Рішення № 21435458, 06.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/26506.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" доПриватного підприємства "ЮРТ-555"

простягнення 18 708,23 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 25.01.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ЮРТ-555" (далі відповідач) про стягнення 19 947,53 грн., в тому числі 14 886,23 грн. основного боргу, 96,55 грн. 3% річних, 498,82 грн. пені, 4 465,88 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки № 14407 від 23.08.2011 р. позивач поставив відповідачу товар, який був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобовязань не в повному обсязі, у звязку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення залишку боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму пені, 3 % річних та штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. порушено провадження у справі № 5/265, розгляд справи призначено на 22.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2011 р., у звязку з неявкою представника відповідача на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 24.01.2012 р.

У судовому засіданні 24.01.2012 р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, мотивовану тим, що відповідно до даних АТ "Райффайзен Банк Аваль" ним було встановлено, що внаслідок часткового розрахунку відповідача борг становить 13 620, 68 грн. Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 13 620, 68 грн. основного боргу, 100, 81 грн. 3 % річних, 520, 86 грн. пені та 4 465, 88 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Враховуючи зазначене, судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н, поданої до суду 24.01.2012 р., відповідно має місце нова ціна позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. розгляд справи, у звязку з неявкою представника відповідача було відкладено на 06.02.2012 р.

27.01.2012 р. через відділ діловодства суду позивач надав письмові пояснення щодо терміну "кредитний ліміт" та порядку застосування його сторонами у відповідності до Договору, зокрема звертає увагу на те, що станом на 24.01.2012 р. відповідач позбавлений права на кредитний ліміт у відповідності до положень договору на підставі вимоги від 24.01.2012 р., надісланої 27.01.2012 р.

06.02.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 06.02.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 14407, згідно з п. 1.1. якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору доставка товару проводиться окремими партіями протягом дії договору.

Пунктом 14.1. Договору його сторони передбачили, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання розірвати договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п. 5.1. Договору покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1 Додатку № 1 до Договору, покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 14 календарних днів.

При цьому, продавець надає покупцеві право користування кредитним лімітом у розмірі 3 000, 00 грн. (п. 1 Додатку № 1 до Договору).

Під кредитним лімітом сторони розуміють вартість товару, переданого продавцем покупцю на умовах відстрочки платежу та не оплаченого покупцем (п. 11.2. Договору).

Пунктом 11.4. Договору сторони передбачили право продавця в односторонньому порядку, з обовязковим повідомленням покупця, зменшити розмір кредитного ліміту у випадках затримки оплати товару. Зменшення розміру кредитного ліміту оформляється продавцем шляхом направлення відповідного письмового повідомлення покупцеві.

Також, пунктом 7.3. Договору його сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строку здійснення розрахунків за отриманий товар продавець вправі без додаткового погодження з покупцем в односторонньому порядку позбавити покупця наданого йому права здійснювати розрахунки за товар на умові відстрочки платежу.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 616, 28 грн. згідно з видатковими накладними № 53065827 від 26.08.2011 р. на суму 7 358, 86 грн., № 53065831 від 26.08.2011 р. на суму 8 106, 92 грн., № 53264264 від 06.09.2011 р. на суму 634, 90 грн. та № 53435987 від 13.09.2011 р. на суму 515, 60 грн.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 28.10.2011 р. 1 730, 00 грн., 28.11.2011 р. 750, 00 грн. та після порушення провадження у даній справі 27.12.2011 р. 515, 00 грн., що підтверджується Довідкою Шевченківського відділення № 1 АТ "Райффайзен Банк Аваль" № С11-0000-142-2/16 від 06.01.2012 р.

Сторонами також підписувався Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2011 р. по 10.11.2011 р., згідно з яким відповідачем не оплачено товар на суму 14 886, 28 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 1 Додатку № 1 до Договору, покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 14 календарних днів.

При цьому, продавець надає покупцеві право користування кредитним лімітом (відстрочка платежу) у розмірі 3 000, 00 грн. (п. 1 Додатку № 1 до Договору).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було враховано положень розділу 11 Договору та п. 1 Додатку № 1 до Договору, у звязку з чим визначено до суму боргу до стягнення, тобто вартість поставленого товару, оплата якого є простроченою, у сумі 14 886, 28 грн. (13 620, 68 грн. відповідно до уточнення).

Так, суду лише під час розгляду справи надано докази зменшення в порядку п. 11.4. Договору розміру кредитного ліміту.

Зокрема, як зазначалось вище, позивач позбавив відповідача права на кредитний ліміт у відповідності до положень договору на підставі вимоги від 24.01.2012 р., надісланої 27.01.2012 р.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу до стягнення має становити 13 620, 68 грн., проте як обсяг неоплаченого з простроченням товару за період з 10.09.2011 р. по 28.11.2011 р., протягом якого позивач нараховує пеню та 3 % річних становила 11 886, 28 грн., а в іншій частині (3 000, 00 грн.) відповідач до 24.01.2012 р. мав статус такого, що не прострочив, та відносно вказаної суми у нього не виникало зобов'язання з оплати, оскільки відносно такої суми діяла відстрочка платежу на невстановлений строк.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю його вартості, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є частково законними та обґрунтованими і мають бути задоволені на суму 13 620, 68 грн.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені повязана з триваючим правопорушенням простроченням виконання зобовязання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобовязання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Крім того, пунктом 7.4. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця крім установленої пені штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач, нарахував відповідачу пеню в розмірі 520, 86 грн. та 3 % річних у розмірі 100, 81 грн. за період з 10.09.2011 р. по 28.11.2011 р. (80 днів), розрахунок яких є невірним, оскільки позивачем не враховано умови Договору про надання відповідачу кредитного ліміту у розмірі 3000, 00 грн. у вказаний період та крім того розрахунок містить арифметичні помилки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та відсотків річних, з урахуванням наявності кредитного ліміту за визначений позивачем період та встановлено, що пеня має становити 426, 85 грн., 3 % річних 82, 60 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 4 465, 88 грн. є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обовязки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи здійснений судом перерахунок пені та відсотків річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ЮРТ-555" (02094, м. Київ, Дніпровський район, проспект Гагаріна, будинок 13, код ЄДРПОУ 37767985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (03115, м. Київ, Святошинський район, вулиця Миколи Краснова, будинок 27, код ЄДРПОУ 30776789) 13 620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 68 коп. основного боргу, 426 (чотириста двадцять шість) грн. 85 коп. пені, 82 (вісімдесят дві) грн. 60 коп. 3 % річних, 4 465 (чотири тисячі чотириста шістдесят пять) грн. 88 коп. штрафу, 1 397 (одна тисяча триста девяносто сім) грн. 38 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 08.02.2012 р.