Постанова № 21438647, 14.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" лютого 2012 р. Справа № 15/160-10-4354

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу          Заступника прокурора Одеської області

на ухвалу          Одеського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2011 року

у справі          № 15/160-10-4354

господарського суду Одеської області

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока"

до           1. ДП "Санаторій "Затока" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

          2. Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про          визнання права власності на частину у спільному нерухомому майні

за участю представників від

позивача          - не з'явились

відповідачів           1. не з'явились

                              2. не з'явились

прокуратури –Ходаківський М.П.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗАТОКА” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, Закритого акціонерного товариства лікувально –оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про визнання права власності на частку у розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у Додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р., а саме: будиночки відпочинку (літери за БТІ –29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 205-224, 21-23), столова (робоча, літера за БТІ - 13), гуртожиток МОП (літери за БТІ –15, 16, 17), будиночки гуртожитку (літери за БТІ –60 - 62), туалети (літери за БТІ –12, 19, 72, б/н (2 шт.)), навіс пляжний (літери за БТІ –3, 5, 6), каналізаційні колодязі (40%), електричні мережі (40%), водопровід (40%), каналізація (40%), кінотеатр (літера за БТІ -112), ділянки з твердим покриттям (40%), доріжки та майданчики з покриттям бетонними плитами (40%), огородження (40%).

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 січня 2011 року у справі № 15/160-10-4354 в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що у сторін за Договором не виникло права спільної власності на майно, що було передано у спільне користування сторін за Договором; спірні об’єкти нерухомості не є створеним або придбаним майном спільними зусиллями сторін Договору або за спільні кошти.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03 березня 2011 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 липня 2011 року рішення господарського суду Одеської області від 24 січня 2011 року у справі 15/160-10-4354 скасовано, позов задоволено, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАТОКА” право власності на частку в розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у Додатку № 1 до Договору та вирішено питання про розподіл судових витрат.

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАТОКА" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з заявою в порядку ст.89 Господарського процесуального кодексу України про виправлення описки в резолютивній частині постанови від 03.03.2011 року, вказуючи на незазначення судом переліку майна та місця його знаходження відповідно до прохальної частини позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТОКА".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2011 року (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) у справі №15/160-10-4354 було виправлено описку у пункті 4 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03 березня 2011 року та викладено пункт 4 у наступній редакції:

„4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАТОКА” (67700, м. Білгород –Дністровський, вул. Перемоги, 29, кв. 26, ідентифікаційний код № 32806558) право власності на частку у розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 року, 100% якого становлять: будиночки відпочинку (літери за БТІ –29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 205-224, 21-23), столова (робоча, літера за БТІ –13), гуртожиток МОП (літери за БТІ –15, 16, 17), будиночки гуртожитку (літери за БТІ –60-62), туалети (літери за БТІ –12, 19, 72, б/н (2 шт.)), навіс пляжний (літери за БТІ –3, 5, 6), каналізаційні колодязі (40%), електричні мережі (40%), водопровід (40%), каналізація (40%), кінотеатр (літера за БТІ - 112), ділянки з твердим покриттям (40%), доріжки та майданчики з покриттям бетонними плитами (40%), огородження (40%), розташовані за адресою: 67772, Одеська область, м. Білгород –Дністровський с.м.т. Затока, вул. Приморська.”

Не погоджуючись з вище зазначеною ухвалою, заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України з проханням скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. скасувати та відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАТОКА" у задоволенні заяви про виправлення описки.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що при винесенні вище зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Виправлення допущених у рішенні, ухвалі описок чи арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи №15/160-10-4354 були позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Затока" про визнання за останнім права власності на частку у розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у Додатку №1 до Договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р., а саме: будиночки відпочинку (літери за БТІ –29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 205-224, 21-23), столова (робоча, літера за БТІ –13), гуртожиток МОП (літери за БТІ –15, 16, 17), будиночки гуртожитку (літери за БТІ –60-62), туалети (літери за БТІ –12, 19, 72, б/н (2 шт.)), навіс пляжний (літери за БТІ –3, 5, 6), каналізаційні колодязі (40%), електричні мережі (40%), водопровід (40%), каналізація (40%), кінотеатр (літера за БТІ - 112), ділянки з твердим покриттям (40%), доріжки та майданчики з покриттям бетонними плитами (40%) та огородження (40%).

Однак задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Затока" у повному обсязі, суд апеляційної інстанції припустився описки у резолютивній частині постанови, зазначивши лише їх частину. Тобто такі процесуальні дії суду апеляційної інстанції не вплинули на суть постанови.

Тому твердження заявника касаційної скарги стосовно того, що судом апеляційної інстанції фактично було винесено додаткове судове рішення стосовно позовних вимог позивача є помилковим та необгрунтованим.

Інші доводи заступника прокурора Одеської області, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки обставин справи та повторного її розгляду судом, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми права.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

2.          Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2011 року зі справи №15/160-10-4354 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                                І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    Н. В. Акулова

                     С. В. Владимиренко