до 23.02.2009 року.

Оскільки, у цій справі беруть участь ті самі сторони, що були сторонами при розгляді справи Господарського суду Київської області №10/010-10 за позовом позивача до відповідача про стягнення основної суми боргу за Договором, і є рішення суду, яке набрало законної сили, факти, встановлені в цьому рішенні, не потребують додаткового доведення, як це передбачено ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірним Договором в сумі основного боргу становить 297 928,15 грн., а також встановлено обов’язок відповідача розрахуватися з позивачем в строк до 23.02.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 297 928,15 грн. лише 18.10.2010 року, за платіжним дорученням №264 від 18.10.2010 року.

Пунктом першим ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 11.5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі здійснення розрахунків відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України встановлений скорочений строк позовної давності в один рік про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд зазначає, що ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України, передбачено, що позовна давність переривається, зокрема, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судом встановлено, що позивач в межах загального трирічного строку позовної давності звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення основної суми боргу за спірним Договором, що підтверджується матеріалами справи Господарського суду Київської області №10/010-10.

Крім того, як передбачено ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенням ним рішення .

Враховуючи, що сторонами клопотання про застосування строків позовної давності не подавалось, у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності до стягнення пені.

Господарський суд погоджується з розрахунком пені, наведеним позивачем, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, з суми основного боргу 297 928,15 грн. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період фактичного прострочення сплати основного зобов’язання з 24.02.2009 року по 23.08.2009 року, тобто за шість місяців, що відповідає п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 34 167,86 грн. пені.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних та річних на заборгованість відповідача здійснено за час фактичного прострочення з суми основного боргу 297 928,15 грн. за Договором, з урахуванням загального строку позовної давності за період з 24.02.2009 року по 17.10.2010 року включно (до моменту погашення основного боргу).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 14 716,83 грн. 3% річних та 45 583,00 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 34 167,86 грн. пені, 14 716,83 грн. 3% річних та 45 583,00 грн. інфляційних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем по суті не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита»(ідентифікаційний код – 32709379; 08325, Київська область, с.Щасливе, вул.Леніна, буд.20-Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівакс»(ідентифікаційний код –33495552; 01013, м.Київ, вул.Промислова, буд.7) суму пені 34 167,86 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 86 копійок; індекс інфляції в сумі 45 583,00 (сорок п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три) гривні 00 копійок, 3% річних в сумі 14 716,83 (чотирнадцять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 83 копійок, державне мито в сумі 944,67 (дев’ятсот сорок чотири) гривні 67 копійок та витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.