Рішення № 21435598, 07.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.12 Справа № 5015/7165/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Груп», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технохім», м. Львів,

про стягнення 25972 грн. 48 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився,

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технохім»про стягнення 25 972 грн. 48 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.12.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 22.12.2011 року рекомендованою поштою № 79049 02987454 4, відповідач 05.12.2011 року рекомендованою поштою № 79017 0319788 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 20.12.2011 року відкладено на 17.01.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

17.01.2012 року судове засідання відкладено на 31.01.2012 року.

В судовому засіданні 31.01.2012 року оголошено перерву до 07.02.2012 року, про що сторони було належно повідомлено в судовому засіданні під розписку.

Представник позивача в судове засідання 07.02.2012 року зявився, подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 2566/12), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 23747 грн. 48 коп. та 1411 грн. 50 коп. сплаченого судового збору, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Спір розглядається у відповідності до поданої позивачем 07.02.2012 року Заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 2566/12).

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон Груп»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34559737, знаходиться за адресою: 79049, Львівська область, м. Львів, вул. Трильовського, буд. 33, кв. 21, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 839432 Витягом з ЄДРПОУ серії АЖ № 370346 та Витягом з ЄДРПОУ серії АЖ № 370348 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технохім»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35444625, знаходиться за адресою: 79017, Львівська область, місто Львів, вул. генерала Тарнавського, буд. 103, кв. 3, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податку від 26.09.2007 року № 7725 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 203028 (докази в матеріалах справи).

25.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон Груп»(надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технохім»(надалі відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів (надалі договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору купівлі-продажу товарів від 25 березня 2009 року станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити товар.

Згідно пункту 1.2. договору під товаром в рамках договору вважається продукція згідно специфікації.

Розділом 2 договору встановлено ціну товару.

Так, у відповідності до пункту 2.1. договору загальна вартість договору не встановлена і складається з сум накладних на отриманий покупцем товар.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що вартість тари, упаковки, маркування за договором включається в загальну ціну товару і повинні відповідати вимогам чинного законодавства України.

Розділом 3 договору встановлено строки передання товарів.

Так, згідно пункту 3.1. договору передання товару від продавця до покупця (відвантаження товару) за договором здійснюється в строк не пізніше 48 годин (в робочі дні) з моменту поставки авто під завантаження на склад продавця. Завантаження здійснюється в робочі дні з 9.00 год. до 17.00 год.

Пунктом 3.2. договору датою передачі товару вважається дата вручення товару покупцеві, що підтверджується підписанням накладної на товар.

Відповідно до пункту 3.3. договору графік та обєми відвантажень подані в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Розділом 4 договору визначено положення щодо якості та пакування товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору продавець гарантує якість товару, що постачається покупцю за договором.

Пунктами 4.2. 4.3. визначено, що якість товару повинна відповідати вимогам, встановленим державними стандартами, які діють в Україні, - сертифікатам відповідності та/або санітарно-гігієнічним висновкам, що є невід'ємною частиною договору. В разі, якщо товар не підлягає обовязковій сертифікації в Україні, продавець зобовязується надати відповідний лист від відповідного державного органу сертифікації.

Товар має бути підготовленим до транспортування.

Розділом 5 договору визначено порядок здавання-приймання товару, розділом 6 порядок відвантаження.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору передання товару від продавця до покупця (відвантаження товару) за договором здійснюється в строк не пізніше 48 годин (в робочі дні) з моменту поставки авто під завантаження на склад продавця. Завантаження здійснюється в робочі дні з 9.00 год. до 17.00 год.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що товар приймається за кількістю згідно видаткової накладної на товар.

Згідно пункту 5.3. договору приймання товару здійснюється в порядку та на умовах, визначених договором та у відповідності з Інструкцією № П-6 «Про порядок здійснення прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженою Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкцією № П-7 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості»від 25.04.1966 року.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що відвантаження товару та повязані з ним операції на транспорт покупця здійснюються продавцем самостійно за власний рахунок.

Згідно пункту 8.1. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передання товару покупцеві, що підтверджується підписанням видаткової накладної або подання довіреності.

Розділом 9 договору визначено порядок оплати товару та розрахунків між сторонами.

