Рішення № 21436881, 17.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.12р.Справа № 20/5005/16814/2011

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 46 302 грн. 50 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність № 35 від 06.01.12р.

від відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 1 від 14.02.12р.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Ритуальна служба" грошові кошти у сумі 46 302,50 грн., з яких 3038,00 грн. основного боргу за договором про надання ритуальних послуг № 17/ЧП від 29.04.11р., 264,50 грн. пені, 41000,00 грн. збитків, 2000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги на підставі статей 224,225 ,230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив (вх. № 5977/12 від 02.02.12р.), в якому позов не визнає та в обґрунтування своїх заперечень посилається на ті підстави, що договором не передбачені штрафні санкції, вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 41000,00 у вигляді упущеної винагороди, оскільки відсутність чи наявність замовлень про надання ритуальних послуг залежить не від ритуальної служби, а від фізичних осіб - замовників, які мають право самі вибирати виконавця даних послуг, факт ненадання позивачем ритуальних послуг та неотримання ним прибутку не залежить від відповідача.

Відповідач не заперечує що за актом № 2 від 01.01.2011-05.05.2011р. зобовязані сплатити позивачу суму боргу у розмірі 2340,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.12р. строк вирішення спору у справі продовжено до 21.02.12р. за клопотанням сторін.

У судовому засіданні 14.12.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2011 р. між позивачем Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець) та відповідачем Комунальним підприємством "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради (ритуальна служба) був укладений договір про надання ритуальних послуг № 17/ЧП (далі - договір).

Відповідно п. 1.1. договору предметом договору є взаємовідносини між ритуальною службою та виконавцем послуг щодо здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг на території міста Дніпропетровська.

При зверненні особи, що зобов'язалася поховати померлого і яка скористалася правом вільного вибору виконавця ритуальних послуг серед суб'єктів господарювання та визначила виконавця послуг як особу, на яку покладається обов'язок надати послуги, в п.п. 2.2.1 розділу 2 цього договору (п. 1.3. договору).

Відповідно п.п. 2.2.1. п. 2.2. розділу 2 договору виконавець послуг має право відповідно до договору - замовлення надавати наступні ритуальні послуги: транспортні послуги.

Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. розділу 2 договору передбачено право позивача самостійно, на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, передбаченим законодавством.

Згідно п. 4.1. договору розмір винагороди ритуальної служби за надання послуг, передбачених п.п. 1.3.,1.4. розділу цього договору, за добровільним погодженням сторін договору, складає 30% від вартості послуги, визначеної в такому договорі - замовлені.

Ритуальна служба перераховує виконавцю послуг грошові кошти , в разі повної оплати ритуальних послуг замовником, одержані від замовника ритуальних послуг згідно договору - замовлення, укладеного відповідно п. 1.3. розділу 1 цього договору, протягом 3 банківських днів з дня одержання від виконавця послуг довідки про поховання померлого згідно до п. 3.2.11. договору (п. 4.2. договору).

Сторони у кожному окремому випадку виконання ритуальною службою обов'язків, передбачених п. 1.3. договору, складають акт про надані послуги з визначенням в ньому про розмір винагороди, що підлягає виплаті виконавцем послуг на користь ритуальної служби за надані послуги.

Згідно акту №2 від 01.05.11р. - 05.05.11р. позивач виконав роботи на суму 3038,00 грн.

Відповідач з позивачем за виконані роботи не розрахувався, про що відповідач зазначає у відзиві, та не заперечує наявність заборгованості за актом № 2 від 01.05.2011р. - 05.05.11р.але твердження відповідача, що оплаті підлягає сума виконаних послуг за мінусом 30% які позивач має перерахувати відповідачу як винагороду передбачену пунктом 4.3.договору , не підтверджується укладеним між сторонами договором.

Відповідно пункту 4.3. договору винагорода ритуальній службі сплачується виконавцем послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з дня перерахування виконавцеві коштів відповідно до п.4.2. розділу 4 цього Договору.

