Постанова № 21437199, 09.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.02.12 № 4/63/08-АП

суддя Зінченко Н.Г.

за заявою Комунального підприємства “Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації”, (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 7)

до відповідача Запорізької обласної державної адміністрації, (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164)

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23)

про визнання протиправним і скасування п. 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. та зобовязання вчинити дії щодо прийняття рішення

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Гасумя М.М.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1, довіреність № 08-41/3630 від 20.12.2011 р.;

від третьої особи ОСОБА_2, довіреність № 1537 від 25.01.2012 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство “Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації”, м. Запоріжжя (далі за текстом КП “Запорізьке міське БТІ”) з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя (далі за текстом Запорізька ОДА) про визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації” в частині затвердження схеми обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації для міста Запоріжжя та зобовязання Запорізьку ОДА вчинити дії щодо прийняття рішення про закріплення зони обслуговування м. Запоріжжя за КП “Запорізьке міське БТІ”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2008 р., на підставі ст., ст. 110, 111 КАС України, відкрито провадження в адміністративній справі № 4/63/08-АП та призначено попереднє судове засідання на 27.02.2008 р.

У звязку із залученням судом до участі у справі № 4/63/08-АП третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Запоріжжя (ОП “Запорізьке міжміське БТІ”), попереднє судове засідання, на підставі ст. 150 КАС України, відкладалося до 20.03.2008 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2008 р., на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, провадження у адміністративній справі № 4/63/08-АП зупинялося до вирішення по суті господарським судом Запорізької області адміністративної справи № 9/187/08-АП і набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.08.2009 р., у звязку із скасуванням ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р. ухвали господарського суду Запорізької області від 20.03.2008 р. про зупинення провадження у адміністративній справі № 4/63/08-АП, справу № 4/63/08-АП призначено до судового розгляду та призначено судове засідання на 14.10.2009 р.

На підставі ст. 150 КАС України розгляд справи відкладався до 28.10.2009 р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2009 р. провадження у справі № 4/63/08-АП, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, зупинялося до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги по справі № 17/363/08-АП за позовом Оріхівської районної ради Запорізької області, Запорізька область м. Оріхів до Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя про визнання нечинним п. 7 рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 23.09.1986 р. № 343.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2011 р. постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р. у справі № 17/363/08-АП залишена без змін.

У звязку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2012 р. провадження у справі № 4/63/08-АП за ініціативою суду поновлено з 09.02.2012 р., судове засідання призначено на 09.02.2012 р.

В судовому засіданні 09.02.2012 р., на підставі ст. 160 КАС України, справу розглянуто, прийнято постанову, проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Представникам відповідача і третьої особи повідомлено час виготовлення постанови суду в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Позивач в судове засідання 09.02.2012 р. не зявився, про відмову від адміністративного позову не заявив, витребувані ухвалою суду по справі від 13.01.2012 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не попередив.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 198407 та Довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 15/378 Комунальне підприємство “Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації” (код ЄДРПОУ 33377751) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням місцезнаходження: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 7.

За вищевказаною адресою позивачу направлялася ухвала господарського суду Запорізької області від 13.01.2012 р. про поновлення провадження у справі № 4/63/08-АП, яка повернулася на адресу суду з відміткою відділення поштового звязку: “Організація не значиться”.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”).

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи № 4/63/08-АП.

