Рішення № 21435642, 13.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.12 Справа№ 5015/7186/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м.Київ)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»(м.Миколаїв)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:ЗАТ «Укргаз-енерго»(вул.Червоноармійська/Басейна,1/3, м.Київ, 01004)

про:зобовязання повернути безпідставно набуте майно

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: І.Малюшевській

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1.-представник, довіреність від 09.12.2011 року

від відповідача:ОСОБА_2.-представник, довіреність від 02.11.2011 року

від третьої особи:Не зявився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м.Київ) до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»(м.Миколаїв) про зобов»язання повернути безпідставно на буте майно.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.12.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 14.12.2011 року. Ухвалою від 14.12.2011 року розгляд справи відкладено до 22.12.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 22.12.2011 року розгляд справи відкладено до 04.01.2012 року, для надання доказів. Ухвалою від 04.01.2012 року розгляд справи відкладено до 11.01.2012 року, у зв»язку з відсутністю представника відповідача. В судовому засіданні 11.01.2012 року оголошено перерву до 13.01.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 13.01.2012 року розгляд справи відкладено до 17.01.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 17.01.2012 року розгляд справи відкладено до 20.01.2012 року, у зв»язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 20.01.2012 року розгляд справи відкладено до 13.02.2012 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.12.2011 року, про відкладення від 14.12.2011 року, від 22.12.2011 року, від 04.01.2012 року, від 13.01.2012 року, від 17.01.2012 року, від 20.01.2012 року, про оголошення перерви від 11.01.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.12.2011 року за вх.31014/11 позивач подав пояснення по справі.

11.01.2012 року за вх.№604/12 позивач подав клопотання по справі.

В судовому засіданні 13.01.2012 року позивач подав пояснення по справі.

20.01.2012 року за вх.№1313/12 позивач подав пояснення по справі.

13.02.2012 року за вх.№2981/12 позивач подав додаткові пояснення.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.12.2011 року, про відкладення від 14.12.2011 року, від 22.12.2011 року, від 04.01.2012 року, від 13.01.2012 року, від 17.01.2012 року, від 20.01.2012 року, про оголошення перерви від 11.01.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.12.2011 року за вх.№29726/11 відповідач подав клопотання про заміну відповідача.

14.12.2011 року за вх.№29727/11 відповідач подав заяву про витребування доказів по справі, згідно якої просить суд витребувати у позивача докази права власності на природний газ, який витребовується за позовом та порушення відповідачем своїми діями прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

22.12.2011 року за вх.№30731/11 відповідач подав заяву про застосування термінів позовної давності.

03.01.2012 року за вх.№37/12 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.01.2012 року за вх.№514/12 відповідач подав перелік питань, які не з»ясовані в ході судового розгляду справи.

13.01.2012 року за вх.№762/12 відповідач подав відзив на позовну заяву.

20.01.2012 року за вх.№1320/12 відповідач подав клопотання про витребування доказів у позивача.

10.02.2012 року за вх.№2856/12 відповідач подав відзив на позовну заяву про повернення безпідставно набутого майна.

Третя особа вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 14.12.2011 року, про відкладення від 22.12.2011 року, від 04.01.2012 року, від 13.01.2012 року, від 17.01.2012 року, від 20.01.2012 року, про оголошення перерви від 11.01.2012 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, пояснень по суті спору суду не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 13.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено та підписано 13.02.2012 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазнавчив, що Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі - позивач) створена на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1173 від 24.07.1998 року «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу». Відповідно до п.1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, основними видами діяльності позивача є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.

В статуті ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», як стверджує позивач, зазначено про те, що позивач створений з метою забезпечення безперебійного транспортування природного газу, ефективного функціонування та розвитку газового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і одержання прибутку. Відповідно до п.2.2 Статуту позивача, одними з основних напрямів діяльності ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»є надання послуг з транспортування і зберігання природного газу, забезпечення ним споживачів України в обсягах, встановлених контрактами і договорами.

При здійсненні ліцензійної діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в 2008 році, як стверджує позивач, він керувався положеннями Закону України «Про трубопровідний транспорт», Постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001 року, якою затверджено Порядок забезпечення споживачів природним газом, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами, що затверджені постановою НКРЕ України №856 від 30.09.2005 року (далі - Ліцензійні умови), які діяли у 2008 році. Згідно п.4 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001 року, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні розробляє на кожний наступний місяць розрахунковий (плановий) баланс надходження та розподілу природного газу в Україні.

