Рішення № 21437523, 06.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2012 р.Справа № 20/17-4820-2011 За позовом: Заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3»

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення заборгованості у сумі 4164654,02 грн.;

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 за посвідченням №213 від 01.11.2010р.;

від позивача: ОСОБА_2 на підставі довіреності № 03-43 /вих/д від 20.10.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_3 на підставі довіреності №28/06 від 14.06.2011р.;

від третьої особи: не зявився.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі виконавчого комітету Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3»(далі ТОВ «Завод ЗБВ-3»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради. З урахуванням останнього уточнення від 01.02.2012р., позовні вимоги складають: стягнення 4164654,02 грн. заборгованості, у тому числі: 3761654,00 грн. основного боргу за договором пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 295834,21 грн. пені, 49292,27 грн. інфляційних втрат та 57873,57 грн. 3% річних, нарахованих у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що згідно п.3.2. додаткової угоди №2 до Договору №187/кс від 22.02.2006р., відповідач був зобовязаний протягом одного року, в строк до 31.07.11р., але не пізніше введення обєкту в експлуатацію, перерахувати пайову участь при будівництві громадсько-житлової групи «А»(3 черга) групи житлових будинків з адміністративними і торгово-побутовими обєктами на території заводу залізобетонних виробів №3, у розмірі 11614106,00 грн. поетапно, рівними частками, щомісячно, по 1055828,00 грн. Проте, зобовязання не було виконано повністю.

У судовому засіданні 6.02.2012р. прокурор та позивач уточнені позовні вимоги підтримали повністю.

Представник третьої особи у судовому засіданні 01.02.2012р. уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначаючи про порушення відповідачем зобовязання за вказаним договором.

Представник відповідача у письмовому поясненні та під час судового засідання 01.02.2012р. зазначив про існування заборгованості у сумі 3761654, 00 грн. Крім того, звернув увагу суду на те, що відповідач своєчасно та у повному обсязі виконував зобовязання за договором і сплачував грошові кошти протягом 8 місяців з 12. Лише тяжке матеріальне становище відповідача стало причиною несплати заборгованості. Представник відповідача не погодився із розрахунком інфляційних втрат позивача. Зокрема, зазначив про необхідність нарахування індексу інфляції за весь період прострочення, а не вибірково за місяці, в яких розмір інфляції дорівнював або перевищував 100%, і надав суду власний розрахунок розміру інфляційних втрат. Крім того, просив суд удвічі зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 159 від 22.02.2006р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 502 від 10.09.2003р. «Про надання дозволу ТОВ «Завод залізобетонних виробів -3»на будівництво групи житлових будинків з адміністративними і торгово-побутовими обєктами на території заводу залізобетонних виробів №3 по вул. Середньофонтанській,19», затверджено договір на право забудови (далі-Договір).

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду до даного Договору, затверджену рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 466 від 20.08.2010р., та додаткову угоду № 2, затверджену рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №506 від 24.09.2010р.

Згідно п.1.1. Договору у редакції додаткової угоди № 2 предметом Договору є пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, у звязку з наміром забудовника в строк до 31.07.2011р. здійснити будівництво групи житлових будинків з адміністративними і торгово-побутовими обєктами на території заводу залізобетонних виробів №3 за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19, а також здійснити комплексний благоустрій прилеглої території.

Згідно п.3.2. додаткової угоди № 2 до Договору №187/кс від 22.02.2006р., відповідач, враховуючи, що раніше ним вже було здійснено платіж у розмірі 1055828,00 грн., був зобовязаний протягом одного року, в строк до 31.07.11р., але не пізніше введення обєкту в експлуатацію, перерахувати пайову участь при будівництві громадсько-житлової групи «А»(3 черга) групи житлових будинків з адміністративними і торгово-побутовими обєктами на території заводу залізобетонних виробів №3, у розмірі 11614106,00 грн. поетапно, рівними частками, щомісячно, по 1055828,00 грн.

Згідно ст. 193 ГК України, яка кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно положення ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи те, що відповідачем не було подано доказів належного виконання зобовязання, а також те, що існування заборгованості у сумі 3761654, 00 грн. ним не заперечувалось(а.с.38), суд зазначає про необхідність задоволення позовної вимоги про стягнення основної заборгованості.