Згідно ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, неухильно виконувати процесуальні обовязки, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного та термінів розгляду справи, встановлених ст. 122 КАС України, суд визнав за можливе розглянути адміністративну справу № 4/63/08-АП за відсутності в судовому засіданні 09.02.2012 р. представника позивача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, з урахуванням пояснень позивача, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.02.2012 р. до початку судового вирішення спору розглянувши та дослідивши подані третьою особою у справі № 4/63/08-АП судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, затвердженого Загальними зборами Учасників ТОВ “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” /протокол № 1 від 22.11.2011 р./ та зареєстрованого 22.11.2011 р. за № 11031450000030712, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” (далі за текстом ТОВ “Запорізьке міжміське БТІ”) є правонаступником всього майна, прав та обовязків Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”. Код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ) 03344941, первинно зареєстровано Виконавчим комітетом Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Запоріжжя 22.12.1992 р. № 196/8.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 55 КАС України, суд визнав за необхідне здійснити заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у адміністративній справі № 4/63/08-АП Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 6, 8, 41, 55, 68, 144 Конституції України, ст. 393 ЦК України, ст., ст. 1, 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, приписах Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Указу Президента України “Про положення про місцеву державну адміністрацію” і полягають в наступному. Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 р. № 105 “Про порядок державного обліку житлового фонду”, яка є чинною по теперішній час, до повноважень облвиконкомів було віднесено вирішення питань про створення й розширення при необхідності мережі організацій технічної інвентаризації у районах і містах для забезпечення проведення робіт по реєстрації та технічній інвентаризації житлового фонду. Згідно приписів Указів Президента України “Про Положення про місцеву державну адміністрацію” та “Про обласні, Київську та Севастопольські міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації” обласні державні адміністрації були визнані правонаступниками всіх прав та обовязків виконавчих комітетів відповідних обласних рад народних депутатів, тобто до облдержадмінстрацій перейшли всі без винятку права і обовязки виконавчих комітетів обласних рад. Пунктом 7 оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації” була затверджена схема обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації, відповідно до якої місто Запоріжжя віднесено до зони обслуговування Запорізького міжміського БТІ. Позивач вважає, що оспорюване рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. в частині визначення субєкта обслуговування міста Запоріжжя (Запорізьке міжміське БТІ) не відповідає вимогам діючого законодавства України, а тому повинно бути визнано протиправним і скасовано в частині пункту 7 цього рішення, а Запорізька ОДА (як правонаступник Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів) зобовязана прийняти нове рішення про закріплення зони обслуговування міста Запоріжжя за КП “Запорізьке міське БТІ”. Свою позицію позивач мотивує тим, що на виконання ст. 1, підпунктів 2 та 10 пункту “б” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішенням Запорізької міської ради № 32 від 28.01.2005 р. було створено КП “Запорізьке міське БТІ” для здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно, технічної інвентаризації обєктів нерухомості в місті Запоріжжі та інших видів господарської діяльності. При цьому, низка імперативних норм діючих нормативно-правових актів встановлює виключну форму власності підприємств, якими можуть бути бюро технічної інвентаризації до створення єдиної системи органів державної інвентаризації. Зокрема, виходячи зі змісту Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держкомбуду України № 127 від 24.05.2011 р., до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також формування Державного реєстру прав у складі Державного земельного кадастру реєстрація обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємства бюро технічної інвентаризації. Комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації виконують за рахунок замовників технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних обєктів. Таким чином, реєстрацію прав власності на нерухоме майно та технічну інвентаризацію у місті Запоріжжі повинно здійснювати саме КП “Запорізьке міське БТІ”. Разом із тим, позивач не має фактичної можливості реалізовувати покладені на нього функції, оскільки є чинним пункт 7 рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р., яким місто Запоріжжя віднесено до зони обслуговування Запорізького міжміського БТІ. Отже, фактично склалася ситуація, коли технічну реєстрацію та реєстрацію прав власності на нерухоме майно в місті Запоріжжі здійснюють два БТІ позивач та ОП “Запорізьке міжміське БТІ”, що є прямим порушенням п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, згідно якого здійснення державної реєстрацію прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається. У звязку із цим, позивач звертався до відповідача з проханням щодо внесення відповідних змін до оспорюваного рішення № 343 від 23.09.1986 р. в частині затвердження схеми обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації для міста Запоріжжя. Відповідачем жодні дії стосовно звернення позивач вчинені не були. З урахуванням викладено, з метою впорядкування процесів, повязаних з реєстрацією прав власності на нерухоме майно в місті Запоріжжі, позивач просив суд позов задовольнити, скасувати п. 7 рішення № 343 від 23.09.1986 р. в частині затвердження схеми обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації для міста Запоріжжя та зобовязати відповідача вчинити дії щодо прийняття рішення про закріплення зони обслуговування м. Запоріжжя за позивачем.