З огляду на викладене відповідач зобовязаний сплатити позивачу суму виконаних послуг 3038,00грн, а винагорода ритуальній службі сплачується виконавцем послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з дня перерахування виконавцеві коштів відповідно до п.4.3.Договору.

Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 3038,00 грн.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім основного боргу за договором, Позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 41000,00 грн. на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу, у вигляді упущеної вигоди. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що з травня місяця 2011 року відповідач припинив виконувати зобов'язання за договором №17/ЧП, а саме зняв наочну інформацію стосовно позивача, в звязку з чим позивач не отримував замовлення на перевезення , не надав більше жодної послуги до цього часу.

Доказів того, що відповідач зняв інформацію стосовно позивача та не надає йому можливості надавати послуги, передбачені договором № 17/ЧП від 29.04.11р. позивач не надав.

Згідно п. 1.3. договору при зверненні особи, що зобов'язалась поховати померлого, і яка скористалась правом вільного вибору виконання ритуальних послуг серед суб'єктів господарювання та визначила виконавця (позивача) послуг, як особу, на яку покладається обов'язок надати послуги, перелічені в п. 2.2.1 договору, щодо організації та проведення поховання померлого, ритуальна служба (відповідач) зобов'язується за плату вчинити юридичні дії: - укласти договір - замовлення на організацію і проведення поховання.

Таким чином, виконавця послуг визначає не ритуальна служба (відповідач), а фізичні особи - замовники, вибираючи серед інших суб'єктів господарювання, що надають ритуальні послуги.

Крім того, відповідно п. 2.2.2. договору пункту 2.2. розділу 2 договору виконавець має право самостійно, на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, передбаченим законодавством.

Таким чином, факт ненадання таких послуг позивачем та, як результат, неотримання ним прибутку не залежить від відповідача.

Відповідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У частині 2 ст. 224 ГК визначаються види збитків або види витрат, які здійснила управнена сторона та які підлягають стягненню з особи, протиправними діями якої вони були спричинені. Відповідно до запропонованого переліку збитків усі збитки можна поділити на два основних види: реальні збитки, тобто фактично понесені витрати (або реальна шкода), до яких відносяться витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна та неодержаний доход (втрачена вигода або упущена вигода). В основі цього розподілу лежить економічний критерій, оскільки реальна шкода характеризується реальним зменшенням наявного майна кредитора на відміну від втраченої вигоди, коли наявне майно потерпілої сторони не збільшується, хоча і могло б збільшитися, якби договір був виконаний належним чином.

Таким чином, підставою для відшкодування збитків є невиконання сторонами договору, в даному випадку, невиконання договору № 17/ЧП відповідачем (ритуальною службою).

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, тобто позивач повинен довести факт невиконання відповідачем договору.

Позивач належних доказів невиконання відповідачем договору не надав крім того позивач не надав доказів на підтвердження не одержаних ним доходів (41000,00грн) , які він міг одержати у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 2000,00 грн. на підставі ст. 225 Господарського кодексу України, в обґрунтування даних вимог посилається на моральні переживання, які він несе у зв'язку з відсутністю роботи.

Статтею 225 Господарського кодексу передбачена матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках , передбачених законом.

Відповідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, підставою для стягнення моральної шкоди є протиправна поведінка,та наявність шкоди. Позивач не надав доказів , які б підтвердили завдану йому моральну шкоду , та вину відповідача у причиненні такої шкоди. надав. За викладених обставин суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди.

Щодо стягнення з відповідача пені, то дані вимоги також не підлягають задоволенню, тому що стягнення штрафних санкцій не передбачено договором.

Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 4 статті 230 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Сторони у спірному договорі не передбачили відповідальність у вигляді пені та не визначили розмір штрафних санкцій за таких обставин , пеня стягненню не підлягає.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 3038,00 грн. основного боргу.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Ритуальна служба" Дніпропетровської міської ради (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, б. 10-А, фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, пр.Кірова,18, код ЄДРПОУ 32702195) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3038 (три тисячі тридцять вісім) грн. 00 коп. - основного боргу, 92 (дев'яносто дві) грн. 61 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.В. Пархоменко

Повне рішення складено

17.02.2012р.