Відповідно до п.п. 2.1.5 Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється при забезпеченні обліку протранспортованого магістральними трубопроводами природного газу спільно із замовниками, газорозподільними та газопостачальними підприємствами.

Згідно п.12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001 року, в редакції, яка діяла у 2008 році, газотранспортні підприємства НАК «Нафтогаз України»(позивач): забезпечують транспортування природного газу у межах, виділених постачальниками планових обсягів (лімітів) природного газу; виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу; ведуть приладовий облік і здійснюють контроль за якістю газу, протранспортованого та реалізованого споживачам.

Позивач стверджує, що він при здійсненні основної ліцензійної діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами керується також локальними актами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», які відповідно до положень статуту позивача є обов'язковими до виконання (п.7.10 статуту ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»), Порядком доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»№79 від 26.03.2001 року, Порядком формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, який затверджено наказом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»№45 від 27.01.2004 року.

Позивач зазначає, що Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», з метою урегулювання взаємовідносин учасників газового ринку України та забезпечення дотримання ними вимог щодо формування щомісячних планових розподілів поставок газу споживачам і документального оформлення використаних обсягів природного газу, наказом №45 від 27.01.2004 року було затверджено відповідний Порядок формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України. Відповідно до п.2.2 вищезгаданого Порядку, як сверджує позивач, постачальники газу відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»балансу надходження та розподілу природного газу по Україні та в межах наявних у них ресурсів до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу (але не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку місяця поставки), надають Об'єднаному диспетчерському управлінню (далі - ОДУ) позивача плановий розподіл ресурсів газу у розрізі регіонів та споживачів відповідно до укладених договорів про поставку газу за встановленою ОДУ формою.

ОДУ, як зазначає позивач, формує Плановий розподіл поставок природного газу споживачам України, надає у письмовому вигляді Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»та в електронному вигляді доводить до газорозподільних (газотранспортних) підприємств, структурних підрозділів газовидобувних підприємств, Центральної диспетчерської служби Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»для забезпечення транспортування цих обсягів газу та контролю за їх відпуском.

Отже, як стверджує позивач, положення вищезазначених норм законодавства України та локальних актів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»свідчать про те, що позивач здійснює господарську діяльність з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у межах виділених постачальниками планових обсягів (лімітів) природного газу, які включені до планового балансу надходження та розподілу природного газу по Україні Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Планового розподілу поставок природного газу споживачам України у відповідному місяці.

Позивач зазначає, що при надходженні природного газу в газотранспортну систему України, де відбувається змішування як природного газу власного видобутку, так й імпортованих обсягів газу, його транспортування магістральними трубопроводами здійснюється в загальному потоці до мереж газорозподільних підприємств, які в подальшому транспортують газ безпосередньо споживачам газу, або безпосередньо до суб'єктів господарювання, які напряму підключені до магістральних трубопроводів («прямі споживачі»).

Позивач також стверджує, що він не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам, оскільки Ліцензійними умовами (п.п.2.2.1) йому заборонено провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 09 листопада 2011 року отримав від ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»лист №01-16-265 від 08.11.2011 року, в якому вказане товариство повідомило про те, що в лютому - березні 2008 року ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»не здійснювало постачання природного газу деяким промисловим споживачам України, в тому числі, ВАТ «Миколаївцемент»(надалі - відповідач).

Позивач стверджує, що в розрахункових балансах надходження та розподілу природного газу по Україні Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на лютий та березень 2008 року передбачено надходження імпортованого газу для України в наступних обсягах:

- 4429,67 млн. куб. м. (лютий 2008 року);

- 4 735,16 млн. куб. м. (березень 2008 року).

Відповідач, на думку позивача, в лютому - березні 2008 року відібрав з газотранспортної системи України (далі - ГТС) природний газ в загальному обсязі 22 412,543 тис. куб. м. (в тому числі, в лютому 2008 року - 7 631,895 тис. куб. м., в березні 2008 року - 14 780,648 тис. куб. м.), що, на думку позивача, підтверджується актами приймання-передачі природного газу між УМГ «Львівтрансгаз»ДК "Укртрансгаз" та ВАТ «Миколаївцемент»за лютий 2008 року від 03.03.2008 року та за березень 2008 року від 01.04.2008 року.

