Рішення № 21437575, 08.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2012 р.Справа № 5017/11/2012 за позовом: приватного підприємства „Група компаній „ДІАЛОГ-ОПТІМ”;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Грейн Експо”;

про стягнення 224034,31грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №2/88 від 07.10.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 20.01.2012р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство „Група компаній „ДІАЛОГ-ОПТІМ” (далі по тексту ПП „ГК „ДІАЛОГ-ОПТІМ”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Грейн Експо” (далі по тексту ТОВ „Грейн Експо”) 217 432 грн. суми основного боргу; 6602,31 грн. пені, що разом становить 224034,31 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 5017/11/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивачем позовні вимоги уточненювались, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 11.01.2012р. вх. №739/2012, позивач просить стягнути з ПП „ГК „ДІАЛОГ-ОПТІМ” заборгованість за 7 479,72 грн.- пені.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав,однак, відповідно до клопотання вх.№4090/2012 від 08.02.2012р., просив зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

22.07.201р. між ПП «ГК «Діалог - Оптім»,(Постачальник) та ТОВГрейн Експо»(Покупець) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №2207ДГ Договір поставки), згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: ріпак українського входження врожаю 2011 року, або іншу сільськогосподарську продукцію (кукурудзу, горох, пшеницю, ячмінь, сою та інше) за згодою сторін на умовах передбачених даним договором (п.1.1. Договору поставки).

Згідно п. 3.3. Договору поставки Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості, на підставі підтвердження експедитора Покупця про отримання товару. Відповідно до п. 3.5. Договору поставки датою поставки Товару є дата його приймання в пункті розвантаження.

Відповідно до п. 4.4. Договору поставки Покупець здійснює оплату вартості Товару з моменту заходу та прийняття товару у місці поставки, визначеному у Специфікації, на підставі рахунка-фактури, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у Договорі або у рахунках-фактурах Постачальника.

Згідно п. 4.5 Договору поставки рахунок-фактура підлягає оплаті Покупцем на протязі 5-ти банківських днів з моменту його виставлення Постачальником.

Постачальником умови договору були виконанні в повному обсязі, та поставлено Покупцю товару протягом 23-27 липня 2011 року на суму 447 432 грн. про що свідчать, наявні в матеріалах справи, видаткові накладні з відміткою представника Покупця про отримання товару. №РН-0000013 від 26.07.2011р. №РН-0000022 від. 27.07.2011р. №РН-0000024 від 27.07.2011р.

Покупець, як зазначає позивач, не виконав свої зобов'язання за Договором поставки в частині оплати товару, а саме, Покупцем з 25 липня по 27 вересня 2011 року перераховано на розрахунковий рахунок Постачальника 230 000 грн. та заборгованість Покупця перед Постачальником за неповну оплату товару складає: 217 432 грн.

Відповідно до п.5.1. Договору поставки за несвоєчасну та неповну оплату Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ діє яка на момент не сплати, від суми, що не сплачена за кожну добу прострочення.

Таким чином, оскільки ТОВ „Грейн Експо” прострочило виконання зобов'язання відповідно до умов Договору та чинного законодавства України, ПП „ГК „ДІАЛОГ-ОПТІМ” на підставі п. 5.5. Договору нарахувало відповідачу 7 479,72 грн. пені.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, для захисту своїх порушених прав звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк поставки становить 10 днів з моменту підписання відповідної Специфікації, остання з яких була складена та підписана 1 жовтня 2010 року. Відтак пересічний строк поставки товару був встановлений до 11 жовтня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем його договірні зобовязання належним чином не виконані, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 58088 грн.

Приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, надають покупцю право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми, у випадку попередньої оплати, якщо продавець, який отримав попередню оплату товару, не передав його у встановлений строк.

Враховуючи викладене, суд, вважає позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 58088 грн. суми попередньої оплати, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.1. Договору поставки за несвоєчасну та неповну оплату Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ діє яка на момент не сплати, від суми, що не сплачена за кожну добу прострочення.

Таким чином, оскільки ТОВ „Грейн Експо” прострочило виконання зобов'язання відповідно до умов Договору та чинного законодавства України, ПП „ГК „ДІАЛОГ-ОПТІМ” на підставі п. 5.5. Договору нарахувало відповідачу 7 479,72 грн. пені.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд при вирішенні питання щодо стягнення пені в розмірі у 7 479,72 грн. вказує наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Аналізуючи співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання суд дійшов до висновку, що вони не є співрозмірними.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 3000 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити - частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Грейн Експо” (65114 м. Одеса, вул. Лесі Українки, 45, кв.53 код ЄДРПОУ 37680805) на користь приватного підприємства „Група компаній „ДІАЛОГ-ОПТІМ” (73000 м.Херсон, вул. Карла Маркса, 40/10, кв.42, код ЄДРПОУ 36129749) пеню у розмірі 3 000 грн., 645,55 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повний текст рішення складено 13.02.2012р.