Так, згідно пункту 9.1. договору покупець реалізовує товар на умовах відтермінування платежу. Покупець зобовязується сплатити продавцю пятдесят відсотків повної суми вартості товару на двадцять перший календарний день від дати отримання товару згідно накладних. Покупець зобовязується сплатити продавцеві сто відсотків від повної суми вартості товару на тридцять пятий календарний день від дати отримання товару згідно накладних.

Розділом 10 договору встановлено відповідальність сторін за порушення договору.

У відповідності до пункту 10.1. договору у випадку порушення зобовязання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

Згідно приписів пункту 10.3. договору продавець, в разі доведення факту реалізації покупцю товару неналежної якості, або такого, що немає відповідних документів (пункт 4.2. договору) зобовязується за власний рахунок здійснити обмін товару на якісний та компенсувати покупцю всі повязані з цим збитки.

Розділом 12 договору встановлено порядок вирішення спорів між сторонами.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 146 196 грн. 25 коп. (в тому числі податку на додану вартість 24 366 грн. 05 коп.), що підтверджується підписаними повноважними представниками та завіреними відтисками печаток юридичних осіб-сторін за договором Видатковими накладними від 31.03.2009 року № РН-0000016, від 01.04.2009 року № РН-0000017, від 05.05.2009 року № РН-00031/1, від 11.05.2009 року № РН-0000035, від 13.05.2009 року № РН-0000036, від 06.07.2009 року № РН-00052, від 27.07.2009 року № РН-00060, та Довіреностями на отримання товарно-грошових цінностей від 31.03.2009 року № 000013, від 03.07.2009 року № 000032, від 27.07.2009 року № 000034 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, сплатив 59 802 грн. 50 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 86393 грн. 75 коп. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

26.11.2009 року відповідачем за видатковими накладними LV-0000545 та LV-00000546 здійснено повернення товару позивачу на суму 50921 грн. 47 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк»про надходження на поточний рахунок коштів від 03.02.2012 року вих. № 11.14/09-89/11, Випискою з банківського рахунку позивача ЛФ ВАТ «Кредобанк»від 17.12.2008 року, Зведеним меморіальним ордером Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк»від 21.04.2009 року з банківського рахунку позивача та Зведеним меморіальним ордером Центральної філії ПАТ «Кредобанк»від 03.02.2012 року з банківського рахунку позивача (докази в матеріалах справи).

Так, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару становить 35472 грн. 28 коп., станом на момент розгляду справи в суді сторонами доказів її погашення не подано та не заявлено.

18.11.2009 року відповідачем на адресу позивача надіслано Вимогу (вих. № 57) про повернення товару в термін до 31.11.2009 року.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 25972 грн. 48 коп. заборгованості з оплати поставки товару за договором.

Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача, серед іншого, до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

07.02.2012 року позивачем подано Заяву про зменшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 23747 грн. 48 коп. заборгованості з оплати поставленого за договором товару та 1411 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Суд, дослідивши додані до заяви про зменшення позовних вимог матеріали встановив, що належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України позивачем обґрунтовується сума в розмірі 23747 грн. 48 коп.

З метою врегулювання спору позивачем 13.01.2012 року на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості з оплати поставки товару за договором в розмірі 23747 грн. 48 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією про відправлення цінного листа з описом вкладення від 13.01.2012 року № 79006 0410831 0, яку відповідачем залишено без реагування.

У своєму відзиві, поданому 16.12.2011 року (вх. № 405) відповідач визнає факт поставки товару на суму 146196 грн. 25 коп., однак не визнає свого обовязку з оплати поставленого товару, виходячи з того, що позивачем не виконано всіх умов договору. Так, на думку відповідача, позивач порушив умови договору щодо затвердження специфікації до договору, графіків поставки та нанесення на товар маркування (упаковку та етикетки), яке затверджено сторонами при укладенні договору та вказує на порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору між сторонами.

Відповідно до пункту 5.3. договору приймання товару здійснюється в порядку та на умовах, визначених договором та у відповідності з Інструкцією № П-6 «Про порядок здійснення прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженою Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкцією № П-7 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості»від 25.04.1966 року.

Як наслідок, на думку відповідача, поставлений товар не відповідає вимогам чинного законодавства щодо маркування і обовязок щодо його оплати відповідачем не настав.