Отже, на думку позивача, викладені обставини у позовній заяві свідчать про те, що при здійсненні позивачем транспортування природного газу магістральними трубопроводами безпосередньо відповідачу в лютому - березні 2008 року у позивача на той час були відсутні будь-які відомості щодо відсутності у ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»ресурсів природного газу, необхідних для постачання відповідачу. Лише в листопаді 2011 року, як стверджує позивач, згідно листа ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»№01-16-265 від 08.11.2011 року позивачу стало відомо про відсутність таких ресурсів газу у ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»для подальшої їх передачі відповідачу в лютому - березні 2008 року.

Тому позивач вважає, що відповідачем в лютому - березні 2008 року з газотранспортної системи позивача, який є володільцем природного газу, транспортування якого в загальному потоці здійснюється мережами ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», без наявності правових підстав, було відібрано 22 412,543 тис. куб. м. природного газу.

Таким чином, позивач просить суд зобов'язати ВАТ «Миколаївцемент»повернути ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" безпідставно набуте майно - 22 412,543 тис. куб. м. природного газу, який, на думку позивача, було відібрано ВАТ «Миколаївцемент»в лютому - березні 2008 року із газотранспортної системи ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України».

Відповідач явку представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов представив, згідно якого проти позовних вимог заперечив повністю на підставі того, що на його думку, позивач знав, чи повинен був дізнатись ще в 2008 році про можливе порушення свого права, а саме, відсутність достатніх об'ємів на реалізацію природного газу у оптового постачальника газу, з яким у позивача були договірні стосунки, а тому, на думку відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності на пред'явлення позовної вимоги про повернення безпідставно набутого майна.

Таким чином, керуючись статтею 267 ЦК України та статтею 22 ГПК України, відповідач просить застусувати по даній справі строк позовної давності та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», заявлених до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент».

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші право чини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 09 листопада 2011 року позивач отримав від ЗАТ "Укргаз-енерго" лист №01-16-265 від 08.11.2011 року, в якому позивача було повідомлено про те, що в лютому - березні 2008 року ЗАТ "Укргаз-енерго" не здійснювало постачання природного газу деяким промисловим споживачам України, в тому числі, ВАТ «Миколаївцемент» (надалі - відповідач).

Разом з тим, щодо правового статусу постачальника природного газу для відповідача, то постачання газу відповідачу у зазначений позивачем період (лютий - березень 2008 року), згідно наведених відповідачем обставин, наявність яких підтверджено наданими відповідачем доказами, та не спростованих ні позивачем, ні третьою особою, здійснювалось ЗАТ "Укргаз-енерго" на підставі договору на постачання природного газу № 77/77/Ц-08 від 28.11.2007 року.

Так, 4 січня 2006 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Відкрите акціонерне товариство «Газпром»та РОСУКРЕНЕРГО АГ підписали Угоду про врегулювання відносин у газовій сфері, якою передбачено створення спільного підприємства з продажу природного газу, а 24 січня 2006 року прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України № 27-р «Про питання забезпечення вітчизняних споживачів природним газом», яким передбачається створення закритого акціонерного товариства із часткою НАК «Нафтогаз України»не менше 50% акцій з метою забезпечення безперебійних поставок і імпортного природного газу споживачам України.

Тому, 2 лютого 2006 року НАК «Нафтогаз України»та РОСУКРЕНЕРГО АГ на паритетних засадах заснували ЗАТ "Укргаз-Енерго". Між РОСУКРЕНЕРГО АЕ і ЗАТ "Укргаз-Енерго" було укладено п'ятирічний Договір купівлі - продажу природного газу центральноазіатського та російського походження, а 17 березня 2006 року ЗАТ "Укргаз-Енерго" отримало ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) на ведення господарської діяльності з постачання природного газу українським споживачам за нерегульованим тарифом. 24 жовтня 2006 року ЗАТ "Укргаз-Енерго" та РОСУКРЕНЕРГО АЕ підписали доповнення до Договору купівлі-продажу природного газу від 2 лютого 2006 року на 20062010 роки, відповідно до якого у 2007 році на адресу ЗАТ "Укргаз-Енерго" повинно було надійти не менше 55 млрд. куб. м природного газу центральноазіатського походження.

Отже, ЗАТ "Укргаз-Енерго" розпочало діяльність з постачання природного газу споживачам України 17 березня 2006 року після отримання відповідної ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики. Природний газ, що імпортувався компанією, складав основу газового балансу України, цілком задовільняючи потреби її промисловості, підприємств теплокомуненерго та газотранспортної системи в цьому енергоресурсі. Безпосередньо паливо отримували великі споживачі, щомісячні потреби яких перевищують 5 млн. кубів природного газу, в тому числі і ПАТ «Миколаївцемент».

