Рішення № 21434538, 30.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/54930.01.12 За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА” ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “ТРК “Марс-ТВ”

Простягнення заборгованості та штрафних санкцій за ліцензійним договором, 977, 50 грн. За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ТРК “Марс-ТВ” ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА”

Провизнання ліцензійного договору недійсним

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1, пред. за дов. б/н від 16.12.2011 р.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2, пред. за дов. б/н від 14.11.2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРК “Марс-ТВ” про стягнення заборгованості за ліцензійним договором та штрафних санкцій 977, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.12.2011 року.

19.12.11 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору між тими ж сторонами з того ж предмету.

19.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення прокурора в якості третьої особи на стороні відповідача.

19.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про злочин.

У судове засідання 19.12.2011 року представники позивача та відповідача зявились.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі

Представник відповідача надав усні пояснення щодо заявленого клопотання про залучення третьої особи.

У задоволенні клопотання судом відмовлено.

Судом оголошено про перехід до розгляду первісної позовної заяви по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Заяву судом задоволено.

В звязку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 16.01.2012 року на 17:45.

19.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву.

16.01.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача по первісному позову надійшов відзив на зустрічний позов.

У судове засідання 16.01.2012 року зявилися представники сторін.

Суд переходить до розгляду заяви від 19.12.11 р.

Представник Відповідача надав пояснення щодо поданої заяви.

В усних поясненнях заяву підтримав.

Представник Позивача заперечив проти поданої представником Відповідача заяви та надав усні пояснення щодо поданої заяви.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про злочин, а саме, просить суд прийняти рішення у порядку передбаченому статтею 97 Кримінально - процесуального кодексу України, шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача за первісним позовом, направити заяву з матеріалами справи для виконання вимог ст. 97, 98 КПК України.

Судочинство у господарському суді здійснюється у відповідності до Господарського процесуального кодексу України. Положеннями Господарського процесуального кодексу України господарському суду не надано повноважень та компетенції щодо прийняття рішень в порядку, який передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України. Вчинення дій, які передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції господарського суду. За наведених обставин, подана заява залишається судом без задоволення.

Представник Відповідача проти тверджень представника Позивача заперечив.

Представник Позивача надав доповнення до своїх пояснень.

Судом оголошено про перехід до розгляду зустрічної позовної заяви по суті.

Представник Відповідача надав усні пояснення щодо зустрічної позовної заяви та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Позивача надав усні пояснення по суті зустрічної позовної заяви. В усних поясненнях проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечив в повному обсязі.

В звязку з необхідністю вивчення поданих документів, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 30.01.12.

У судове засідання 30.01.2012 року зявилися представники сторін. Надали усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти тверджень представника позивача заперечив.

30.01.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

В С Т А Н О В И В :

01.04.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено Ліцензійний договір №265/НСТ відповідно до умов якого ліцензіар (ТОВ “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА”) надає ліцензіату (ТОВ “ТРК “МАРС-ТВ”) невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми “Настоящее смешное телевидение”, за допомогою багатоканальної телемережі виключно на платній основі на території м. Київ (Україна), способом і в межах, строком, як встановлено цим договором, а ліцензіат зобовязується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у ст. 8 цього договору, сплатити ліцензіару винагороду за надання невиключних прав.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що усі невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми, у відповідності до умов цього договору, надаються відповідачеві з дати підписання Акту початку надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми за формою, наведеною у додатку №2 до договору в межах строку дії договору виключно на території. При цьому сторони розуміють та погоджуються, що без підписання зазначеного акта, права за цим договором вважаються такими, що ненадані.

Так, 01.04.2009р. сторонами було підписано Акт початку надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми “Настоящее смешное телевидение”, відповідно до якого позивач за первісним позовом розпочав надання, а ТОВ “ТРК “МАРС-ТВ” розпочало приймання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми “Настоящее смешное телевидение” з використанням визначеної картки умовного доступу.

У зустрічному позові позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Ліцензійний договір №265/НСТ (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми “Настоящее смешное телевидение”), посилаючись на те, що ліцензіар здійснює господарську діяльність по розповсюдженню передач іноземних телеканалів на території України без відповідної правової підстави ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Відповідно, укладений ТОВ “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА”договір без відповідної ліцензії повинен бути визнаний судом недійсним. ТОВ “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА”ввело в оману ТОВ “ТРК “МАРС-ТВ”при укладення спірного договору, шляхом замовчування обставин, які перешкоджали вчиненню правочину відсутність ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. На підставі ст. ст. 203, 215, 227, 230 ЦК України ТОВ “ТРК “МАРС-ТВ” у зустрічному позові просить суд визнати недійсним Ліцензійний договір №265/НСТ (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми “Настоящее смешное телевидение”).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Як вбачається із ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 39 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб'єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради.

Відповідно до ст. 42 вказаного Закону, право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Як передбачено ст. 1 даного Закону, ліцензія на мовлення це документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж;

ліцензія провайдера програмної послуги це документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж;

провайдер програмної послуги це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА” надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж. Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА” є дистрибютором телерадіопрограм на підставі свідоцтва про державну реєстрацію субєкта інформаційної діяльності від 24.10.2007р. та надає іншим особам (у даному випадку, ТОВ “ТРК “МАРС-ТВ”) право на розповсюдження та поширення телерадіопрограм за допомогою багатоканальної телемережі. Відповідно, саме ТОВ “ТРК “МАРС-ТВ” є провайдером програмної послуги.

Зважаючи на те, що ТОВ “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА”є дистрибютором телерадіопрограм, а не провайдером програмної послуги чи організацією мовлення, отже, ТОВ “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА” не зобовязано мати ліцензію на мовлення або ліцензію провайдера програмної послуги.

