Ухвала суду № 21437431, 13.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.02.12 Справа № 4/196

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

За участю представників:

від прокурора: Яворський Я.Т. (посвідчення від 16.01.2012 року № 334),

від заявника (стягувача): не з'явився,

від боржника: ОСОБА_1. представник (довіреність в матеріалах справи),

від третьої особи на стороні позивача-1: не з'явився,

від третьої особи на стороні позивача-2: не з'явився,

Розглянув у відкритому судовому засіданні заяву стягувача, подану в порядку статті 121 ГПК України

про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року

у справі за позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці і соціальної політики України, м. Київ,

До відповідача: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний завод», м. Львів,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1: Міністерство фінансів України, м. Київ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2: Державне казначейство України, м. Київ,

про стягнення 3000 000 грн. 00 коп. заборгованості, 30500 грн. 00 коп. пені та стягнення судових витрат.

Прокурору та представнику боржника розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представник боржника не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть справи: розглядається заява Міністерства праці і соціальної політики України, подана в порядку статті 121 ГПК України про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці і соціальної політики України до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний завод»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України та Державного казначейства України про стягнення 3000 000 грн. 00 коп. заборгованості, 30500 грн. 00 коп. пені та стягнення судових витрат.

Прокурор в судове засідання з'явився, подану заяву підтримав повністю з підстав, викладених в заяві.

Представник стягувача в судове засідання не з'явився.

Представник боржника в судове засідання з'явився, проти поданої заяви заперечив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 в судове засідання не з'явився, хоча 07.02.2012 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01008 04230330.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча 08.02.2012 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01601 0659791 7.

В судовому засіданні ВСТАНОВЛЕНО:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі 4/196 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці і соціальної політики України, заявлений до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний завод»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України та Державного казначейства України задоволено повністю та вирішено стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний завод»на користь Міністерства праці і соціальної політики України 3000 000 грн. 00 коп. заборгованості та 30500 грн. 00 коп. пені із відстроченням виконання рішення на чотири місяці до 09.08.2009 року.

27.04.2009 року господарським судом Львівської області видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі №4/196, який стягувачем предявлено до виконання в Франківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Міністерства юстиції України.

Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»Міністерство праці та соціальної політики України реорганізовано у Міністерство соціальної політики України та визначено, що останнє є правонаступником Міністерства праці та соціальної політики України.

Станом на момент розгляду заяви в суді доказів виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі № 4/196 прокурором та представниками сторін не подано та не заявлено, в матеріалах справи такі доказі відсутні.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення постановляються судами іменем України та є обовязковими для виконання на всій території України.

Частинами першою та другою статті 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно приписів частини першої статті 1 Закону України від 24.03.1998 року 02/98-ВР «Про державну виконавчу службу»державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Статтею 1 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»(у чинній на момент розгляду справи редакції) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому згода сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, у статті 121 ГПК України йдеться про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду і не згадується про встановлення способу і порядку виконання рішення. Разом з тим необхідно мати на увазі - судове рішення, за яким захищаються права та інтереси певної особи чи осіб, одночасно має визначати (встановлювати) й спосіб його виконання та бути підставою для вчинення виконавчого провадження.

Відповідно до підпункту 1.3. пункту першого роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»(надалі - роз'яснення) під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Відповідно до пункту 2 роз'яснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

У пункті 5 роз'яснень вказано, якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно.

Як вбачається із матеріалів справи, в забезпечення виконання Договору безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати від 22.10.2004 року № 43 між стягувачем та боржником укладено Договір іпотеки від 27.10.2004 року № 7583, згідно з умовами якого боржник передав стягувачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: корпус 7 В, за літерою А-4, загальною площею 10 898,8 м.2, що знаходиться за адресою: м. Львів; вул. Наукова, 7.

Статтею 33 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпоткодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.

Керуючись ст. 22, 38, 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі № 4/196 шляхом звернення стягнення на майно Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»(м. Львів, вул. Наукова, 7; код ЄДРПОУ 14311429), а саме на: корпус 7В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 м.2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7, згідно з договором іпотеки від 27.10.2004 року №7583.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»(м. Львів, вул. Наукова, 7; код ЄДРПОУ 14311429) на користь Міністерства соціальної політики України (01001, м. Київ-01, вул. Еспланадна, 8/10; код ЄДРПОУ 00013669) борг в сумі 3000 000 грн. 00 коп. та пені в сумі 30 500 грн. 00 коп., шляхом звернення стягнення на майно Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»(м. Львів, вул. Наукова, 7; код ЄДРПОУ 14311429), а саме на: корпус 7 В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 м.2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7, згідно з договором іпотеки від 27.10.2004року № 7583.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.