Як Позивач стверджує позивач, в розрахункових балансах надходження та розподілу природного газу по Україні Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на лютий та березень 2008 року передбачено надходження імпортованого газу для України в наступних обсягах:

- 4429,67 млн. куб. м. (лютий 2008 року);

- 4 735,16 млн. куб. м. (березень 2008 року).

Отже, відповідач, за твердженням позивача, в лютому - березні 2008 року відібрав з газотранспортної системи (далі - ГТС) природний газ в загальному обсязі 22 412,543 тис. куб. м. (в тому числі, в лютому 2008 року - 7 631,895 тис. куб. м., в березні 2008 року - 14 780,648 тис. куб. м.), що, на думку позивача, підтверджується актами приймання-передачі природного газу між УМГ «Львівтрансгаз»ДК "Укртрансгаз" та ВАТ «Миколаївцемент», а також актами приймання-передачі природного газу між ЗАТ "Укргаз-Енерго" та ВАТ «Миколаївцемент», за погодження з Комарнівським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів УМГ «Львівтрансгаз»ДК "Укртрансгаз", за лютий 2008 року від 03.03.2008 та за березень 2008 року від 01.04.2008 року, що підписані уповноваженими особами цих підприємств, підписи яких завірено відповідними печатками.

Щодо функцій позивача в якості постачальника природного газу ПАТ «Миколаївцемент»в лютому-березні 2008 року, то, як підтверджено доказами, що долучені учасниками процесу до матеріалів справи, 28 лютого 2007 року між ДК "Укртрансгаз” НАК "Нафтогаз України" та ЗАТ "Укргаз-енерго" укладено договір на транспортування природного газу № 117-36. Оригіналом даного договору, як наголошено сторонами, ні позивач, ні ПАТ «Миколаївцемент»не володіє, однак, копію такого договору подано представником позивача в судовому засіданні. Крім цього, даний договір був предметом дослідження і в інших судових справах за участю ЗАТ «Укргаз-Енерго». Так, посилання на такий договір міститься в Постанові колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року у справі №22/5009/2073/11 за апеляційною скаргою ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2011 року у справі №22/5009/2073/11 за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК ''Нафтогаз України" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ “Харківтрансгаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закритого акціонерного товариства «Укргаз-енерго»; Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»про стягнення боргу.

Згідно з п.п. 1.1, 3.3 зазначеного вище договору, ДК “Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" зобов'язався надавати ЗАТ “Укргаз-енерго" послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу ЗАТ "Укргаз-енерго" по території України від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, де передає газ споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних трубопроводів чи уповноваженим особам, а ЗАТ “Укргаз-енерго” зобов"язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Згідно п. 3.5 договору №117-36, ЗАТ "Укргаз-енерго" до початку місяця транспортування газу надає ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" документи про наявні ресурси газу, які планується поставити споживачам, ресурсний баланс за формою, зразок якої наведений в додатку № 2, а також копії вантажної митної декларації або тимчасової декларації, або періодичної митної декларації, відповідно до Порядку митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом. Плановий розподіл місячного обсягу газу по споживачах ЗАТ "Укргаз-енерго" надає в письмовій формі та електронному вигляді.

Пунктом 3.12 договору встановлений обов'язок ЗАТ "Укргаз-енерго" до 12-го числа, наступного за звітним місяця, надати виконавцю такі відомості: звіт про надходження і розподіл газу замовника; копії актів приймання-передачі на отримання газу замовником від власників газу; оригінали реєстрів реалізації газу споживачам за звітний місяць у розрізі управлінь магістральних газопроводів - філій ДК “Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", підписані замовником та газорозподільними підприємствами.

Крім того, п. 4.1 договору № 117-36 встановлено, що послуги по транспортуванню газу щомісячно оформлюються позивачем - ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" і ЗАТ "'Укргаз-Енерго" актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу.

Відповідно до п. 11.1 договору, останній діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2011 року включно, а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного їх здійснення.

Доказів розірвання, припинення, визнання, у встановленому чинним законодавством України порядку, недійсним або неукладеним цього договору учасниками процесу суду не надано, а в судовому засіданні представниками сторін визнано його дійсність та підтверджено його виконання належними доказами.

