Рішення № 21434847, 27.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/56127.01.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БК КМБУД»

ДоПриватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрметалоконструкція»

Простягнення 51221,28 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. № 28 від 22.11.2011 р.;

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БК КМБУД»до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрметалоконструкція»про стягнення 49980,00 грн. основною боргу, 1039,99 грн. пені та 201,29 грн. три проценти річних, у звязку з неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу № 3009-2 від 30.09.2011 р.

Ухвалою від 08.12.2011 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 27.01.2012 року.

В судовому засіданні 27.01.2012 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2012 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрметалоконструкція»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК КМБУД»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 3009-2, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязується відпустити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі продукцію, іменовану надалі по тексту «продукція», сортимент, кількість і ціна якої зазначені в рахунку-фактурі (специфікації) .

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1. договору купівлі-продажу ціна на продукцію є договірною ціною між продавцем і покупцем, з урахуванням ПДВ, і вказується в рахунку-фактурі.

Пунктом 4.1 даного договору встановлено, що продавець відпускає/поставляє покупцеві продукцію протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту перерахування покупцем коштів або на інших умовах, зазначених в специфікації.

Пунктом 6.2 договору встановлений наступний порядок розрахунків: оплата всієї вартості продукції зазначеної в рахунку, здійснюється покупцем шляхом 100 % передоплати або на інших умовах, оговорених і специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов п. 6.2 договору купівлі-продажу 03 жовтня 2011 року на підставі рахунку-фактури № СФ-0000023 від 30.09.2011 перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 49980,00 грн., що складає 100 % від загальної вартості товару відповідно до рахунку. Факт перерахування грошових коштів підтверджується випискою з банку від 03.10.2011 р. Проте відповідач свої зобовязання щодо поставки товару не виконав у звязку з відсутністю на складі товару.

01.11.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 100, згідно якого просив відповідача повернути кошти перераховані ним згідно рахунку-фактури № СФ-0000023 від 30.09.2011 р.

У відповідь на даний лист відповідач надіслав гарантійний лист вих. № 18 від 16.11.2011 р. із зобовязанням повернути кошти 17-18 листопада 2011 р. по 50 % від загальної суми, після чого узгодити і виплатити пеню за затримку повернення коштів.

Проте, у строки зазначені в гарантійному листі, відповідач грошові кошти перераховані позивачем не повернув.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 49980,00 грн. основною боргу, 1039,99 грн. пені та 201,29 грн. три проценти річних, у звязку з неналежним виконанням останнім своїх зобовязань за договором купівлі-продажу № 3009-2 від 30.09.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення дійсних домовленостей, товар в строки обумовлені умовами договору не поставив, суму попередньої оплати у розмірі 49980,00 грн. не повернув.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 49980,00 грн.

Умовами пункту 8.1 договору встановлено, що у випадку не поставки або порушення строку поставки товару, продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості продукції за кожен день прострочення.

Оскільки відповідачем не був поставлений товар, позивач керуючись п. 8.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1039,99 грн. за 49 днів (з 07.10.2011 до 27.11.2011 року).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З наведених вище норм вбачається, що підставою для застосування неустойки у вигляді пені, може бути лише прострочення грошового зобовязання, а тому пеня визначена п. 8.1. договору купівлі-продажу № 3009-2 від 30.09.11 р. за несвоєчасну поставку товару не може бути застосована та відповідно стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 201,29 грн. 3 % річних.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю в сумі 201,29 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрметалоконструкція»(місцезнаходження: 02002, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Степана Сагайдака, 101, код ЄДРПОУ 35083164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК КМБУД» (місцезнаходження: 04107, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Овруцька, 28, офіс 1, код ЄДРПОУ 37533271) 49980 (сорок девять тисяч девятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 201 (двісті одну) грн. 29 коп. 3 % річних та 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 84 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

01.02.2012 року