Відповідач по суті адміністративного спору зазначив наступне. На теперішній час державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно в місті Запоріжжі здійснює ТОВ “Запорізьке міжміське БТІ” (яке є правонаступником ОП “Запорізьке міжміське БТІ”) на підставі оспорюваного позивачем пункту 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації” та затвердженої цім пунктом схеми обслуговування районів області підприємствами бюро технічної інвентаризації. Розпорядженням Запорізької ОДА № 362 від 11.09.2002 р., яке є чинним на теперішній час, для ОП “Запорізьке міжміське БТІ” були встановлені тарифи на надання відповідних послуг. Разом із тим, відповідач погоджується, що рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. на теперішній час дійсно не відповідає існуючій в області ситуації з державною реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки затверджена пунктом 7 цього рішення схема зон обслуговування передбачала функціонування лише 4 БТІ на території області, а фактично на сьогоднішній момент на території області діяльність здійснюють близько 20 підприємств БТІ. Що стосується правонаступництва відповідача по відношенню до Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів, то відповідач вважає за необхідне зазначити, що дійсно згідно Указів Президента України “Про Положення про місцеву державну адміністрацію” та “Про обласні, Київську та Севастопольські міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації” обласні державні адміністрації були визнані правонаступниками всіх прав та обовязків виконавчих комітетів відповідних обласних рад народних депутатів. Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 р. № 105 “Про порядок державного обліку житлового фонду”, яка є чинною по теперішній час, до повноважень облвиконкомів було віднесено вирішення питань про створення й розширення при необхідності мережі організацій технічної інвентаризації у районах і містах для забезпечення проведення робіт по реєстрації та технічній інвентаризації житлового фонду. Згідно з постановою Верховної ради України № 1545 від 12.09.1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”, до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції України і законам України. До теперішнього часу питання визначення зон обслуговування БТІ не врегульовано законодавством України. Разом із тим, Закон України “Про місцеві державні адміністрації” прямо не передбачає повноважень обласних державних адміністрацій по встановленню зон обслуговування для підприємств БТІ. Таким чином, враховуючи наявність розбіжностей в нормативно-правових актах, відповідач не має можливості самостійно визначити питання щодо закріплення зони обслуговування м. Запоріжжя за позивачем.

