Рішення № 21435657, 01.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.12 Справа№ 5015/7539/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Камянка-Бузька Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1”, м.Львів

про стягнення 124438,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 представник (довіреність №б/н від 23.12.2011р.);

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну часину рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1” про стягнення 124438,92 грн., з яких 100706,00 грн. основного боргу, 2 872,19 грн. три проценти річних, 4 431,06 грн. інфляційні нарахування, 16429,67 грн. пені.

Ухвалою суду від 29.12.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.01.2012р. Ухвалою суду від 18.01.2012р. розгляд справи відкладено на 01.02.2012р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (від 25.01.2012р. вх.№1682/12), в якій він просить суд стягнути з відповідача 116624,49 грн., з яких 100706,00 грн. основного боргу, 1514,73 грн. три проценти річних, 5941,65 грн. інфляційні нарахування, 8462,11 грн. пені з яких 4515,64 грн. пені за невиконання замовником п.2.5. договору та 3946,47 грн. пені за невиконання замовником п.2.6. договору. Крім того, представником позивача подано заяву по забезпечення позову (від 25.01.2012р. вх. №1685/12) шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні відповідачу в розмірі 116624,49 грн.

Проте, представником позивача в судовому засіданні 01.02.2012р. подано заяву про уточнення позовних вимог (від 01.02.2012р.вх. №86/12), в якій він вказує, що у звязку з тим, що до нарахування втрат від інфляції та 3% річних не застосовується строк визначений частиною 6 ст.232 ГК України, відтак просить суд при прийнятті рішення враховувати первісні позовні вимоги щодо сум інфляції та трьох процентів річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання вдруге не забезпечив, вимог ухвал суду від 29.12.2011р. та 18.01.2012р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про відкладення розгляду справи на 01.02.2012р. був повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №79035 1138950 5 від 23.01.2012р. вручено 31.01.2012р. та №79035 1138959 9 від 23.01.2012р. вручено 31.01.2012р.

Станом на 01.02.2012р. від відповідача докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи, докази витребувані судом на адресу господарського суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

22.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1” (замовник) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (підрядник) було укладено договір підряду №220910/1 (надалі договір), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобовязувався власними силами та із своїх матеріалів виконати відповідно до умов цього договору роботи по влаштуванню рулонного газону площею 2322 м кв. на футбольному полі стадіону СШ №46, м.Львів, вул.Наукова, 90, а замовник зобовязувався прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно п.2.1. та п.2.2. договору тверда вартість даного договору складає 99846,00 грн. Під час дії даного договору договірна ціна може переглядатися сторонами у звязку з можливими уточненнями внаслідок суттєвих інфляційних процесів, непередбачених змін цін на матеріали та комплектуючі вироби, зміни обємів робіт.

За умовами п.2.5. та п.2.6. договору замовник авансує підряднику 50% вартості даного договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору. Остаточний розрахунок по даному договору замовник зобовязаний провести з підрядником протягом 20 календарних днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Згідно п.3.2. договору підрядник зобовязується виконати роботи по даному договору до 25 вересня 2010р., з правом дострокового виконання.

Позивач згідно умов договору підряду №220910/1 виконав роботи відповідно до п.1.1. договору на загальну суму 100 706,00 грн., про що сторонами було підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р.

Відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати по договору підряду №220910/1 за виконані роботи, відтак сума основного боргу за виконані роботи по влаштуванню рулонного газону площею 2322 м.кв. на футбольному полі стадіону СШ №46, М.Львів, вул.Наукова, 90, складає 100 706,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.2. договору, у звязку із недотримання замовником п.п.2.5., 2.6. цього договору нарахував відповідачу 4515,64 грн. пені за невиконання відповідачем п.2.5. договору та 3946,47 грн. за невиконання відповідачем п.2.6.договору.

Крім того, позивач згідно ст.625 ЦК України та уточнення до заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 4 431,06 грн. інфляційних втрат 2 872,19 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 116471,36 грн., з яких 100706,00 грн. основного боргу, 2 872,19 грн. три проценти річних, 4 431,06 грн. інфляційні нарахування, 4515,64 грн. пені за невиконання замовником п.2.5. договору та 3946,47 грн. пені за невиконання замовником п.2.6. договору.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобовязань по договору підряду №220910/1 від 22.09.2010р. підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. на загальну суму 100 706,00 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін у справі. Зауважень щодо виконаної позивачем роботи зі сторони відповідача не було.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.2.5. договору замовник авансує підряднику 50% вартості даного договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору. Договір підписано 22.09.2010р., вартість договору на момент його укладення становила 99846,00 грн., відтак авансовий платіж у сумі 49923,00 грн. відповідач повинен був сплатити не пізніше 06.10.2010р.

