Рішення № 21437525, 08.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2012 р.Справа № 16/17-5005-2011 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П. Секретаря судових засідань Холіної Ю.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №3 від 18.10.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №1 від 01.11.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фірми „Агроексім” до товариства з обмеженою відповідальністю „Союз Прод Агро” про стягнення 12146,49 євро, -

ВСТАНОВИВ:

Фірма „Агроексім”, республіка Сербія, м. Белград (далі по тексту фірма „Агроексім”) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Союз Прод Агро” про стягнення заборгованості в сумі 18234,67 євро, яка складається з суми основного боргу в розмірі 11830,00 євро та нарахованої пені в сумі 6494,67 євро. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за контрактом № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

В процесі розгляду даної справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені до суми 316,49 євро, з причин неправильного здійснення розрахунку штрафних санкцій у первісній редакції позову. Вказана редакція позовних вимог фірми „Агроексім” є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідачем уточнені позовні вимоги були визнані у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

02.04.2009р. між фірмою „Агроексім” (Продавець) та ТОВ „Союз Прод Агро” (Покупець) було укладено контракт № 02-4/04-09, у відповідності до п.п. 1.1, 10.1 якого Продавець продає, а Покупець купує привіті на підвої Кобер 5ББ саджанці винограду сорту Шардоне у кількості 15000 штук, сорту Аліготе у кількості 5000 штук та сорту Каберне Совиньон у кількості 15000 штук, що надалі іменуються товар. Держава походження товару Сербія. Правом, що застосовується до контракту, є право України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями п.п. 1.2, 3.1, 5.1, контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. встановлено, що доставка товару здійснюється Продавцем на умовах DDU Україна, Одеська область, м. Болград згідно з міжнародними правилами „Інкотекрмс 2000”. Продавець здійснює поставку товару на користь Покупця навесні 2009р. Поставка товару може здійснюватись кількома партіями. Товар (партія товару) супроводжується товаросупровідною накладною (СMR), в якій зазначається кількість місць, кількість товару, вага (нетто, брутто), найменування продукції, номер контракту, пункт відправлення, найменування отримувача. Кількісне та якісне приймання товару Покупцем та передача його Продавця здійснюється у кінцевому пункті призначення Україна, Одеська область, м. Болград, при здійснення розвантаження автомашин на підставі товаросупровідних документів. Товар проходить обовязковий догляд карантинної служби держави призначення. Приймання товару за кількістю здійснюється згідно з даними, що зазначені у товаросупровідних документах. Приймання товару за якістю здійснюється у відповідності до сертифікату якості та технічними умовами.

Виходячи з положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії А № 0092778 позивачем було передано до відправлення автомобільним транспортом привиті саджанці винограду на адресу ТОВ „Союз Прод Агро”, а останнім вказаний товар було прийнято, що відповідачем в процесі розгляду справи не заперечувалось. Проведення експортної операції даного товару з боку фірми „Агроексім” підтверджується експортними деклараціями № 781 від 11.05.2009р., № 782 від 11.05.2009р. та № 3110 від 11.05.2009р. Згідно зі специфікацією відвантаження (пакувальний лист) від 11.05.2009р. всього до перевезення на користь ТОВ „Союз Прод Агро” було передано привиті саджанці винограду сортів Шардоне, Аліготе та Каберне Совиньон у кількості 35000 шт., у 45 мішках, загальною вагою 2160 кг.

Згідно з положеннями п. контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. валютою платежу за даним контрактом визначено євро. Покупець здійснює оплату загальної вартості даного контракту на суму 17500 євро до 01.03.2010р. на підставі: інвойса (рахунку), дубліката CMR, дубліката фитосанітарного сертифікату, сертифіката якості, сертифіката походження за формою „А” та навантажувальної специфікації.

З метою отримання плати за проданий товар, фірмою „Агроексім” було виставлено на адресу відповідача інвойси від 11.05.2009р. № 86-01-2/09, 86-01-1/09, 86-01/09, 86/09 на загальну суму 17500 євро. В подальшому, між сторонами по справі було укладено додаткову угоду від 26.02.2010р. до контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р., згідно з якою сторонами було підтверджено, що сума дебіторської заборгованості фірми „Агроексім” перед відповідачем складає 11830 євро та позивач надає ТОВ „Союз Прод Агро” відстрочку для погашення вказаної суми заборгованості строком до 01.07.2010р.

