Рішення № 21437702, 09.02.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 р. Справа № 5024/107/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон

до: відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" м.Херсон

про стягнення 208629грн. 59коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Кривцун В.А.

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (відповідач) 189491грн. 00коп. основного боргу, 4251грн. 87коп. 3% річних та 14886грн. 72коп. пені за договором № 4 від 01.01.2009року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідач в засідання суду не прибув і витребуваних судом доказів не надав з невідомих причин, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали від 23.01.2012року про порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи з обґрунтуванням причин ненадання витребуваних доказів до суду не надійшло, про причини неявки представника суд не повідомлено. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, оскільки позивач наполягає на розгляді справи по суті, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній та наданими додатково відповідачем доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Між відкритим акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач по справі) та відкритим акціонерним товариством "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (відповідач у справі) 01 січня 2009 року укладено договір № 4 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з цим договором позивач зобов’язався надати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії на зазначені в п. 2 договору приміщення, а відповідач зобов’язався прийняти зазначені послуги та своєчасно оплачувати їх вартість за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк дії договору згідно з пунктом 26 сторони узгодили з дня його укладення до 30.09.2009 року та зазначили, що договір є щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку сторонами не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду. Доказів розірвання або перегляду умов договору у встановленому законом порядку суду не надано.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.12.2010року по 31.03.2011року, вартість яких за розрахунком позивача, становить 189491грн.00коп., надавши докази надіслання відповідачу щомісячно рахунків на оплату.

Докази надання послуг в обсягах, зазначених в розрахунку позивача, підтверджуються відомостями показників теплолічильника за грудень 2010 - березень 2011року, які підписані представниками позивача та відповідача.

Таким чином, позивач виконав свої обов'язки за договором від 01.01.2009року.

За умовами пункту 8 договору від 01.01.2009року відповідач зобов’язаний оплачувати надані послуги в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Доказів перерахування зазначеного боргу або будь-яких заперечень проти вимог позивача, відповідач не надав, тому вимоги позивача про стягнення 189491грн.00коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення 4251грн.87коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 14886грн.72коп. пені за прострочку виконання грошового зобов’язання суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При укладенні договору від 01.01.2009року сторони пунктом 12 зазначили, що за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,01 відсотків від суми боргу за кожен день прострочки.

При здійсненні розрахунку суми пені за період прострочки з 18.07.2011 року по 18.01.2012року позивач допустився помилки, нарахувавши пеню, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, в той час як п. 12 договору передбачена сплата пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочки..

Враховуючи умови п. 12 договору від 01.01.2009року щодо розміру пені, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню - в сумі 3505грн.58коп.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" м. Херсон вул. Кірова, 24 ідентифікаційний код 01273243 на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон Бориславське шосе, 1, код 00131771:

- на р/р 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 352457 –189491грн. 00 коп. основного боргу, 4251грн. 87 коп. –3% річних, 3505грн.58коп. пені;

- на р/р 26003301012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 352457 –3944грн.96коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11381грн.14коп. пені відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 14.02.2012