Так, факт транспортування ДК "Укртрансгаз" НАК "'Нафтогаз України" 312 911,123 тисяч метрів кубічних природного газу з ресурсу ЗАТ «Укргаз-енерго»до споживачів за період з лютого 2007 року по березень 2008 року встановлено Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у справі № 37/449 від 25.10.2011 року за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобувания»Національної енергопостачальної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Газопромислове управління «Львівгазвидобування»до Закритого акціонерного товариства «Укргаз-енерго», за участю третіх осіб: Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз», СП «Тиса», Приватного підприємства «Центр допомоги та співробітництва «Хосен»про стягнення боргу за транспортування газу.

Отже, є встановленим факт надання позивачем по даній справі ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” послуг виключно з транспортування природного газу, належного ЗАТ «Укргаз-енерго».

Також, щодо належності ЗАТ «Укргаз-енерго» природного газу, що постачався ПАТ «Миколаївцемент»в лютому - березні 2008 року, то Постановою колегії суддів Вищого Господарського суду України від 15.11.2011 року у справі № 37/553, що знаходиться в Єдиному Реєстрі судових рішень, за касаційною скаргою Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ЗАТ "Укргаз-енерго", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", встановлено, що 15.03.2006 р. між ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»як зберігачем та ЗАТ «Укргаз-енерго», як поклажодавцем, було укладено договір № 116-168 зберігання природного газу, за умовами якого позивач, як зберігач, взяв на себе зобов'язання за плату, протягом встановленого даним договором строку, зберігати в підземних сховищах газу (далі - ПСГ), природний газ, в тому числі страховий запас газу, переданий йому ЗАТ «Укргаз-енерго», як поклажодавцем, і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а поклажодавець зобов'язався внести плату за зберігання у встановлені даним договором строки.

Згідно з п 2.1 договору № 116-168, поклажодавець передає зберігачу газ на зберігання, в тому числі страховий запас газу, в загальному обсязі до 4 000 000 тис. куб. м., що закачується поклажодавцем в сезоні 2006 -2007 років та/або приймається поклажодавцем в ПСГ від третіх осіб. З зазначеного загального обсягу газу страховий запас складає до 1 000 000 тис. куб. м., який поклажодавець забезпечує, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом»та наказу Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002 р. № 469 «Про затвердження Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах».

Додатковою угодою № 2 від 23.03.2007 року перший абзац пункту 2.1 договору № 116-168 доповнено такими словами та цифрами: «поклажодавець передає зберігачу газ на зберігання, в тому числі страховий запас газу, в сезоні зберігання газу 2007-2008 років в обсязі до 15 000 000 000,000 куб.м., який закачується поклажодавцем в ПСГ та/або приймається поклажодавцем в ПСГ від третіх осіб. Обсяги газу, які поклажодавець передає зберігачу на зберігання, в тому числі обсяги страхового запасу газу, в сезоні зберігання газу 2008 - 2009 років та в наступних сезонах зберігання сторони узгоджують до початку кожного сезону зберігання, що оформлюється сторонами додатковими угодами до даного договору. Додаткові угоди до даного договору є його невід'ємною частиною».

Відповідно до п. 2.4 договору № 116-168 (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.03.2007 р.) строк зберігання газу поклажодавця в ПСГ в сезоні зберігання газу 2006-2007 років визначається з моменту закачування газу в ПСГ або передачі газу зберігачу в ПСГ до завершення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2011 року.

