Рішення № 21437583, 08.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2012 р.Справа № 6/396-16-26/17-2504-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Прокурор: Ракович Д.М. /посвідчення/

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 0295/11 від 20.06.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора міста Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради до приватного акціонерного товариства „МТС Україна” про визнання будівництва самочинним, зобовязання знести самовільно збудований обєкт та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Іллічівська Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради до компанії оператору мобільного звязку „МТС Україна” про визнання будівництва відповідача обєкту містобудування радіотрансляційної вежі на земельній ділянці загальною площею 35 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт Олександрівка, вул. К.Маркса, 45-а, самочинним та зобовязання відповідача за власний рахунок провести демонтаж даного обєкту містобудування та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на який розташований спірний обєкт містобудування.

Ухвалою від 24.11.2011р. дану справу було прийнято до провадження суддею Желєзною С.П., з присвоєнням справі номеру № 6 / 396 16 26 / 17 2504 2011. Крім того, на підставі ухвали від 12.12.2011р. правильною назвою відповідача по справі було визначено „приватне акціонерне товариство „МТС Україна” (далі по тексту ПрАТ „МТС Україна”).

Іллічівською міською радою заявлені прокурором позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на тому, що будівництво спірного майна не є самочинним, оскільки не потребує оформлення дозвільної документації. Крім того, ПрАТ „МТС Україна” наголошувало, що прокурором та позивачем не було дотримано встановленого законом порядку припинення права землекористування відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Згідно із листом Управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради від 08.04.2008р. № 013-16-94, адресованим директору закритого акціонерного товариства „Український мобільний звязок”, правонаступником якого є ПрАТ „МТС Україна”, споруди станції мобільного звязку, що розташований за адресою: м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, з метою оформлення права власності було присвоєно наступну адресу: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-а.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою м. Іллічівська Одеської області було здійснено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства. Так, відповідно до листа КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська від 29.04.2011р. за вих. № В-630 вбачається, що названим органом державної реєстрації прав на нерухоме майно було здійснено технічну інвентаризацію обєкту споруди базової станції (тимчасова) зі спорудами, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, за заявою ЗАТ „Український мобільний звязок”. При цьому, КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська наголошено, що вказаний обєкт є тимчасовою спорудою, отже право власності на нього не підлягає державній реєстрації.

Також КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська було встановлено, що ЗАТ „Український мобільний звязок” було самовільно зайнято земельну ділянку площею 35 к.в.м за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А.(т.1, а.с. 14).

З постанови № 1246 від 27.05.2011р. по справі про адміністративне правопорушення та постанови № 69 про накладення штрафу за адміністративне правопорушення у сфері містобудування № 69 від 27.05.2011р., складених Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою в Одеській області, вбачається, що на директора ТОВ „Строй-Телеком” ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення за допущене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яке полягало у здійсненні будівництва обєкту звязку (базової станції мобільного звязку ПрАТ „МТС Україна”) без дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А.

Крім того, з листа відділу Держкомзему міста Іллічівська Одеської області від 14.06.2011р., наданим на запит прокуратури м. Іллічівська Одеської області, вбачається, що власником земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, є Іллічівська міська рада, однак у названому органі Держкомзему відсутні проект відведення та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування цією земельною ділянкою ПрАТ „МТС Україна”. Правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку відповідачем у встановленому порядку не зареєстровані.

За переконанням прокурора та позивача, вищевикладені обставини свідчать, що відповідачем було здійснено самочинне будівництво базової станції мобільного звязку, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, на земельній ділянці, право власності або користування якою з боку ПрАТ „МТС Україна” не було набуто у встановленому законодавством порядку. Наведене, за твердженнями прокурора та позивача, дозволяє зробити висновок, що земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, була самовільно зайнята відповідачем, що зумовило звернення прокурора до суду із даними позовними вимогами.

При цьому, суд зазначає, що за своєю юридичною направленістю та змістом заявлені прокурором вимоги слід розуміти як зобовязання ПрАТ „МТС Україна” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 35 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К.Маркса, 45-А, шляхом проведення за власний рахунок демонтажу самочинно побудованої базової станції мобільного звязку. З метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, дослідити належність названої станції відповідачу та, виходячи із висновків з цього питання, встановити факт користування ПрАТ „МТС Україна” спірною земельною ділянкою.

Так, з матеріалів справи, а саме листа КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська від 29.04.2011р. за № В-630 (т.1, а.с. 10) вбачається, що технічна інвентаризація споруди базової станції мобільного звязку, що розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К.Маркса, 45-А, була проведена 13.03.2008р. за заявою підприємства, правонаступником якого є відповідач.

Відповідно до п.п. 1.6, 2.5, 3.6, 3.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 19.05.2005р.) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів. Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.

