Рішення № 21434403, 26.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/33026.01.12 Господарський суд м.Києва колегіально у складі судді Ягічевої Н.І.(головуюча), судді Любченко М.О., Ломака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С”, м. Прилуки

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1”, м.Київ

про: стягнення 107 647,66 грн.

Суддя (головуюча) Ягічева Н.І.

Суддя Ломака В.С.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Олімп-С”, м. Прилуки (надалі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1”, м.Київ (надалі Відповідач) про стягнення 170 647,66 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. порушено провадження у справі № 55/330, розгляд справи призначено на 04.11.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2010 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва о порушення провадження у справі № 55/330 не виконав, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи через канцелярію суду 03.11.2010р.

В судовому засіданні 04.11.2010р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2010 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.11.2010 р.

18.11.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача.

У судовому засіданні проголошено перерву з 25.11.2010р. по 09.12.2010р. на підставі ст.77 ГПК України.

01.12.2010р. через канцелярію суду Відповідачем було подано клопотання про призначення проведення судово-технічної експертизи на предмет підтвердження чи спростування факту вчинення Відповідачем (ОСОБА_1.) припису в графі реквізитів «Позичальник»і підпису, завіреному відтиском печатки на вказаному примірнику оригіналу «Договір позики 100000.00 (сто тисяч) грн. від 10.05.2008р.»та відповідності наявного відтиску печатки на вказаному Договорі відтиску печатки ТОВ «Украгроресурс-1». Крім того, Відповідачем подано клопотання про витребування у представника Позивача оригінал примірника «Договору позики 100000,00 грн. від 20.05.2008р.», що був наданий Позивачем в ході судового засідання 25.11.2010р. для ознайомлення суду та Відповідачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. у справі №55/330 клопотання Відповідача задоволено, призначено у справі №55/330 судову почеркознавчу та технічну експертизи, проведення яких доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі на час проведення судової експертизи зупинено.

17.12.2010р. через канцелярію суду Позивачем було надано для залучення до матеріалів справи оригінал Договору позики (100000,00 грн.) від 28.01.2008р.

Ухвалою від 08.07.2011р. у справі №55/330 поновлено та призначено розгляд справи на 27.07.2011р. у звязку з тим, що судову експертизу проведено не було, так як Відповідач не здійснив оплату експертного дослідження та поверненням матеріалів справи до суду.

У судовому засіданні 27.07.2011р. винесено Окрему ухвалу, на підставі ст.90 ГПК України щодо Відповідача, оскільки останній на вимогу ухвали суду не здійснив оплату вартості судової експертизи, що привело до повернення матеріалів та не проведення експертного дослідження.

В судовому засіданні 27.07.2011р. представник Відповідача надав письмові пояснення по справі.

27.07.2011р. Господарським судом міста Києва було винесено окрему ухвалу щодо Товариства з обмеженою відповідальність «Украгроресурс-1».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. призначено повторно у справі №55/330 судову почеркознавчу та технічну експертизи, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення почеркознавчої експертизи поставлено питання: Чи виконано підпис, зображення якого містяться на Договорі позики 100000, 00грн. від 10.05.2008р. певною особою - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»ОСОБА_1.? На вирішення технічної експертизи поставити питання: Чи нанесений відбиток печатки, зображення якого міститься на Договорі позики 100000, 00грн. від 10.05.2008р. печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1», ідентифікаційний код 21664106? Провадження у справі на час проведення судової експертизи зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. виправлено описку в ухвалі Господарського суду від 27.10.2011р. у справі № 55/330, а саме: замість: “Чи виконано підпис, зображення якого міститься на “Договорі позики 100000,00 грн. від 10.05.2008р, певною особою директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1”ОСОБА_1.?” читати - ““Чи виконано підпис, зображення якого міститься на “Договорі позики 100000,00 грн. від 28.01.2008р, певною особою директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1” ОСОБА_1.?”.