За наведених обставин, наведені у зустрічному позові підстави для визнання недійсним Ліцензійного договору №265/НТС (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми “Настоящее смешное телевидение”) відсутні.

У звязку з вищевикладеним, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.

По суті первісного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1 договору ціна договору включає сукупність щомісячної винагороди (роялті) за надання невиключних прав, що належить до сплати протягом строку, на який надаються права у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 8.2 договору розмір щомісячної винагороди (роялті) визначається додатком №1 до цього договору, який є невідємною частиною цього договору.

Так, сторонами було підписано Додаток №1 від 01.04.2009р. до ліцензійного договору №265/НСТ від 01.04.2009р.

Пунктом 2 додатку встановлено, у звязку з тим, що ліцензіат надає абонентам можливість перегляду телерадіопрограми за допомогою сигналу у цифровому форматі, розмір щомісячної винагороди (роялті) за одного Абонента становить 1,57 гривень, що є гривневим еквівалентом 0, 20 доларів США, при цьому ліцензіат у відповідності до п. 9 договору надає звіти про середню кількість абонентів. Вказаний розмір винагороди (роялті) визначений в гривнях, виходячи з курсу долара США 7, 70 гривень за один долар США встановленого Національним банком України на дату підписання договору, збільшеному на 2%.

Згідно п.3 додатку встановлено, що розмір щомісячної Винагороди (Роялті) визначається на підставі наданого Ліцензіатом звіту про середню кількість абонентів ліцензіата у звітному місяці. Ліцензіат зобовязується надати звіт не пізніше 5 (пятого) числа місяця, наступного за звітним. У випадку ненадання Ліцензіатом звіту за минулий звітний місяць, Ліцензіар вправі обчислити розмір щомісячної Винагороди (Роялті) та виставити рахунок на підставі Звіту за попередній місяць. Якщо в подальшому зясується, що фактичний розмір винагороди за минулий звітний місяць, за який не отримано звіт в строки, встановлені договором, становить більший розмір, ніж було обчислено та встановлено, то ліцензійна винагорода за такий звітний місяць (або звітний місяці) підлягає перерахунку.

Відповідно до п.4 додатку позивач зобовязується виставляти відповідачеві рахунки на оплату винагороди (роялті) у строк не пізніше двох робочих днів з дати отримання від ліцензіата звіту про середню кількість абонентів ліцензіата у відповідному звітному місяці. Неодержання відповідачем рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати винагороди (роялті) відповідачеві.

Згідно з п.5 додатку у відповідності із п. 8.3 договору відповідач зобовязується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати винагороди (роялті) позивача на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.1.10 договору відповідач зобовязаний вчасно оплачувати позивачеві винагороду відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5 додатку позивач за первісним позовом зобовязується щомісячно, протягом дії договору, направляти поштою відповідачеві акти про надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми не пізніше ніж до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем.

Не пізніше десяти робочих днів із дати направлення відповідачеві відповідного акта, останній зобовязаний направити позивачеві підписаний акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання відповідача акта він зобовязується негайно повідомити про це позивача.

У випадку, коли позивач за первісним позовом протягом вказаного строку не отримує від відповідача підписаного акта або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий акт вважається прийнятим відповідачем, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

В такому випадку акт без підпису відповідача з надписом “зауважень від відповідача у вказаний строк не надійшло” є для сторін підставою вважати права за договором прийнятими відповідачем.

Так, позивачем за первісним позовом було надіслано на адресу відповідача за первісним позовом акти за листопад 2010р., що, зокрема, підтверджується описом вкладення у цінний лист із відбитком поштового штемпеля від 22.08.2011р., проте відповідач підписаний зі своєї сторони акт позивачу не повернув, зобовязання по виплаті винагороди за листопад 2010р. у розмірі 849, 45 грн. не здійснив.

Оскільки на момент звернення позивача за первісним позовом з позовом до суду від відповідача за первісним позовом не надійшло ні підписаного акту, ні мотивованої відмови в підписані даного акту, то суд вважає, що акт є підписаним сторонами спору.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 849, 45 грн. - несплаченої суми винагороди (роялті) за листопад 2010р.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 849, 45 грн. основного боргу по виплаті винагороди вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом за порушення виконання грошового зобовязання 64, 93 грн. пені, 41, 62 грн. збитків від інфляції, 21, 50 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 11.2 договору у випадку несвоєчасної виплати позивачеві винагороди або частини винагороди, відповідно до умов п. 8 цього договору, відповідач зобовязується сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно виплаченої позивачеві винагороди за кожний день прострочення.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок пені, збитків від інфляції та 3% річних, суд задовольняє зазначені вимоги відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом у розмірі 64, 93 грн. пені, 41, 62 грн. збитків від інфляції, 21, 50 грн. 3% річних.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Судові витрати за зустрічним позовом у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “МАРС-ТВ” (02154, м. Київ, Дніпровськокий р-н, вул. Ентузіастів, буд. 11, код ЄДРПОУ 24730499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА”(м. Київ, вул. Хрещатик, 46-Б, код ЄДРПОУ 33551564) 849, 00 грн. (вісімсот сорок девять грн. 45 коп.) основного боргу, 64, 93 грн. (шістдесят чотири грн. 93 коп.) пені, 41, 62 грн. (сорок одну грн. 62 коп.) збитків від інфляції, 21, 50 грн. (двадцять одну грн. 50 коп.) 3% річних, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “МАРС-ТВ” про визнання недійсним Ліцензійного договору № 265/НСТ (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми “Настоящее смешное телевидение”) від 01.04.2009 р. відмовити повністю.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 06.02.2012 р.