Рішення № 21434815, 08.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№12/22708.02.12

За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

ДоМоторно (транспортне) страхового бюро України

Провідшкодування шкоди завданої в результаті ДТП 21 219,20 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність № 679-Ю від 22.12.2010 р.)

Від відповідачаОСОБА_2 представник (довіреність № 12981/4 від 17.06.2011 р.)

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Моторно (транспортне) страхового бюро України (далі відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 21 219,20 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/227 та призначено розгляд справи на 02.09.2011 р.

02.09.2011 р. представник позивача заявив клопотання про витребування доказів, а саме: просить витребувати у Бабушкінського районного військового комісаріату м. Дніпропетровська документи, що підтверджують те, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, та на підтвердження цьому йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.08.1999 р.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 02.09.2011 р. витребувано у Бабушкінського районного військового комісаріату м. Дніпропетровськ документи, що підтверджують те, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, та на підтвердження цього йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.08.1999 р.

У судовому засіданні від 07.10.2011 р. представник позивача надав додаткові документи та пояснення по справі.

У судовому засіданні від 07.10.2011 р. представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору по справі № 12/227.

Оскільки відповідно до ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, суд задовольняє клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 р. розгляд справи було відкладено на 16.11.2011 р. відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.11.2011 р. не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 р. справу було передано в провадження судді Палію В.В.

Оскільки 16.11.2011 р. розгляд справи не відбувся, наступне судове засідання було відкладено на 21.12.2011 р.

У звязку з виходом судді Прокопенко Л.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. справу було передано в провадження судді Прокопенко Л.В.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 21.12.2011 з'явилися, надали усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 21.12.2011 р. оголошено перерву.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2008 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортний засіб потерпілого був застрахований у позивача згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 029096-02-04-01 від 13.08.2008 р.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП (ОСОБА_3) не була застрахована, у зв'язку з тим, що він був звільнений від обовязкового страхування в порядку п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р., № 1961-IV (далі - Закон), що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 20.08.1999 р. та листом Бабушкінського районного військового комісаріату від 16.09.2011 р. № 1788, що містяться у матеріалах справи.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 21219 грн.

В ході розгляду справи позивач зменшив суму позовних вимог до 20142,04 грн. Таким чином, сума позовних вимог на момент розгляду справи становить 20142,04 грн.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивачем не були додані документи, що підтверджують підстави керування ОСОБА_3 ТЗ, яким спричинена шкода та статусу винуватця ДТП

Суд вважає вищенаведені посилання відповідача безпідставними. У матеріалах справи містяться належні докази з цього приводу, а саме: копія технічного паспорту на автомобіль, що належить винуватцю, копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 20.08.1999 р. та лист Бабушкінського районного військового комісаріату від 16.09.2011 р. № 1788

У запереченні на позов відповідач також посилається на те, що позивачем не було додано документа, що підтверджує розмір завданих збитків.

Разом з тим, посилання на таке є безпідставним, тому що позивач надав належним чином засвідчену копію звіту про визначення матеріального збитку на загальну суму 20142,04 грн., що міститься у матеріалах справи.

Як вбачається з наданого суду відповідачем пояснення від 16.11.2011 р., відповідач не заперечує проти вказаної у вищезазначеному звіті суми збитку.

Також відповідач стверджує, що позивач не надав доказів виплати страхового відшкодування страхувальнику. Це ствердження спростовується доказами, що надав позивач (оригінал платіжного доручення № 5244 від 02.04.2009 р., що міститься у матеріалах справи)

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22. Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 37.1 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком необхідних документів.

Згідно ст. 35.1. для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Позивач 02.04.2009 р. здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 21219,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5244 від 02.04.2009 р.

Згідно п. 13.1 ст. 13 Закону учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Претензія про відшкодування шкоди була направлена позивачем відповідачеві 18.06.2010 р.

Пп. «г»п. 41.1 ст. 41 Закону передбачено , що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння особам, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, винуватець ОСОБА_3 підпадає під п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 ЦК України теж передбачає перехід до страхової організації права вимоги страхувальника до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Статтею 228 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню частково.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в сумі 20142,04грн.. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Моторно (транспортне) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код 31650052) 20142 (двадцять тисяч сто сорок дві) грн. 04 коп., 201 (двісті одна) грн.. 04 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЛ.В.Прокопенко