Рішення № 21434999, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/5

31.01.12

За позовом

Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»

Про

стягнення 19448,80 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача

від відповідача

не з’явився

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»про стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних за договором від 27.07.07р.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 04.01.12р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та подані документи на вимоги ухвали суду від 08.12.11р. та від 12.01.11р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 27 липня 2007р. був укладений договір на постачання теплової енергії №1641/950.

За умовами даного договору позивач постачає відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Як вбачається, відповідно до пунктів 6.1. –6.3. вказаного договору відповідач повинен був здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно одержаних від постачальника рахунків.

Матеріали справи свідчать про те, що щомісячно відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів.

Разом з тим, станом на 01.09.11р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.02.10р. по 01.09.11р. становить 17162,91 грн.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вищевикладеного вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, яки й прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з врахуванням наведеного відповідачу за весь період прострочення виконання грошового зобов’язання нараховано 1112,9 грн. інфляційних та 407,09 грн. 3 % річних.

Крім того, у відповідності зі статтями 231, 232 Господарського кодексу України та пункту 7.2.3. вищевказаного договору відповідачу нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 765,9 грн.

За таких обставин вимоги позивача ґрунтуються на чинному законодавстві, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»(м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А; код ЄДРПОУ 30563666) на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»(м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5; код ЄДРПОУ 03356571) 17162 (сімнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 91 коп. –основного боргу, 1112 (одна тисяча сто дванадцять) грн. 90 коп. –інфляційних, 407 (чотириста сім) грн. 09 коп. –3 % річних, 765 (сімсот шістдесят п’ять) грн. 90 коп. –пені та 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. –суму судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

І.О. Домнічева

Повне рішення складено 06.02.2012р.