Рішення № 21434642, 06.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/42906.02.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Енглер Україна”

Про стягнення 503817, 85 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. № Б/н від 01.09.2011 р.

від відповідача: не зявились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енглер Україна” про стягнення 503817, 85 грн., із яких: 311724, 76 грн. заборгованість по договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008р., 11776, 13 грн. пеня, 11676, 83 грн. 3% річних, 21556, 03 грн. інфляційні, 147184, 10 грн. неустойка за несвоєчасне неповернення предметів лізингу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2011р. порушено провадження у справі №36/429, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 21.12.2012 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 21.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. розгляд даної справи відкладено на 06.02.2012 р. у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 06.02.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(далі лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» (далі- лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 858-LD, за умовами якого лізингодавець взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу ставить еквівалент 106281,00 доларів США, яка розрахована із гривні за офіційним курсом обміну валют Національного банку України на день укладання цього договору, що на день укладання цього договору становить 516706,34 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню датку платежу, зазначену в додатку № 2 до цього договору якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодрежувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору складові Лізингових Платежів, їх суми та Дати Платежів визначені в Графіку Лізингових Платежів у Додатку №2 до цього договору, який с його невід'ємною частиною.

Комісія Лізингодавця розраховуються на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів.

Пунктом 7.2. договору визначено склад Лізингових Платежів:

7.2.1 Перший Лізинговий Платіж. Перший Лізинговий Платіж складається із:

А) Комісійної винагороди Лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього Договору,

В) Авансу Ціни Предмета Лізингу.

7.2.2. Другий Лізинговий Платіж. Другий Лізинговий Платіж складається із:

А) Комісії Лізингодавця. яка розраховується з Дати Передачі до останнього числа Лізингового періоду, в якому відбулась передача Предмета Лізингу: та наступних змінних складових

В) ПДВ на суму нарахованої до сплати комісії згідно з підпунктами а) пункту 7.2.2, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої Комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від Ціни Предмета Лізингу ПДВ, згідно з цим підпунктом, розраховується та сплачується у відповідності зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість»або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

7.2.3. Періодичні Лізингові Платежі.

Періодичні Лізингові Платежі складається із:

А)Відшкодування, яке є гривневою сумою, визначеної в Графіку, помноженої на курс Національного банку України на день підписання цього Договору;

В) Комісії Лізингодавця. яка розрараховується як різниця суми Лізингового Платежу та Відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. В будь-якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меньшим ніж розмір Відшкодування та наступних змінних складових :

с) ПДВ, на суму нарахованої до сплати Комісії, згідно з підпунктом В пункту 7.2.3, що перевищує і подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої Комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від Ціни Предмета Лізингу ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість»і або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

Відповідно до п. 7.4. договору Комісія за Організацію, Аванс Ціни Предмета Лізингу. Комісія, Відшкодування передбачені цим розділом, є оплатою Лізингодавцю за отримане Лізингоодержувачем у лізинг майно, за цим Договором та компенсацією відсотків за кредит

Згідно з п. 7.7. договору сплата лізингових платежів. Лізингоодержувач сплачує на користь лізингоодавця лізингові платежі вгривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору за рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Пунктом 8.2. договору сторони домовились, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний терміні будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 13.2. договору в разі несвоєчасного виконання лізингодавецм взятих на себе зобовязань за цим договором відповідальність лізингодавця обмежується сплатою штрафних процентів за ставкою 0,01 % річних, але в загальній сумі не більше 1 % від простроченої суми. Зазначені штрафні проценти нараховуються та сплачуються від суми простроченого лізингодавцем платежу за період з дати настання платежу до дати фактичної сплати за кожний робочий день прострочення.

Згідно з п. 13.8. договору цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодрежувачем свої зобовязань за цим договором. Одностороння відмова від цього договору повністю або частково будь-якою строною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

01.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р., за умовами якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1. договору та викласти його в наступній редакції: 1.1. Лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодрувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 119628, 94 дол. США., що за офіційним курсом обміну валют на день підписання договору становить 581600, 00 грн.». Крім того, п. 1.3. додаткової угоди сторони домовились, що у звязку із зміною вартості предмета лізингу сторони домовились змінити графік платежів Додаток № 2 до договору та викласти в редакції , що наведена в додатку № 2 до цієї додаткової угоди.