Згідно п.2.6. договору остаточний розрахунок по даному договору замовник зобовязаний провести з підрядником протягом 20 календарних днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Оскільки акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. не містить конкретне число місяця, коли його було підписано сторонами, отже береться відлікове останнє число місяця листопада 2010р. 30.11.2010р.

Відповідач порушив свої зобов'язання щодо авансової оплати згідно п.2.5. договору підряду №220910/1 та остаточного розрахунку згідно п.2.6. по договору підряду №220910/1, відтак сума основного боргу за виконані роботи по влаштуванню рулонного газону площею 2322,0 м.кв. на футбольному полі стадіону СШ №46, м.Львова, по вул.Наукова, 90 складає 100 706,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу за виконані роботи по договору підряду №220910/1, в сумі 100 706,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач первісно нарахував 4431,06 грн. інфляційних втрат та 2872,19 грн. 3% річних.

При поданні заяви про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 5941,65 інфляційних втрат та 1514,73 грн. 3% річних, при нарахуванні яких він дотримувався строків визначених ч.2 ст.236 ГК України.

У зв»язку з тим, що втрати від інфляції та 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, до них не застосовується строк визначений ч.6 ст.236 ГК України, відтак представник позивача правомірно подав заяву про стягнення з відповідача первісно нарахованих ним сум інфляційних втрат та 3% річних.

Отже до стягнення з відповідача підлягає 4431,06 грн. інфляційних втрат та 2872,19 грн. 3% річних згідно поданої позивачем заяви до заяви про уточнення позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.2. договору у разі недотримання замовником п.п.2.5., 2.6. цього договору, він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен дань прострочення.

Відтак, до стягнення правомірно підлягає нарахована позивачем, згідно заяви про уточнення позовних вимог, пеня на загальну суму 8462,11 грн., а саме пеня за невиконання п.2.5. договору у розмірі 4515,64 грн. та пеня за невиконання п.2.6. договору у розмірі 3946,47 грн.

Розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні відповідачу в сумі 116 624,49 грн. суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В обґрунтування заяви про застосування заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що з усного спілкування з представником відповідача стало зрозуміло, що відповідач має намір вчинити всіх можливих дій для того, щоб не виконувати свої зобов»язання по оплаті за виконані роботи, відповідно така позиція відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки законодавцем не передбачено переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, то господарський суд у кожному конкретному випадку оцінює обставини справи для прийняття обґрунтованого рішення.

Обгрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов»язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, надати докази в підтвердження обставин, якими обґрунтована заява.

Як зазначається в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009р. № 01-08/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ розглянутих Верховним судом України)», у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв»язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

В даному випадку позивачем не подано доказів згідно ст.ст.33,34 ГПК України в підтвердження обставин викладених ним у заяві, яка ґрунтується лише на припущеннях.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви поданої до заяви про уточнення позовних вимог, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення повністю.

При поданні позовної заяви позивач сплатив 1244,39 грн. судового збору.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.12.2011р. 1 244,39 грн.

Згідно п.п.1 п.2. ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи, що позов був поданий позивачем 26.12.2011р., коли мінімальний розмір заробітної плати становив 941,00 грн., відтак позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1411,50 грн.

Отже з позивача слід стягнути в дохід Державного бюджету України 167,11 грн. недоплаченої суми судового збору.

Згідно ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній сумі позову.

Керуючись ст.ст.2,3, п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 837 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням заяви поданої до заяви про уточнення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1” (79000, м.Львів, вул.Стрийська, 121; р/р 26004301383186 в Відділенні №34 ВАТ «БГ Банк»; МФО 320995, код ЄДРПОУ 33169993) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 100 706,00 грн. основного боргу, 4 431,06 грн. інфляційних нарахувань, 2 872,19 грн. три проценти річних, пеню в сумі 8462,11 грн. та 1321,12 грн. судового збору.

3. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету 167,11 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписаний 06.02.2012р.