Рішення № 21435618, 14.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.12 Справа№ 5015/7433/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» м. Київ

До відповідача Спільне українсько-німецьке підприємство –Товариство з обмеженою відповідальністю «Олнова» м. Буськ, Львівської області

Про стягнення заборгованості у розмірі 8943,85 грн.

Суддя : Довга О.І

Секретар Скремета О.О.

Представники : не з’явився

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» м. Київ до Спільного українсько-німецького підприємства –ТзОВ «Олнова»м. Буськ, Львівської області про стягнення заборгованості у розмірі 8943,85 грн.

Позивач у заяві № 5 від 10.01.2012 року (вх. №915/12 від 16.01.12р.) повідомив суд, що згідно виписки Укрексімбанку від 28.12.2011 року від Відповідач сплатив суму боргу у розмірі 6312,55 грн., у зв‘язку з чим вважає, що за позовними вимогами в частині оплати транспортно-експедиційних послуг згідно рахунку № 41228-F-110116 від 16.06.2011 року та акту прийомки транспортно-експедиційних послуг від 18.06.2011 року на суму 26312,55 грн. спір між сторонами відсутній. За таких обставин провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 6312,55 грн. просить припинити.

В частині стягнення 2631,25 грн. (10% штрафу від простроченого платежу) вимогу підтримує та просить задоволити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач надіслав клопотання за №040 від 13.02.12р. про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено:

09.06.2011р. між ТзОВ «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ»(надалі Позивач) та СУНП ТзОВ „Олнова” (надалі Відповідач) було укладено договір №20-3 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до Заявки Клієнта №41228-11112-3 від 09.06.2011р. Позивач прийняв на себе зобов’язання по організації перевезення належного Відповідачу вантажу за маршрутом м. Буськ (Україна) –м. Хімки (Россія). Оплата наданих послуг проводиться протягом трьох днів песля розвантаження, відповідно до Заявки.

Згідно СМR №10102090/140611/0027241/001 вантаж був доставлений за місцем призначення та отриманий вантажоотримувачем ЗАО „Тисконд” 16.06.2011р. Позивач на адресу Відповідача виставив рахунок №41228-F-110116 на суму 26312,55 грн. на оплату наданих транспортно-експедиційних послуг.

Відповідач порушуючи умови договору, оплату наданих послуг провів з порушенням визначених договором строків, а саме 30.06.11р. на суму 5000,00 грн., 14.07.11 на суму 10000,00 грн., 28.07.11р. –на суму 5000,00 грн. та 28.12.11р. на суму 6312,55 грн.

Станом на день розгляду спору, заборгованість відповідачем погашена повністю, Позивач просить стягнути штраф в розмірі 10% від розміру простроченого платежу.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Стаття 230 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, зобов’язаний сплатити штрафні санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.5 Договору за прострочення зобов’язань по оплаті послуг Позивача або відшкодування йому збитків, витрат, претензій або вимог третіх осіб Відповідач сплачує штраф в розмірі 10% від розміру простроченого платежу.

Таким чином, в силу вищенаведених правових норм та договірних умов, існують усі підстави для стягнення з Спільного українсько-німецького підприємства ТзОВ „Олнова” 2631,25 грн. штрафу.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Оскільки під час розгляду справи в господарському суді Відповідач повністю погасив заборгованість в розмірі 6312,55 грн. провадження в цій частині слід припинити.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230,231 ГК України, ст. ст. 11,509, 546 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Олнова” (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Івасюка, 5, код ЄДР 22421742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ»(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-б, код ЄДР 14359271) 2631,25 грн. штрафу, 1411,50 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6312,55 грн. основного боргу.

Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.