Згідно частин 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з господарського договору купівлі-продажу товарів від 25.03.2009 року.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно приписів пункту 5.3. договору приймання товару здійснюється в порядку та на умовах, визначених договором та у відповідності з Інструкцією № П-6 «Про порядок здійснення прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженою Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкцією № П-7 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості», затвердженого Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року.

Так, згідно пункту 6 Інструкції П-7 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості», затвердженого Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року (надалі інструкція П-7) приймання продукції по якості та комплектності при поставці товару з іншого міста проводиться на складі отримувача не пізніше двадцяти днів після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад отримувача при доставці продукції постачальником чи вивозі продукції отримувачем.

У відповідності до приписів пункту 14 інструкції П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності з стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами договору поставки, іншими обовязковими для сторін правилами, а також згідно супровідних документів, що підтверджують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, сертифікат якості, рахунок фактура, специфікація і т.д.). Відсутність вказаних документів чи деяких із них призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається Акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції, в якому вказується перелік документів, які відсутні.

Згідно пункту 16 інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, її тари і упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, еталонам, договору чи відомостям, вказаним в маркуванні і супроводжуючих документах, що підтверджують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання товару і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при цьому дефектів. Отримувач зобовязаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості чи некомплектної продукції в умовах, за яких не буде погіршуватись якість продукції та змішування її з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобовязаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складення двостороннього акту представника виготовлювача, якщо це передбачено в основних чи особливих умовах поставки, інших обовязкових правилах договору.

Пунктом 29 інструкції П-7 встановлено, що за результатами приймання продукції по якості і комплектності складається акт про фактичну якість і комплектність поставленої продукції. Такий акт повинен містити, зокрема, найменування отримувача і його адресу; номер і дату акта, місце приймання продукції, час початку і завершення приймання продукції; прізвища та ініціали представників, що приймали участь в прийманні продукції по якості і складанні акта, їх місце праці, посади, дати і номера документів, що посвідчують повноваження на участь в перевірці товару якості і комплектності, а також відмітку про те, що ці особи ознайомлені із правилами приймання продукції по якості; кількість некомплектної продукції, перелік відсутніх деталей, вузлів, частин та їх вартість; висновок про характер виявлених недоліків продукції і причину їх виникнення.

Згідно пункту 31 інструкції П-7 до Акта, складеного в порядку, передбаченому пунктом 29 інструкції долучаються, зокрема, документи відправника, які підтверджують якість та комплектність продукції; транспортний документ (накладна, коносамент); документ, що посвідчує повноваження представника на участь в прийманні товару по якості і комплектності; акт, складений у відповідності до пункту 16 інструкції.

Відповідно до пункту 32 інструкції П-7 акти, що встановлюють неналежну якість чи некомплектність продукції, складений за участю представників, затверджується керівником підприємства-отримувача чи його заступником не пізніше трьох днів з моменту складення акта.

Пунктом 40 інструкції П-7 встановлено, що претензія, що випливає із поставки продукції, що не відповідає по якості, комплектності, тарі, упаковці і маркуванню стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептурам, еталонам, предявляється отримувачем (покупцем) виготовлювачу (відправнику, постачальнику) у встановлений строк. До претензії про поставку продукції неналежної якості чи некомплектної продукції долучаються акт та документи, вказані в пунктах 31 та 34 інструкції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у своєму відзиві, поданому до суду 16.12.2011 року за вх. № 405, визнається факт поставки товару позивачем на суму 146196 грн. 25 коп., проте належних та допустимих доказів направлення на адресу позивача Претензії про виявлену продукцію, що не відповідає умовам договору в порядку та строки, встановлені Інструкцією П-7, відповідачем суду не подано та не заявлено.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов (зменшений) документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44 49, 75, 77, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технохім»(79017, Львівська область, місто Львів, вул. генерала Тарнавського, буд. 103, кв. 3; код ЄДРПОУ 35444625) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон Груп»(79049, Львівська область, м. Львів, вул. Трильовського, буд. 33, кв. 21; код ЄДРПОУ 34559737) 23 747 грн. 28 коп. заборгованості та 1411 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

3.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

07.02.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.