Також, 05.12.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р., за умовами якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1. договору та викласти його в наступній редакції: 1.1. Лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 92940, 00 дол. США, що за офіційним курсом обміну валют на день підписання договору становить 581600, 00 грн.». Крім того, п. 1.2. додаткової угоди сторони домовились, що у звязку із зміною вартості предмета лізингу сторони домовились змінити графік платежів Додаток № 2 до договору та викласти в редакції , що наведена в додатку № 2 до цієї додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2008 р. лізингодавець прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Юрол» (далі-продавець) предмет лізингу і набув цим вищезазначений предмет лізингу у повну і необмежену власність і право власності на нього та передав його лізингоодрежувачу у фінансовий лізинг відповідно до договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р., що підтверджується актом приймання-передачі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.05.2011 р. відповідач отримав лист № 587 від 07.04.2011 р. від позивача, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Енглер-України»про заборгованість останнього за договором фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. в розмірі 351407, 99 грн. згідно відповідних рахунків-фактури, які повторно йому надсилаються. Також, позивач повідомляє відповідача про відмову від договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. з 15.04.2011 р., у звязку з чим просить повернути йому предмет лізингу за вказаним договором.

Проте, станом на день розгляду справи відповідач відповіді на вищезазначений лист не надав, заборгованість за договором фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. не сплатив, предмет лізинг за вказаним договором не повернув.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. заборгованість з лізингових платежів в розмірі 311724, 76 грн., неустойку в розмірі 11776, 13 грн., 3 % річних в розмірі 11676, 83 грн., інфляційні нарахування в розмірі 21556, 03 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 147184, 10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються положення законодавства про лізинг.

Згідно з ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до розрахунку, здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. за період з 31.12.2009 р. до 15.04.2011 р. становить 311724, 76 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не зявився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 311724, 76 грн. відповідно до договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. неустойку в розмірі 11776, 13 грн. за період з 30.06.2010 р. до 15.10.2011 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці правильності обчислення позивачем неустойки, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення неустойки в розмірі 11776, 13 грн. за період з 30.06.2010 р. до 15.10.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у звязку з простроченням відповідачем своїх грошових зобовязань відповідно до договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 21556, 03 грн. та 3 % річних в розмірі 11676, 83 грн. за період з 01.01.2010 р. до 01.12.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 21556, 03 грн. та 3 % річних в розмірі 11676, 83 грн. за період з 01.01.2010 р. до 01.12.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення предмету лізингу в розмірі 147184, 10 грн. відповідно до фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлене повідомлення вих. №587 від 07.04.2011 р. про відмову від договору фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. з 15.04.2011 р., у звязку з чим просить повернути йому предмет лізингу за вказаним договором, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0407012344735.

Вимога позивача була залишена відповідачем без реагування, станом на день розгляду справи, майно за вищезазначеним договором не повернуто.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу № 858-LD від 26.09.2008 р. є розірваним, оскільки відповідача про це було повідомлено належним чином.

Доказів повернення майна лізингоодержувачем лізингодавцю суду не надано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Отже, позовна вимога щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна в сумі 147184, 10 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енглер Україна” (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 120, корп. 1, код 31721290), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, код 33942232) основний борг в розмірі 311724 (триста одинадцять сімсот двадцять чотири тисячі) грн. 76 коп., неустойку в розмірі 11776 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 13 коп., 3 % річних в розмірі 11676 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 83 коп., інфляційні нарахування в розмірі 21556 (двадцять одна тисяча пятсот пятдесят шість) грн.. 03 коп., неустойку за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 147184 (сто строк сім тисяч сто вісімдесят чотири) грн.. 10 коп., судовий збір в розмірі 10078 (десять тисяч сімдесят вісім) грн.. 36 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складений: 07.02.2012 р.