Зазначеною вище Постановою колегії суддів Вищого Господарського суду України встановлено, що 02.11.2010 року ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (позивач по даній справі) направила ЗАТ "Укргаз-енерго" лист № 12594/64-004 від 01.11.2010 року та, для підписання, акти залишків природного газу в ПСГ ДК "Укртрансгаз" на кінець/початок сезонів 2007/2008, 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011; акти відбору природного газу з ПСГ ДК "Укртрансгаз" в жовтні 2007 року, в листопаді 2007 року, в грудні 2007 року; в тому числі і акти відбору природного газу шляхом заміщення з ПСГ ДК "Укртрансгаз" в жовтні 2007 року, в грудні 2007 року, в березні 2008 року, в квітні 2008 року, в травні 2008 року, в червні 2008 року.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року у справі № 27/5005/5592/2011, що знаходиться в Єдиному Реєстрі судових рішень, за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України” в особі структурного підрозділу Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло ", за участі 3-тьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог: Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" про стягнення заборгованості встановлено, що станом на 01.03.2008 р. у підземних сховищах природного газу ДК «Укртрансгаз»на зберіганні знаходилося не менше як 1 579 579, 385 тис.м. куб. належного ЗАТ «Укргаз-енерго»газу, що підтверджено листом ДК «Укртрансгаз»від 06.03.2008 р. №2964/64-004 - позивача по даній справі. Крім того, зазначається у постанові, що за період своєї діяльності з постачання природного газу, станом на грудень 2008 р. ЗАТ «Укргаз-енерго»закачав належний йому імпортований природний газ до підземних сховищ газу ДК «Укртрансгаз»на території України в обсязі 10 652 779,634 тис. куб. м., що підтверджується звітністю.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008р. №112 "Деякі питання забезпечення проведення розрахунків споживачів за природний газ у 2008 році " обов'язок з укладання договорів на постачання природного газу суб'єктам господарювання у межах узгоджених обсягів природного газу на 2008 рік покладено на НАК "Нафтогаз України" і її Дочірню компанію "Газ України".

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р. № 163 "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України”, в редакції, чинній станом на квітень 2008 р., також було передбачено, що з 01 січня 2008 року центрально та середньоазіатський природний газ, який надходить в газотранспортну систему України від компанії "РосУкрЕнерго АГ", використовується виключно для задоволення потреб споживачів України в обсягах відповідно до балансу надходження та розподілу природного газу на 2008 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року № 57, а реалізація з 01.03.2008 р. імпортованого природного газу в Україні здійснюється НАК "Нафтогаз України" і ДК "Газ України"' НАК „Нафтогаз України".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 “Про забезпечення споживачів природним газом'" та Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого цією постановою, надходження та розподіл природного газу в Україні здійснюється за балансом, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Хоча зазначені обставини не мають преюдиційного значення, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, однак, повинні бути враховані судом при прийнятті рішення по справі. Позивач в судовому засіданні не заперечив проти наявності таких обставин, не спростував їх наявність належними доказами.

З наведених вище підстав є встановленим факт належності природного газу, що транспортувався позивачем до ПАТ «Миколаївцемент», саме ЗАТ «Укргаз-енерго», що також підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання передачі газу за лютий-березень 2008 року.

Позивачем, незважаючи на вимогу суду, не подано та не долучено до матеріалів позовної заяви належних та допустимих доказів належності газу, спожитого відповідачем в лютому - березні 2008 року, позивачу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України»чи НАК "Нафтогаз України»чи іншому газопостачальному підприємству.

Щодо договірних умов поставки природного газу відповідачу, то ВАТ «Миколаївцемент»у лютому - березні 2008 року отримувало природний газ від ЗАТ "Укргаз-Енерго" на підставі договору на постачання природного газу № 77/77/Ц-08 від 28.11.2007 року (надалі Договір), що зазначено у відповідних актах прийому-передачі газу за лютий 2008 року від 03.03.2008 року та за березень 2008 року від 01.04.2008 року за погодження з Комарнівським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів УМГ «Львівтрансгаз»ДК "Укртрансгаз", що підписані уповноваженими особами цих підприємств, підписи яких завірено відповідними печатками.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору, газ передається Покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу (надалі - «Пункти приймання-передачі»). В цей же момент і переходить право власності на газ.

Згідно п. 4.3. Договору, обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку втрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу Покупця.

Згідно п.4.4. Договору, обсяг газу, визначений в порядку, передбаченому п.4.3. Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним Договором. Приймання - передача газу у відповідному місяці оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Не пізніше 5-ого числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов»язується надати Постачальнику для підпису два примірники акту приймання -передачі, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені з газорозподільним підприємством.

Обсяг газу, вказаний в акті приймання - передачі газу є остаточним, обов'язковим для Сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Пунктом 5.1 цього договору передбачено, що ціна газу узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору на кожний місяць поставки. Пунктом 4 додаткових угод № 1 від 17 та № 2 від 21 січня 2008 року до договору на постачання природного газу № 77/77/Ц-08 від 28.11.2007 року встановлено, що до ціни газу включається вартість витрат постачальника на оплату послуг газотранспортного підприємства з транспортування газу магістральними трубопроводами до пунктів приймання-передачі. Таким чином, між відповідачем (покупцем) та ЗАТ "Укргаз-енерго" (постачальником) існувала договірна домовленість, відповідно до якої постачальник взяв на себе зобов'язання по забезпеченню транспортування газу покупцю, а останній зобов'язався сплатити у ціні газу вартість витрат постачальника на оплату послуг транспортування природного газу. Тому, послуги по транспортуванню газу повинні були надаватись позивачем саме ЗАТ «Укргаз-енерго».

