Рішення № 21434515, 31.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/831.01.12 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_1

провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6924, 81 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2- представник за довіреністю від 03.01.2012 року;

від відповідача:не зявились;

від третьої особи:не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6924, 81 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.08.2010 року в смт. Великий Бичків, Рахівського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Рено, д/н НОМЕР_3 з причепом марки МАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Шевролет, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована у ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року було порушено провадження у справі та залучено винну в скоєнні вище зазначеної ДТП особу - гр. ОСОБА_1, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд справи на 31.01.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2012 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав витребувані ухвалою суду докази.

Представник третьої особи у судовому засіданні 25.10.2011 року не зявився, проте через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло електронне повідомлення, відповідно до якого останній просив розглядати справу за відсутності його представника.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.2012 року не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, однак через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його перебуванням представника ВАТ «НАСК «Оранта»в іншому суді.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто, ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Так, оскільки ВАТ «НАСК «Оранта»є юридичною особою, яка має право уповноважити іншого представника захищати інтереси товариства у даному судовому засіданні, та враховуючи те, що дослідивши матеріали справи суд вважає їх достатніми для вирішення спору в даному засіданні, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ УМВС України в Закарпатській області від 23.18.2010 року та постанови Рахівського районного суду Закарпатської області по справі № 3-1006/10 від 02.09.2010 року вбачається, що гр. ОСОБА_1 24.08.2010 року о 15 год. 00 хв. в смт. Великий Бичків, Рахівського району, керував автомобілем марки Рено, д/н НОМЕР_3, з причепом марки МАЗ, д/н НОМЕР_1, під час руху на повороті вище вказаний причеп відкріпився від вище вказаного автомобіля, в результаті чого пошкоджено авто моль марки Шевролет, д/н НОМЕР_2, чим водій Рено, д/н НОМЕР_3 порушив п. 2.3 а ПДР України.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області по справі № 3-1006/10 від 02.09.2010 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Шевролет, д/н НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору № 33008-5655641 добровільного страхування наземного транспорту від 14.06.2010 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(страховик) та гр. ОСОБА_3 (страхувальник).

Із матеріалів справи вбачається, що 09.09.2010 року було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (звіт № 007-АО з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Шевролет, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 16846, 52 грн.

Як вбачається із страхового акту № 08-7591-10 від 25.10.2010 року, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 6924, 81 грн.

На виконання умов договору № 33008-5655641 добровільного страхування наземного транспорту від 14.06.2010 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 6924, 81 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 206 від 02.11.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого НОМЕР_4.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем Рено, д/н НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку.

Тому, гр. ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Шевролет, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»було укладено поліс № ВС/5801910 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Рено, д/н НОМЕР_3. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» виникло право вимоги до ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обовязок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

11.10.2011 року позивачем на адресу ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»була направлена відповідна заява № 636/11-1485 від 09.06.2010 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 13.10.2011 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування - 02.11.2010 року (дата виплати позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі)), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 13.11.2011 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач у зазначений термін виплату страхового відшкодування не здійснив, заперечень не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати відповідачем страхового відшкодування до матеріалів справи не надано.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»про стягнення з відповідача страхового відшкодування законними, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 6414, 81 грн. (6924, 81 грн. мінус 510, 00 грн.)

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(02100, м. Київ, вул. Дубового, 18; 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7; ідентифікаційний код: 31704186) 6414 (шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 81 коп. та судовий збір у сумі 1307 (одна тисяча сім) грн. 61 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 06.02.2012 р.