Третя особа адміністративний позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявність у відповідача повноважень щодо прийняття рішення про закріплення зони обслуговування м. Запоріжжя за КП “Запорізьке міське БТІ” згідно з положеннями п., п. 1, 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 р. № 105 “Про порядок державного обліку житлового фонду”, зазначаючи при цьому, що відповідно до положень Указу Президента України від 14.04.1992 р. № 252 “Про положення про місцеву державну адміністрацію” та п. 3 Указу Президента України від 24.07.1995 р. № 640/95 “Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації” обласні державні адміністрації були визнані правонаступниками виконавчих комітетів відповідних обласних рад, а, отже, до облдержадміністрації перейшли всі без винятку права і обовязки виконавчих комітетів обласних рад. Пунктом 1 вказаної постанови від 11.03.1985 р. № 105 зобовязано Міністерство житлового-комунального господарства УРСР, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми розробити до 01.07.1985 р. організаційні заходи по завершенню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду Української РСР у містах і селищах міського типу в 1987 році, у сільській місцевості в 1988 році; розглянути і вирішити питання про створення й розширення при необхідності мережі організацій технічної інвентаризації у районах і містах для забезпечення проведення робіт по реєстрації й технічній інвентаризації житлового фонду. Держплану УРСР, Міністерству фінансів УРСР передбачати виділення для цієї мети за поданими Міністерством житлового-комунального господарства УРСР розрахунками відповідної чисельності робітників і службовців та фонду заробітної плати у межах затверджених для республіки лімітів; забезпечити систематичний контроль за своєчасним та якісним проведенням реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду. Пунктом 2 зазначеної постанови зобов'язано облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми поліпшити керівництво організаціями технічної інвентаризації, подавати їм практичну допомогу у створенні матеріально-технічної бази, забезпечувати необхідними приміщеннями. Зазначеною постановою облвиконкоми не наділені повноваженнями щодо ліквідації, зміни схеми обслуговування органів технічної інвентаризації, а мають право створення й розширення при необхідності мережі організацій технічної інвентаризації у районах і містах для забезпечення проведення робіт по реєстрації й технічній інвентаризації житлового фонду. Отже, оскаржуване позивачем рішення № 343 від 23.09.1986 р. в частині пункту 7 в 1986 році прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та визначеній компетенції виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів. Зазначеним рішенням ніяким чином не порушено права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на норми матеріального права, які станом на час винесення оспорюваного рішення (станом на 23.09.1986 р.) не були прийняті, а саме положеннями Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” не міг регулювати відносини, що виникли в 1986 році; відповідно оскаржуване рішення ніяким чином не порушувало права позивача. Посилання позивача на ту обставину, що затверджена п. 7 оспорюваного рішення схема обслуговування районів підприємствами БТІ на теперішній час не відповідає дійсності не є підставою для визнання нечинним п. 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. На підставі викладеного, третя особа просить суд в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення відповідача і третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом були дослідженні письмові докази, копії яких залучені до матеріалів справи, з яких судом встановлено, що на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 р. № 105 “Про порядок державного обліку житлового фонду”, з метою забезпечення державного обліку житлового фонду у сільській місцевості та з дозволу Мінжилкомгоспу УРСР від 27.01.1986 р. № 16-02-49 Виконавчим комітетом Запорізької обласної Ради народних депутатів прийнято рішення № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації”, відповідно до якого було вирішено з 01.09.1986 р. створити на самостійному експлуатаційному балансі Пологівське міжміське бюро технічної інвентаризації управління комунального господарства Виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів.

Пунктом 7 рішення № 343 від 23.09.1986 р. була затверджена схема обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації області згідно з додатком.

Як вбачається з додатку до рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Схема обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації області” місто Запоріжжя, місто Енергодар, Запорізький, Вільнянський, Камянко-Дніпровський і Новомиколаївські райони були віднесені до зони обслуговування Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації.

28.01.2005 р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 32 “Про створення комунального підприємства “Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації”, яким з метою організації проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна було вирішено створити КП “Запорізьке міське БТІ” з наданням йому повноважень по здійсненню технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна відповідно до чинного законодавства.

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом до Запорізької ОДА (як до правонаступника Виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів) про визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації” в частині затвердження схеми обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації для міста Запоріжжя та зобовязання Запорізьку ОДА вчинити дії щодо прийняття рішення про закріплення зони обслуговування м. Запоріжжя за КП “Запорізьке міське БТІ” з тієї підстави, що позивач не має фактичної можливості реалізовувати покладені на нього функції, оскільки є чинним пункт 7 рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р., яким місто Запоріжжя віднесено до зони обслуговування Запорізького міжміського БТІ.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх службових та посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім тих рішень щодо яких встановлений інший порядок оскарження.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації”, яке оспорюється позивачем в частині пункту 7, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для визначеного кола субєктів, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ця норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України, у статті 19 якої зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в пункті 2 розяснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Отже, позивач повинен довести, що застосування до нього оспорюваного рішення субєкта владних повноважень має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