Відповідно до вказаної вище угоди, укладеної між ЗАТ «Укргаз-енерго»та ВАТ «Миколаївцемент»№ 77/77/ц-08 від 28.11.2007 року, вказаним товариством поставлено, а відповідачем прийнято та оплачено об'єми природного газу, що вказані в позовній заяві. В даному договорі, який укладено у відповідності до типового договору поставки газу, передбачені всі істотні умови: вартість, об'єми помісячно, терміни поставки, умови обліку та оплати, а також переходу права власності, тощо. Крім того, відповідно до пункту 2.1. договору № 77/77/ц-08, Постачальник (ЗАТ «Укргаз-енерго») зобов'язаний поставити в лютому 2008 року - 10 000 тис. кубічних метрів природного газу, а в лютому 2008 року - 17500 тис. кубічних метрів природного газу. До договору вносилися доповнення у вигляді додаткових угод №1 від 17 та № 2 від 21 січня 2008 року. Як згадувалося вище на виконання вказаної угоди було поставлено природний газ, що, крім іншого підтверджується актами прийому передачі, на які покликається позивач.

Отже, за описаним вище порядком в період січень - березень місяці 2008 року діяло ВАТ «Миколаївцемент»при споживанні природного газу ЗАТ «Укргаз-енерго».

Поставка природного газу підтверджується також податковими накладними виписаними постачальнику ЗАТ «Укргаз-енерго»№ 1074 від 05.02.2008 року, № 1396 від 18.02.2008 року, № 1623 від 26.02.2008 року, № 1675 від 27.02.2008 року, № 1880 від 03.03.2008 року, № 2039 від 14.03.2008 року.

На виконання умов договору ВАТ «Миколаївцемент»проведено оплату природного газу, отриманого за договором, оскільки, відповідно до п.6.2. Договору, Покупець проводить попередню оплату замовленого газу до 25 числа місяця що передує місяцю поставки та 5 та 15 числа місяця поставки на підставі рахунків виставлених постачальником. Проведення оплати підтверджується виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями про перерахування коштів, при цьому в банківських документах вказано про те, що оплата здійснюється за природній газ, отриманий в лютому-березні 2008 року та за договором № 77/77/ц-08 від 28.11.2007 року.

Таким чином, твердження позивача, що відповідачем в лютому - березні 2008 року з газотранспортної системи позивача, який є володільцем природного газу, транспортування якого в загальному потоці здійснюється мережами ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», було відібрано 22 412,543 тис. куб. м. природного газу без наявності правових підстав спростовується вищезазначеними обставинами, а, отже, належних та допустимих доказів наявності передбачених законом підстав для застосування норми ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин суду не надано.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Не зважаючи на вимогу суду, не було надано належних та допустимих доказів наявності договірних відносин на постачання природного газу між позивачем та відповідачем, отже, можна зробити висновок, що господарські зобов'язання з даного приводу між вказаними суб'єктами у лютому - березні 2008 року відсутні. Не було договірних стосунків у відповідача і з НАК «Нафтогаз України», а тому, в зазначений період, сама по собі постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729, на яку посилається позивач, не створювала обов'язку для відповідача по оплаті природного газу ДК „Укртрансгаз". Це також підтверджується копіями документів про оформлення обсягів споживання газу в лютому 2008 року, які долучені до матеріалів справи.

Також, твердження позивача про те, що у ЗАТ «Укргаз-енерго»в березні місяці 2008 року були відсутні ресурси природного газу для постачання ВАТ «Миколаївцемент»спростовуються тим, що факт транспортування ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" 312 911,123 тисяч метрів кубічних природного газу з ресурсу ЗАТ «Укргаз-енерго»до споживачів за період з лютого 2007 року по березень 2008 року встановлено Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у справі № 37/449 від 25.10.2011 року.

