Рішення № 21435875, 13.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р.Справа № 8-22/17-4002-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача Сакали М.Я.,

від відповідача Бугов М.Ю.,

від третіх осіб не зявились,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Одеська регіональна страхова компанія” до Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в особі Одеської філії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про стягнення 24990,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2011 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Одеська регіональна страхова компанія” та порушено провадження у справі № 22/17-4002-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2011 р. справу прийнято до свого провадження суддею Лічманом Л.В., присвоєно справі № 8-22/17-4002-2011, призначено її до розгляду в засіданні суду на 21.12.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 21.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2012 р., у судовому засіданні 16.01.2012 р. на 13.02.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвали господарського суду Одеської області про прийняття справи до свого провадження, направлені на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, повернулись з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

З урахуванням викладеного та того, що на господарський суд обовязок з розшуку учасників процесу не покладено, треті особи вважаються належним чином повідомленими про час і місце проведення судових засідань.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2012 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 14.02.2012 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 13.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство „Одеська регіональна страхова компанія” (далі ПрАТ „Одеська регіональна страхова компанія”) звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в особі Одеської філії (далі ПрАТ „АСК „ІНГО Україна”), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3) та ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4), 24990,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ „Одеська регіональна страхова компанія” посилається, зокрема, на положення ст.ст.993,1166,1187,1191 ЦК України, ст.27 Закону України „Про страхування”, умови договору страхування наземного транспорту від 07.04.2010 р. № НТ/10-088, поліс серії ВЕ/2831750 від 08.04.2010 р., страховий акт від 25.01.2011 р. № НТ/011-002, звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 25.12.2010 р. № 12-012, платіжні доручення від 12.01.2011 р. № 763, від 31.01.2011 р. № 789, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2011 р. по справі № 3-256/11 тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у її задоволенні, оскільки будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 експлуатував транспортний засіб на законних підставах не надано, в звязку з чим та з огляду на те, що застрахованою особою згідно полісу серії ВЕ/2831750 від 08.04.2010 р. являється ОСОБА_4, вказаний випадок для ПрАТ „АСК „ІНГО Україна” не є страховим.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

07.04.2010 р. між ЗАТ „Одеська регіональна страхова компанія” (правонаступник ПрАТ „Одеська регіональна страхова компанія”) (Страховик), фізичною особою ОСОБА_5 (Страхувальник) та ВАТ „Морський транспортний банк” (Вигодонабувач) укладено договір страхування наземного транспорту (автомобіль Nissan Primera, державний номер НОМЕР_1) № НТ/10-088 (Договір) терміном дії з 23.04.2010 р. до 22.04.2011 р. включно. В Договорі зазначено, що: обєктом страхування виступають такі, що не суперечать діючому законодавству, майнові інтереси Страхувальника в межах страхової суми; страховим випадком вважаються події, які виникають внаслідок настання страхового ризику, в т.ч. у вигляді дорожньо-транспортної пригоди; страхова сума складає 100000,00 грн.; франшиза за ризиком ДТП 0,5% від цієї суми (п.1.3 Договору).

02.12.2010 р. у місті Одесі на проспекті Шевченка за участю застрахованого транспортного засобу Nissan Primera, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля марки Toyota Lexus RX 300, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 сталась ДТП, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ, протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_3

Того ж дня Страхувальник звернувся до Страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2011 р. по справі № 3-256/11 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4,124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосованого до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Завдана зіткненням матеріальна шкода дорівнює 34843,12 грн. з ПДВ Розмір шкоди, який зафіксовано в страховому акті від 25.01.2010 р. № НТ/011-002, визначений на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 25.12.2010 р. № 12-012, складеного спеціалістом-автотоварознавцем.

31.01.2011 р. з урахуванням франшизи в сумі 500,00 грн. Страховиком виплачено 34343,12 грн. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення № 789.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 під час ДТП була застрахована ПрАТ „АСК „ІНГО Україна”, підтвердженням чого є поліс серії ВЕ/2831750 від 08.04.2010 р. (Поліс) строком дії з 08.04.2010 р. до 07.04.2011 р., за яким: страхувальник ОСОБА_4; поліс відноситься до І типу (відповідно до ст.15 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за договором I типу страхується відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах); ліміт відповідальності ПрАТ „АСК „ІНГО Україна” за шкоду завдану майну складає 25500,00 грн.; забезпечений транспортний засіб автомобіль Toyota Lexus RX 300, державний номер НОМЕР_2.

Вважаючи, що має право на регресну вимогу, ПрАТ „Одеська регіональна страхова компанія” зверталось до ПрАТ „АСК „ІНГО Україна” із заявою від 23.03.2011 р. вих. № 011/022 та оформленою в звязку із залишенням без задоволення останньої претензією від 24.06.2011 р. вих. № 011/036, в яких просило перерахувати 24990,00 грн. страхового відшкодування.

ПрАТ „АСК „ІНГО Україна” відмовило у перерахуванні коштів з тих мотивів, що ОСОБА_3 експлуатував транспортний засіб без законних підстав.

У подальшому ПрАТ „Одеська регіональна страхова компанія” подало до господарського суду Одеської області позов у рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів представників учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Положеннями ст.993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне правило закріплено в ст.27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами).

Враховуючи викладене, підтвердження постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2011 р. по справі № 3-256/11 вини в завданні матеріальної шкоди ОСОБА_3, відповідальність якого на підставі Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована ПрАТ „АСК „ІНГО Україна”, про що свідчить Поліс, відшкодування ПрАТ „Одеська регіональна страхова компанія” шкоди, заподіяної ОСОБА_3, та правильність визначення суми, яка підлягає компенсації ПрАТ „АСК „ІНГО Україна”, в т.ч. урахування граничного розміру відповідальності та франшизи, господарський суд вважає, що заявлення позивачем зворотної вимоги (регресу) до відповідача ґрунтується на нормах українського законодавства, в звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Не приймаються до уваги наведені у відповідях на заяву від 23.03.2011 р. вих. № 011/022, претензію від 24.06.2011 р. вих. № 011/036 та відзиві на позовну заяву доводи щодо недоведеності управління ОСОБА_3 транспортним засобом на законних підставах, адже жодних доказів в обґрунтування таких тверджень не представлено.

При цьому за змістом листа ВДАІ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області від 27.01.2012 р. № 31/12-468 по відношенню до ОСОБА_3 за фактом керування транспортним засобом 02.12.2010 р. без реєстраційних документів чи доручення відповідні адміністративні матеріали не складались, а, отже, винна у скоєні ДТП особа управляла застрахованим автомобілем правомірно, т.я. до нього не застосовано наслідків здійснення керування на незаконних підставах.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. по справі № 8/17-2416-2011, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011 р.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” (01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Воровського,33; код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства „Одеська регіональна страхова компанія” (65058, м.Одеса, Приморський район, узвіз Деволанівський,16; код 31277606) 24990 /двадцять чотири тисячі девятсот девяносто/ грн. 00 коп. страхового відшкодування, 249 /двісті сорок девять/ грн. 90 коп. державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 15.02.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.