Аналізуючи позовну вимогу щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Дані положення, закріплені на законодавчому рівні, знайшли втілення у договірних відносинах сторін.

Згідно п.4.1.2. додаткової угоди №2 до Договору №187/кс від 22.02.2006р. у разі невчасної або неповної сплати грошових коштів, передбачених у п.3.2. розділу 3 даного Договору, забудовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення.

При перевірці розрахунку за допомогою системи „Ліга-Закон” за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування (з 1.08.2011р. по 31.01.2012р.), судом здійснено власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

744172.001.08.2011 - 13.09.2011447.7500 %0.042 %*13904.80

644172.014.09.2011 - 26.09.2011137.7500 %0.042 %*3556.18

624172.027.09.2011 - 23.10.2011277.7500 %0.042 %*7156.60

614172.024.10.2011 - 26.10.201137.7500 %0.042 %*782.44

604172.027.10.2011 - 01.11.201167.7500 %0.042 %*1539.40

1055828.001.08.2011 - 01.12.20111237.7500 %0.042 %*55148.93

1055828.001.08.2011 - 01.01.20121547.7500 %0.042 %*69048.26

1055828.001.08.2011 - 30.01.20121837.7500 %0.042 %*82050.85 Таким чином, пеня за прострочення виконання грошових зобовязань складає 233187,46 грн.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом, при перевірці розрахунку за допомогою системи „Ліга-Закон” за даними, вказаним позивачем щодо періоду нарахування, здійснено власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

3911654.001.08.2011 - 13.09.2011443 %14146.26

3811654.014.09.2011 - 26.09.2011133 %4072.73

3791654.027.09.2011 - 23.10.2011273 %8414.36

3781654.024.10.2011 - 26.10.201133 %932.46

3771654.027.10.2011 - 17.11.2011223 %6819.98

3761654.018.11.2011 - 31.01.2012753 %23188.28 Таким чином, річні за прострочення виконання грошового зобовязання складають 57574,07 грн.

Судом згідно даних позивача щодо періоду нарахування також було зроблено власний розрахунок інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.08.2011 - 13.09.20113911654.00.997-11734.963899919.04

14.09.2011 - 26.09.20113811654.01.0013811.653815465.65

27.09.2011 - 23.10.20113791654.01.0000.003791654.00

24.10.2011 - 26.10.20113781654.01.0000.003781654.00

27.10.2011 - 17.11.20113771654.01.0013771.653775425.65

18.11.2011 - 31.12.20113761654.01.0027523.313769177.31 Таким чином, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобовязання складають 3371,65 грн.

Розглядаючи заявлене клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Враховуючи положення ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що відповідачем тривалий час належним чином виконувались зобовязання, зокрема своєчасно вносились щомісячні платежі і було сплачено більшу частину від загальної суми оплати за договором, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги те, що судом при прийнятті рішення задоволені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 57574, 07 грн. та інфляційних втрат у сумі 3371, 65 грн., суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 200 000 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3»(65039; м. Одеса; вул. Середньофонтанська,19; код ЄДРПОУ 32509291) на користь виконавчого комітету Одеської міської ради (на рахунок Головного управління державного казначейства України в Одеській області, відкритий для виконання бюджету Малиновського району за кодом бюджетної класифікації 24060300 „Інші надходження”, МФО 828011 на р/р місцевого бюджету Малиновського району 31417544700007, код ЄДРПОУ 23862106) суму основного боргу у розмірі 3761654 /три мільйони сімсот шістдесят одну тисячу шістсот пятдесят чотири/ грн., 200000,00 /двісті тисяч/ грн. пені, 57574 /пятдесят сім тисяч пятсот сімдесят чотири/ грн. 07 коп. 3% річних, 3 371 /три тисячі триста сімдесят одну/ грн. 65 коп. інфляційних втрат, а також судовий збір у сумі 56460 /пятдесят шість тисяч чотириста шістдесят/ грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 13.02.2012р.