Рішення № 21434975, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/33907.02.12 За позовом Комунального підприємства «Київпастранс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС»

Про стягнення 105 560,16 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 06-5/23 від 03.01.2012

Від відповідачів ОСОБА_2 по дов. № б/н від 03.01.2012

ОСОБА_3, - по дов. № б/н від 10.01.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС»144661,14 грн. основного боргу по орендній платі та комунальним послугам, 7865,12 грн. пені, 3319,23 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3222,18 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 04/23-07 від 01.09.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 порушено провадження у справі № 3/339 та призначено її до розгляду на 22.12.2011.

Позивачем в судовому засіданні 22.12.2011 подано письмові пояснення, які по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 144521,50 грн. боргу по орендній платі, 139,64 грн. боргу по комунальним платежам, 7766,21 грн. пені, 3316,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3219,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 22.12.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.12.2011, розгляд справи був відкладений на 12.01.2012.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 12.01.2012 відзиві на позов зазначає наступне. Між орендодавцем - Київським тролейбусним депо Комунального підприємства «Київпастранс»та орендарем - TOB «БВС»01.09.2007 укладено договір № 04/23-07 оренди нерухомого майна (далі - договір). За умовами зазначеного договору орендодавець передає в тимчасове платне користування нежитлове майно, а орендар приймає це майно і щомісячно оплачує орендну плату. Станом на 01.01.2012 за орендарем існує заборгованість по орендній платі. Затримка розрахунків з боку орендаря викликана неналежним виконанням орендодавцем обовязків, передбачених умовами договору. Так, на момент укладення договору, проведення оцінки приміщень, розрахунку суми щомісячної орендної плати приймалося до уваги та обставина, що будівля, де знаходяться орендовані приміщення, була підключена до централізованих теплових мереж і гарячого водопостачання. У 2008 році не з вини орендаря постачання тепла в будинок було зупинено. Саме це стало причиною погіршення стану орендованого майна та додаткових витрат орендаря на придбання обладнання для обігріву приміщень і суттєво збільшило витрати на оплату електроенергії. Крім того, обігрів орендованих приміщень побутовими електрообігрівачами не передбачений технічними умовами експлуатації будівель, що призводить до підвищення вологості, накопичення на стінах конденсату та виходу з ладу технологічного обладнання орендаря. Факт відсутності постачання теплової енергії до орендованих приміщень підтверджується довідкою № 1685 від 08.11.2011 директора Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо. Позивач вважає, що при проведенні розрахунків щодо стану заборгованості з орендної плати сторонам слід врахувати і керуватися вимогами статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено загальні умови виконання господарських зобовязань, а саме зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобовязання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. На підставі викладеного просить в позові відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 12.01.2012, в звязку з невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.12.2011 та ухвалі від 22.12.2011, розгляд справи був відкладений на 19.01.2012.

Позивачем 12.01.2012 після закінчення судового засідання до відділу діловодства суду було подано доповнення до пояснень, які по суті у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 93471,66 грн. основного боргу по орендній платі, 7766,21 грн. пені, 2240,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2081,99 грн.

В судовому засіданні 19.01.2012 встановлено та підтверджено позивачем відповідними доказами, що відповідач ухиляється від проведення звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 19.01.2012, в звязку з необхідністю зобовязання відповідача направити компетентного представника до позивача для проведення звірки взаєморозрахунків, розгляд справи був відкладений на 31.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 31.01.2012, в звязку з незявленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 09.12.2011 та ухвал від 22.12.2011, від 12.01.2012, від 19.01.2012, розгляд справи був відкладений на 07.02.2012.

В судовому засіданні 07.02.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»обєктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

01.09.2007 між Комунальним підприємством «Київпасртанс»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС»(орендар) було укладено договір № 04/23-07 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 526/583-1 від 21.12.2006 передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення, далі обєкт оренди за адресою : м. Київ, вул. Сирецька, 25 для розміщення виробництва.

Згідно п. 2 договору обєктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 314 кв. м., в тому числі на 2 поверсі 63 кв. м., на 4 поверсі 251 кв. м.

Обєкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київпастранс»(п. 2.3. договору).

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з вересня 2010 року по березень 2011 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 93471,66 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховано 7766,21 грн. пені, 2240,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2081,99 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобовязаний протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі обєкт оренди.

Як вбачається з матеріалів справи обєкт оренди було передано позивачем відповідачу згідно акту прийому-передачі від 01.09.2007.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 9.1 договору сторонами погоджено строк дії договору з 01.02.2008 до 30.01.2009.

Згідно п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата розрахунок якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.5. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, але в будь-якому разі не пізніше ніж з 11 календарного дня з дати підписання цього договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцю.

Оскільки, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами, тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення обєкта є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи відповідний акт відсутній.

Згідно п. 3.1. договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати на дату підписання договору становить 8558,08 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобовязався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків своєї фінансово-господарської діяльності.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем основного обовязку орендаря, орендну плату відповідач повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість за період з вересня 2010 року по березень 2011 року, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 93471,66 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 93471,66 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати наданих послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.7. договору, відповідач зобовязаний був вносити орендну плату до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 7766,21 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7766,21 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 2240,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 2081,99 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 2240,30 грн. та 3 % річних в сумі 2081,99 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на погіршення стану орендованого майна та додаткові витрати на придбання обладнання для обігріву приміщень суттєво збільшило витрати на оплату електроенергії, що необхідно враховувати при розрахунках з орендодавцем за оренду приміщень до уваги судом не приймається, оскільки

Пункт 4 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась

Як свідчать матеріали справи, відповідач жодних дій передбачених чинним законодавством, щодо зменшення розміру орендної плати не вчинив.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС»(м. Київ, вул. Фрунзе, 132, код ЄДРПОУ 19021526) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»(м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) 93471 (девяносто три тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 66 коп. основного боргу по орендній платі, 7766 (сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 21 коп. пені, 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 30 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 2081 (дві тисячі вісімдесят одну) грн. 99 коп., 2111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 09.02.2012.