Крім того, згідно із постановою № 1246 від 27.05.2011р. за справою про адміністративне правопорушення та постановою № 69 про накладення штрафу за адміністративне правопорушення у сфері містобудування № 69 від 27.05.2011р., складених Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, керівника ТОВ „Строй Телеком” було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Назване порушення полягало у здійсненні будівництва обєкту звязку (базової станції мобільного звязку ПрАТ „МТС Україна”) без дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд визнається адміністративним правопорушенням.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За переконанням суду, викладені обставини, а саме факт здійснення технічної інвентаризації названого обєкту за заявою ПрАТ „МТС Україна”, встановлення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту здійснення з боку ТОВ „Строй Телеком” будівництва базової станції мобільного звязку на замовлення відповідача в своїй сукупності свідчать, що базова станція мобільного звязку, розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, належить саме ПрАТ „МТС Україна”. Наведений висновок суду додатково підтверджується і тією обставиною, що саме підприємство ЗАТ „Український мобільний звязок”, правонаступником якого є відповідач, зверталось до управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради з метою присвоєння вказаній станції адреси, що свідчить про вжиття відповідачем заходів, направлених на набуття права власності на дану станцію мобільного звязку.

Вирішуючи питання про правовий статус вищезазначеної базової станції мобільного звязку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Положеннями ст.ст. 4, 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01 липня 2004 року № 1952-IV(в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. У Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в тому числі споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

У відповідності до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, (з наступними змінами та доповненнями) будівлі тимчасового характеру (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо) обміряються та включаються до матеріалів інвентаризації. Це будівлі - збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій).

Згідно з п. 3.3.12 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 146 від 05.09.2003р., під тимчасовими будівлями слід розуміти будівлі, які носять непостійний характер, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштуванням фундаментів.

З матеріалів справи, а саме експлікації будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, та плану земельної ділянки, складених КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська вбачається, що спірна станція мобільного звязку встановлена на залізобетонній опорі та в цілому займає земельну ділянку, площею 35 кв.м. Вільне переміщення спірної станції у просторі є неможливим через перебування її на залізобетонній опорі, що свідчить про повязаність даного обєкту із земельною ділянкою. Крім того, за своїм функціональним призначенням вказана станція призначена для надання функцій з забезпечення території населеного пункту мобільним звязком, а тому переміщення даної станції у просторі має наслідком втрату її функціонального призначення.

В свою чергу, наведене, з урахуванням приписів ст.ст. 181, 182 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01 липня 2004 року № 1952-IV(в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI) свідчить, що споруда базової станції мобільного звязку ПрАТ „МТС Україна”, розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К.Маркса, 45-А, є нерухомим майном.

Статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, за наявності хоча б однієї з ознак, наведених у даній нормі закону, а саме: здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; здійснення будівництва без належного дозволу або без належно затвердженого проекту; здійснення будівництва з істотними порушеннями будівельних норм і правил, нерухоме майно має статус самочинно збудованого.

Так, як наголошувалось вище по тексту рішення, з експлікації будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, та плану земельної ділянки, складених КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська вбачається, що спірна станція мобільного звязку встановлена на залізобетонній опорі та в цілому займає земельну ділянку, площею 35 кв.м.

Відповідно до листу відділу Держкомзему у місті Іллічівськ Одеської області від 14.06.2011р. за № 30-30-4/960, наданим на запит прокуратури м. Іллічівська Одеської області, вбачається, що власником земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, є Іллічівська міська рада, однак у названому органі Держкомзему відсутні проект відведення та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування цією земельною ділянкою ПрАТ „МТС Україна”. Правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку відповідачем у встановленому порядку не зареєстровані.

Відповідно до ст. 78, 79 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Положеннями ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України об'єктами права власності на землю є зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

В силу положень п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, за відсутності доказів належності спірної земельної ділянки третім особам, беручи до увагу інформацію, викладену у листі відділу Держкомзему у місті Іллічівськ Одеської області від 14.06.2011р. за № 30-30-4/960, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, здійснення повноваження власника якої покладено на Іллічівську міську раду.

За своїм юридичним змістом знаходження належного особі майна на земельній ділянці свідчить про те, що дана особа користується такою земельною ділянкою, оскільки, перш за все, перебування цього майна на земельній ділянці унеможливлює її використання іншими особами. Чинним законодавством визначено, що право на користування земельною ділянкою закріплюється у формі права постійного користування, а також права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Положеннями ч.ч. 3 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази набуття відповідачем права користування спірною земельною ділянкою, якими, в силу положень ст. 126 Земельного кодексу України, є державний акт або договір оренди. Більш того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем були вчинені дії, передбачені змістом ст.ст. Земельного кодексу України, направлені на набуття у встановленому законом порядку права користування цією земельною ділянкою. За таких обставин суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 35 кв.м., на якій розташована належна ПрАТ „МТС Україна” базова станція мобільного звязку, використовується відповідачем за відсутності правовстановлювальних документів на неї, тобто з боку відповідача допущено самовільне використання даної земельної ділянки.