Позивач стверджує, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе грошових зобовязань за контрактом № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. та додаткової угоди до нього не було здійснено своєчасної оплати вартості придбаного товару шляхом внесення грошових коштів в сумі 11830,00 євро у строк до 01.07.2010р., що зумовило звернення фірми „Агроексім” до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи даний спір по суті, з урахуванням того факту, що однією із сторін у спірних правовідносинах, що виникли з контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р., є іноземна юридична особа, господарський суд, перш за все, вважає за необхідне дослідити правомірність застосування до умов даного договору права України, про що домовилися сторони по справі.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність”) зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Іноземними суб'єктами господарської діяльності є суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є зокрема юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Положеннями ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” визначено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, а також на субєктний склад учасників контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р., зміст зобовязань, які виникли на підставі даної угоди, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено зовнішньоекономічний договір з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Досліджуючи правомірність застосування до положень даного зовнішньоекономічного контракту права України, суд звертається до приписів Закону України „Про міжнародне приватне право”.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України „Про міжнародне приватне право” 23 червня 2005 року N 2709-IV(з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про міжнародне приватне право”) для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється зокрема у такій формі: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

В силу положень ст.ст. 4, 5 Закону України „Про міжнародне приватне право” право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (ст. 43 Закону України „Про міжнародне приватне право”).

Приймаючи до уваги, що чинним законодавством не встановлено імперативних норм, на підставі яких учасникам зовнішньоекономічного контракту було б заборонено на власний розсуд визначати право, яке підлягає застосуванню до договорів купівлі-продажу, аналогічних за змістом укладеному між сторонами по справі контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р., господарський суд дійшов висновку щодо можливості застосування при вирішенні даного спору права України до зобовязань, які виникли із вказаної угоди.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами по справі виникли правовідносини з купівлі-продажу, врегульовані умовами контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. В свою чергу, на виконання умов названої угоди, фірмою „Агроексім” було передано у власність ТОВ „Союз Прод Агро” товар на загальну суму 17 500 євро шляхом його передання до перевезення автомобільним транспортом за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR серії А № 0092778, а відповідачем вказаний товару було прийнято, Викладені обставини свідчать про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за контрактом № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. щодо передачі товару у власність ТОВ „Союз Прод Агро” у погоджених сторонами кількості та асортименті, що, в свою чергу, не спростовується відповідачем.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, сторонами по справі підтверджується факт часткового виконання відповідачем прийнятих на себе за контрактом № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. грошових зобовязань на суму 5670 євро. Згідно з додатковою угодою від 26.02.2010р. до контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. відповідачу було надано відстрочку щодо сплати заборгованості за придбаний товар в сумі 11830 євро до 01.07.2010р. і ТОВ „Союз Прод Агро” прийняло на себе зобовязання здійснити погашення вказаної суми заборгованості у визначений додатковою угодою строк.

Положеннями ст. 14 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” визначено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право зокрема самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу, відповідачем прийняті на себе за контрактом № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. та додаткової угоди до нього зобовязання в частині здійснення погашення заборгованості за придбаний товар в сумі 18300 євро у строк до 01.07.2010р. виконані не були, що свідчить про порушення ТОВ „Союз Прод Агро” прийнятих на себе грошових зобовязань, та дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог фірми „Агроексім” в частині стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар в сумі 11830 євро.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування штрафних санкцій слід мати на увазі положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2 контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. за несвоєчасну оплату товару у строк, визначений п. 7.3 контракту, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого грошового зобовязання за кожен день прострочки.

З посиланням на п. 8.2 контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 316,49 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобовязань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Союз Прод Агро” пені, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок /а.с. 81/, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, відповідність вимогами чинного законодавства та умовам укладеної між сторонами по справі угоди, у звязку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 316,49 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Союз Прод Агро” перед фірмою „Агроексім, яка виникла на підставі контракту № 02-4/04-09 від 02.04.2009р. та додаткової угоди до нього на загальну суму 12146,49 євро, що складається з заборгованості за поставлений товар в розмірі 11 830 євро та нарахованої пені в сумі 316,49 євро., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи всі вищевикладені обставини та висновки суду, господарському суду вбачаються правові підстави для задоволення позовних вимог фірми „Агроексім” у повному обсязі. Таким чином, з ТОВ „Союз Прод Агро” слід стягнути на користь позивача суму основного боргу в розмірі 11830 євро та пеню в сумі 316,49 євро відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3, 6, 14 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 4, 5, 43 Закону України „Про міжнародне приватне право” 23 червня 2005 року N 2709-IV(з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України розподіляються наступним чином. Так, витрати зі сплати державного мита, що були понесені фірмою „Агроексім” при зверненні до суду із даним позовом, покладаються на відповідача виходячи із розміру задоволених позовних вимог. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3, 6, 14 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 4, 5, 43 Закону України „Про міжнародне приватне право” 23 червня 2005 року N 2709-IV(з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Союз Прод Агро” /68702, Одеська область, м. Болград, вул. Асена Христова, буд. 50, код ЄДРПОУ 32470060/ на користь фірми „АГРОЕКСІМ /11040, Республіка Сербія, м. Белград, бульвар Войводе Мишича, 51/33, код 7727674/ суму основного боргу в розмірі 11 830 євро /одинадцять тисяч вісімсот тридцять євро/, пеню в сумі 316 євро 49 євроцентів /триста шістнадцять євро 49 євроцентів/, держмито в сумі 1372 грн. 00 коп. /одна тисяча триста сімдесят дві грн. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 13.02.2012р.

Суддя Желєзна С.П.