В ході судового вирішення спору судом встановлено, що на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1985 № 136 “Про порядок державного обліку житлового фонду” Рада Міністрів УРСР постановою від 11.03.1985 № 105 “Про порядок державного обліку житлового фонду” (яка є чинною на час розгляду справи № 4/63/08-АП) зобовязано Міністерство житлового-комунального господарства УРСР, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми розробити до 01.07.1985 р. організаційні заходи по завершенню реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду Української РСР у містах і селищах міського типу в 1987 році, у сільській місцевості в 1988 році; розглянути і вирішити питання про створення й розширення при необхідності мережі організацій технічної інвентаризації у районах і містах для забезпечення проведення робіт по реєстрації й технічній інвентаризації житлового фонду. Держплану УРСР, Міністерству фінансів УРСР передбачати виділення для цієї мети за поданими Міністерством житлового-комунального господарства УРСР розрахунками відповідної чисельності робітників і службовців та фонду заробітної плати у межах затверджених для республіки лімітів; забезпечити систематичний контроль за своєчасним та якісним проведенням реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду. (пункт 1).

Пунктом 2 зазначеної постанови зобов'язано облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми поліпшити керівництво організаціями технічної інвентаризації, подавати їм практичну допомогу у створенні матеріально-технічної бази, забезпечувати необхідними приміщеннями.

З наведеного слідує, що питання про ство рення організацій технічної інвентаризації на території УРСР було віднесено до міністерства житлово-комунального господарства республіки та облвиконкомів, тобто до системи ор ганів виконавчої влади УРСР.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 р. № 105 “Про порядок державного обліку житлового фонду”, з метою забезпечення державного обліку житлового фонду у сільській місцевості та з дозволу Мінжилкомгоспу УРСР від 27.01.1986 р. № 16-02-49 Виконавчим комітетом Запорізької обласної Ради народних депутатів прийнято рішення № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації”.

Вказане дає суду підстави для висновку про те, що оспорюване позивачем в частині пункту 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів від 23.09.86 № 343 “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації” прийнято Виконавчим комітетом Запорізької обласної Ради народних депутатів правомірно та в межах повноважень облвиконкому.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів від 23.09.86 № 343 то слід зазначити наступне.

З метою виконання державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомості були створені державні підприємства БТІ у складі Мінкомунгоспу, на які було покладено функції реєстратора.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, затвердженої наказом Мінкомунгоспу, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгосп України від 13.12.1995 р. № 56, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР було покладено на бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 27.02.1995 р. з метою впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна були розроблені Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 р. за № 31/1056, які втратили чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121.

Вказаними Правилами був встановлений порядок державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходилися у власності юридичних та фізичних осіб.

Згідно п. 1.4 вказаних Правил державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна здійснювали державні підприємства БТІ місцевих органів державної виконавчої влади.

Відповідно до п. 1.5 “Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за № 399/2839, державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна здійснювали Державні комунальні підприємства БТІ.

Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб № 121 від 09.06.1998 р. втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15.02.2002 р. № 36 у зв'язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445.

На час виникнення спору у спірних правовідносинах державна реєстрація прав власності здійснювалася згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (назва в редакції наказу Міністерства юстиції України від 17.05.2004 р. № 36/5), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445.

Згідно з п. 1.3 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. №7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 р. за № 67/7388 року, бюро технічної інвентаризації (БТІ) здійснює реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування.

Зона обслуговування БТІ це перелік населених пунктів, у межах території яких БТІ має здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

В Запорізькій області система реєстрації прав власності на нерухоме майно створена на виконання постанови Ради Міністрів УРСР “Про порядок державного обліку житлового фонду” № 105 від 11.03.1985 р.

Наказом Управління комунального господарства Запорізького облвиконкому № 389 від 20.11.1985 р. “Про організацію роботи по обліку житлового фонду в міській та сільській місцевостях” затверджено зони обслуговування населення.

Відповідно до пункту 2 вказаного наказу № 389 від 20.11.1985 р. з 1 січня 1986 року за ОП “Запорізьке міжміське БТІ” закріплена зона обслуговування: Запорізький район, в тому числі місто Запоріжжя.