З огляду на той факт, що будівництво базової станції мобільного звязку було здійснене на земельній ділянці, яка самовільно використовується відповідачем, тобто взагалі не була відведена для цієї мети, суд дійшов висновку, що споруда базової станції мобільного звязку, розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, є самочинно збудованою.

Таким чином, в процесі вирішення даного спору суд дійшов висновку, що споруда базової станції мобільного звязку ПрАТ „МТС Україна”, , розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, є самочинно збудованою, а земельна ділянка загальною площею 35 кв.м., на якій вказане майно розташоване, самовільно використовується відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Положеннями ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

В силу положень ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Наведені норми закону є такими, що кореспондують між собою за умови, якщо має місце одночасно самовільне зайняття земельної ділянки шляхом здійснення на ній самочинного будівництва. При цьому, приведення земельної ділянки у її первісний стан, повернення її на користь власника здійснюється за судовим рішенням за рахунок особи, якою здійснено самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому, суд зауважує, що само по собі факт звернення до суду прокурора із даним позовом, а також висловлена Іллічівською міською радою як уповноваженою особою на здійснення права власності на спірну земельну ділянку особою правова позиція, направлена на приведення цієї земельної ділянки в її первісний стан, свідчать, що ПрАТ „МТС Україна”, виходячи з положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, ст. 212 Земельного кодексу України, не набуває право власності на базову станцію мобільного звязку, що розташована на земельній ділянці площею 35,0 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, та зобовязане за власний рахунок звільнити дану земельну ділянку перед її поверненням на користь позивача.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини та висновки, до яких дійшов суд в процесі вирішення даного спору щодо здійснення позивачем самочинного будівництва спірної станції мобільного звязку та самовільного використання розташованої під нею земельної ділянки, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених прокурором позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги заперечення ПрАТ „МТС Україна” щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 144 Земельного кодексу України.

Так, згідно зі ст. 144 Земельного кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Слід зазначити, що положення ст. 144 Земельного кодексу України застосовуються до випадків, коли особа, яка допустила порушення земельного законодавства, набула в установленому порядку права користування земельною ділянкою. Наведеними вище по тексту рішення приписами ст. 212 ЦК України передбачений спеціальний порядок для звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, який проводиться за рішенням суду та направлений на захист права власності особи, земельна ділянка якої була протиправно зайнята іншою особою.

Посилання на положення п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, якими визначено перелік документів, які, за переконанням відповідача, є допустимими та належними доказами самовільного зайняття земельної ділянки, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки., не заслуговують на увагу, висловлена судом касаційної інстанції правова позиція стосується підстав для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, керуючись ст.ст. 78 80, 83, 92, 93, 125, 126, 211, 212, п. 12 Перехідних положень Земельний кодекс України, ст.ст. 181, 182, 376 ЦК України, п.п. 1.6, 2.5, 3.6, 3.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 19.05.2005р.), ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 4, 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01 липня 2004 року № 1952-IV(в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI), п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, п. 3.3.12 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 146 від 05.09.2003р. суд дійшов висновку, що позов прокурора в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради підлягає задоволенню шляхом зобовязання ПрАТ „МТС Україна” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, шляхом проведення демонтажу самочинно збудованої базової станції мобільного звязку.

Судові витрати на оплату державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 78 80, 83, 92, 93, 125, 126, 211, 212, п. 12 Перехідних положень Земельний кодекс України, ст.ст. 181, 182, 376 ЦК України, п.п. 1.6, 2.5, 3.6, 3.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 19.05.2005р.), ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 4, 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01 липня 2004 року № 1952-IV(в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI), п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, п. 3.3.12 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 146 від 05.09.2003р. ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати приватне акціонерне товариство „МТС Україна” /01601, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937/ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. К. Маркса, 45-А, шляхом проведення демонтажу самочинно збудованої базової станції мобільного звязку. Наказ видати.

3.Стягнути з приватного акціонерного товариства „МТС Україна” /01601, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / м. Одеса вул. Садова, 1а / на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят пять грн. 00 коп./. Наказ видати.

4.Стягнути з приватного акціонерного товариства „МТС Україна” /01601, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / м. Одеса вул. Садова, 1а / на код бюджетної класифікації 22050003, п/р 31213264700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / витрати на ІТЗ судового процесу 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 13.02.2012р.

Суддя Желєзна С.П.