Крім того, 15.03.2006 р. між ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», як зберігачем, та ЗАТ «Укргаз-енерго», як поклажодавцем, було укладено договір № 116-168 зберігання природного газу, за умовами якого позивач, як зберігач, взяв на себе зобов'язання за плату, протягом встановленого даним договором строку, зберігати в підземних сховищах газу (далі - ПСГ), природний газ, в тому числі страховий запас газу, переданий йому ЗАТ «Укргаз-енерго», а Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року у справі № 27/5005/5592/2011 встановлено, що станом на 01.03.2008 р. у підземних сховищах природного газу ДК «Укртрансгаз»на зберіганні знаходилося не менше як 1 579 579,385 тис.м. куб. належного ЗАТ «Укргаз-енерго»газу, що підтверджено листом ДК «Укртрансгаз»від 06.03.2008 р. №2964/64-004 - позивача поданій справі. Зазначеною вище постановою встановлено, що за період своєї діяльності з постачання природного газу, станом на грудень 2008 р. ЗАТ «Укргаз-енерго»закачав належний йому імпортований природний газ до підземних сховищ газу ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»на території України в обсязі 10 652 779,634 тис. куб. м., що підтверджується звітністю.

Окрім цього, позивачем вказується, що ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам. Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами, що затверджені постановою НКРЕ України № 856 від 30.09.2005 року (в редакції, що діяли в 2008 році) провадження господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється при забезпеченні обліку протранспортованого магістральними трубопроводами природного газу спільно із замовниками, газорозподільними та газопостачальними підприємствами. Згідно з вказаними Ліцензійними умовами позивачу заборонено провадити господарську діяльність з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на звернення до суду мають лише ті особи, право або охоронюваний законом інтерес яких порушується або не визнається іншою особою.

Єдиною правовою підставою для звернення позивачем до господарського суду з позовною заявою, виходячи зі змісту позову, був лист № 03-16-265 від 08.11.2011 року, що отриманий позивачем 09.11.2011 року від ЗАТ «Укргаз-енерго», згідно з яким останній повідомив про те, що ним не здійснювалась поставка природного газу відповідачу. Разом з цим, позивачем підтверджується фактична поставка відповідачу газу в об'ємах, вказаних в позові, однак не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що поставлений газ належав саме позивачу і діями відповідача порушені права чи охоронювані законом інтереси. Більше того, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, від кого та на яких умовах здійснювалось транспортування газу та кому саме належав відвантажений відповідачу газ, а також не надано належних та допустимих доказів отримання позивачем доручення від власнику газу на захист прав та інтересів останнього.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на природний газ відповідачем набувалось на підставі угоди між ЗАТ «Укргаз-енерго»та ВАТ «Миколаївцемент»№ 77/77/Ц-08 від 28.11.2007 року на поставку природного газу. Дана угода не визнана судом недійною та не існує іншого судового рішення, яке б вказувало на незаконність набуття відповідачем права власності на природний газ. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується у позовній заяві можливість отримання відповідачем зазначених обсягів газу від інших постачальників, окрім ЗАТ “Укргаз-енерго”. Не доведено також наявність у відповідача витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи судом, враховуючи, що, згідно із ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати позивач.

Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин суду не надано. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Також, відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу,

Статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 2-4 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, не можна погодитись з твердженням позивача, що викладені у позовній заяві обставини свідчать про те, що при здійсненні позивачем транспортування природного газу магістральними трубопроводами безпосередньо відповідачу в лютому - березні 2008 року у позивача на той час були відсутні будь-які відомості щодо відсутності у ЗАТ «Укргаз-енерго» ресурсів природного газу, необхідних для постачання відповідачу, а лише в листопаді 2011 року, як стверджує позивач, згідно листа ЗАТ «Укргаз-енерго»№01-16-265 від 08.11.2011 року позивачу стало відомо про відсутність таких ресурсів газу у ЗАТ «Укргаз-енерго»для подальшої їх передачі відповідачу в лютому - березні 2008 року.

Крім того, враховуючи наведене, а також те, що позивач знав, чи повинен був дізнатись ще в 2008 році про можливу відсутність достатніх об'ємів на реалізацію для відповідача природного газу у оптового постачальника газу, з яким у позивача були договірні стосунки, позивачем пропущено строк позовної давності на пред'явлення позовної вимоги про повернення безпідставно набутого майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Дочірньої компанії «Укртрангаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м.Київ) до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»(м.Миколаїв) про зобов»язання повернути безпідставно набуте майно не є обгрунтованим та не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №15752 від 14.11.2011 року на суму 59100,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову - відмовити.

Суддя Пазичев В.М.