Вказаний наказ чинність не втратив, не визнаний в судовому порядку незаконним і не скасований в установленому порядку, отже є обов'язковим до виконання на території Запорізької області в частині затвердження зони обслуговування районів області організаціями технічної інвентаризації.

Приписами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно не передбачено право органів місцевого самоврядування на визначення зон обслуговування бюро технічної інвентаризації.

Зона обслуговування ОП “Запорізьке міжміське БТІ”, що була встановлена на підставі наказу Управління комунального господарства Запорізького облвиконкому № 389 від 20.11.1985 р. не змінювалась.

Згідно п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно до створення Реєстру прав реєстрація прав здійснюється шляхом ведення реєстрових книг, записи яких прирівнюються до даних Реєстру прав. Відповідно до п. 3.1 Інструкції № 121 від 09.06.1998 р. Реєстрові книги ведуться щодо кожного населеного пункту.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, передбачено, що реєстрації підлягають права власності при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію прав власності на ці об'єкти.

Матеріали технічної інвентаризації та реєстрові книги знаходяться у ОП “Запорізьке міжміське БТІ”.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з пп. 10 п. “б” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено облік та реєстрація відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Отже, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено створення органами місцевого самоврядування підприємств комунальної форми власності, але не органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Як встановлено пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, з викладеного можливо зробити висновок, що до компетенції органів місцевого самоврядування належить лише облік та реєстрація прав на нерухоме майно відповідно до діючого законодавства об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Функцію обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна не можна ототожнювати з функцією державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 р. “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” було затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). При цьому БТІ з державної власності передано у комунальну власність, залишивши за БТІ функції державного реєстратора.

Згідно п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст, тобто визнається автоматично без прийняття спеціального рішення.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства, слідує, що оскільки державна реєстрація є державною функцією і це є підтвердженням державного виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, що в свою чергу гарантується Конституцією України, органи місцевого самоврядування не мають ніякого відношення до реєстрації прав власності, а тим більше створення своїх підприємств по реєстрації прав власності та делегуванню їм таких повноважень, яких самі не мають згідно Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

До аналогічних висновків прийшли й суди апеляційної та касаційної інстанцій при перегляді в апеляційному та касаційному порядку постанови господарського суду Запорізької області від 29.10.2008 р. у адміністративній справі № 17/363/08-АП за позовом Оріхівської районна рада Запорізької області до Запорізької обласної державної адміністрації, за участю у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КП “Бюро технічної інвентаризації Оріхівського району” та у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача КП “Імпульс” Пологівської районної ради про визнання не чинним п. 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 23.09.1986 № 343.

Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд не знаходить правових підстав для скасування пункту 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації” в частині затвердження схеми обслуговування районів організаціями технічної інвентаризації для міста Запоріжжя.

Приймаючи до уваги, що суд не знайшов підстав для скасування пункту 7 рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів № 343 від 23.09.1986 р. “Про створення Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації”, то у суду відсутні законні підстави для задоволення вимог про зобовязання Запорізьку ОДА вчинити дії щодо прийняття рішення про закріплення зони обслуговування міста Запоріжжя за КП “Запорізьке міське БТІ”.

Крім того, при вирішення спору у даній справі судом враховано те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2010 р. по справі № К-6110/08, К-4520/08 за позовом Виконуючого обовязки прокурора м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, за участю у якості третіх осіб ОП “Запорізьке міжміське БТІ” та КП “Запорізьке міське БТІ” визнано незаконним рішення Запорізької міської ради № 32 від 28.01.2005 р. “Про створення комунального підприємства “Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації”.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не довів суду порушення його прав, свобод та охоронюваних законом інтересів оспорюваним рішенням, а доводи позивача, в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд визнав хибними.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає їх документально не підтвердженими та нормативно необґрунтованими. В позові відмовляється повністю.

Судові витрати у справі до відшкодування не присуджуються і залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 55, 71, 72, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі № 4/63/08-АП Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Запоріжжя його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Запоріжжя.

2. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суддя Н.Г.Зінченко

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана “14” лютого 2012 р.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.