14.12.2011р. до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи 55/330 з повідомленням про повернення матеріалів справи без виконання, у звязку з нездійсненням оплати судової експертизи.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 28.12.2011р. Шевченко Е.О. призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів: Ягічева Н.І. (головуюча), судді Любченко М.О., Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2011р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.01.2012р.

В судове засідання 26.01.2012р. представники сторін не зявились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, за адресами, визначеними за матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” (далі Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1”(далі Позичальник) укладено Договір позики № б/н (далі Договір), відповідно до умов якого Позикодавець зобовязується передати Позичальникові кошти у власність, а останній зобовязується повернути таку ж суму грошових коштів у визначений Договором строк (п. 1.1 Договору).

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 6.1 Договору, яким встановлено, що вказаний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики становить 100000,00 грн.

Згідно з п .п. 2.2, 2.3 Договору, за користування позикою Позичальник сплачує проценти в розмірі 0,1% річних. Проценти за користування позикою сплачуються щорічно за попередній рік.

Позикодавець зобовязується надати позику протягом десяти діб з моменту підписання Договору. Передача коштів здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника (п. п. 3.1, 3.2 Договору).

Згідно п.4.1 Позика Позичальнику надається на невизначений термін до 27.01.2009р.

На вимогу Позикодавця про повернення позики Позичальник зобовязується протягом семи діб повернути суму позики (п.5.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 362 від 28.01.2008 р. на суму 100 000,00 грн. (належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на адресу Відповідача у відповідності до п. 5.1 Договору було направлено претензію № 1 від 25.05.2009 р. з проханням повернути позику, в тому числі за вказаним Договором.

Відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь № б/н від 30.06.2009 р. на вказану претензію, з проханням відстрочити повернення заборгованості, в звязку зі скрутним фінансовим становищем.

На час звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 100000,00 грн., яка станом на день винесення рішення не погашена.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання § 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч наведеної норми права доказів на підтвердження погашення суми боргу в строк, встановлений Договором суду не надано.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стосовно посилання відповідача в своїх письмових запереченнях на той факт, що Договір в наданій позивачем редакції Товариством з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1” не підписувався, а грошові кошти відповідачу були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” на виконання умов попереднього Договору від 11.12.2007 р. спростовується згаданим вище наявним в матеріалах справи листом-відповіддю № б/н від 30.06.2009 р. за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1”ОСОБА_1., яким відповідач фактично визнав та підтвердив існування заборгованості саме за Договором позики.

Щодо доводів відповідача про невиконання позивачем умов попереднього Договору від 11.12.2007 р., суд вважає за доцільне зазначити, що вказане та питання кредитування і поручительства не є предметом судового розгляду даної справи, а тому не підлягає оцінці.

Враховуючи все вищевикладене та зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100000,00грн. заборгованості.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача по сплаті процентів за спірним Договором складає 228,49 грн., внаслідок чого вказана сума процентів за користування позикою підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1»користь позивача.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 3% річних 2 819,17 грн. та 4600,00 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання, то вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції визнається судом обґрунтованою, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” підлягає стягненню 2 819,17 грн. 3% річних та 4600,00 грн. збитків від інфляції.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту, в мажах ціни позову, на майно, що належить Відповідачу, а саме: нежитлові будівлі цегельного заводу, розташованих на землях Вертіївської сільської ради, а також цілісний майновий комплекс (будівлі та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби) Вертіївський цегельний завод ТОВ “Украгроресурс-1”, які розташовані за адресою: с. Вертіївка, Ніжинського району, Чернігівської області, вул. Дзержинського, 17-А, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову”, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існує необхідність накладення арешту на майно відповідача, оскільки виконання рішення суду може бути неможливим чи утрудненим. Крім того, суд відзначає, що клопотання позивача взагалі нічим не вмотивоване та належним чином необґрунтоване.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурс-1»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” 100000,00 основного боргу, 228,49 грн. процентів за користування позикою, 2 819,17 грн. 3% річних та 4 600,00 грн. збитків від інфляції, 1 076,48 грн. державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 26.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст підписаний 01.02.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева

Суддя В.С. Ломака

Суддя М.О. Любченко