Рішення № 21434352, 01.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/19701.02.12 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревард", м. Київ

до відповідача Товариства з обмежееногю відповідальністю "Буд-Реконструкція", м. Київ

про стягнення заборгованості по договору послуг 11 525,84 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Сергієнко Ю.П. директор; ОСОБА_1.- адвокат

від відповідача: не з'явився

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (пятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ревард" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 10 388,36 грн., пені в сумі 575,32 грн. та трьох процентів річних в сумі 562,16 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання з оплати наданих позивачем послуг.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Крім того, повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.11.2011 р. свідчить про отримання відповідачем процесуальних документів суду.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що у період з 29.07.2008 р. по 31.05.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ревард" були надані послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція" по роботі спеціальної техніки на загальну суму 10 388,36 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг): ·ОУ-А000538 від 29.07.22008 р.;

·ОУ-А000532/2 від 30.11.2008 р.;

·ОУ-А000752 від 30.11.2008 р.;

·ОУ-А000886 від 30.11.2008 р.;

·ОУ-0000437 від 30.04.2010 р.;

·ОУ-0000525 від 31.05.2010 р.;

·ОУ-0000526 від 31.05.2010 р.

30.09.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист №48/2011 від 29.09.2011 р. про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 10 388,36 грн.

Свої зобовязання з оплати наданих послуг відповідач не виконав, у звязку з чим за ним за період з 15.10.2011 р. по 18.11.2011 р. утворився основний борг в сумі 10 388,36 грн., який позивач намагається стягнути.

Позивач стверджує, що несвоєчасне виконання зобовязання забезпечено неустойкою в розумінні вимог статті 549 ЦК України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 575,32 грн. за період прострочення з 01.05.2009 р. по01.07.2011 р.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 562,16 грн. за період прострочення грошового зобовязання з 01.05.2009 р. по 10.12.2011 р.

Під час підготовки позовної заяви до суду адвокатом були надані в позивачу послуги з правової допомоги в сумі 576,30 грн., що підтверджується Договором на юридичне обслуговування №1/12 від 17.12.2008 р., додатковою угодою від 07.11.2011 р. до Договору на юридичне обслуговування №1/12 від 17.12.2008 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю за № 568/10 на імя Пастушенка Олександра Дмитровича та видатковим касовим ордером від 09.12.011 р. на сплату позивачем адвокату вказаних витрат, а тому позивач наполягає на їх стягненні з відповідача.

Представники позивача пояснили, що договір надання послуг у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір надання послуг. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки наданих послуг, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901,903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобовязання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Відповідач доказів сплати наданих послуг суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10 388,36 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 575,32 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання і є способом забезпечення виконання зобовязань. Згідно з ст.ст. 231, 232 ГК України, неустойка відноситься до штрафних санкцій, яка передбачає міру відповідальності за час невиконання господарського зобовязання.

Закон України "Про несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.96р. за № 543/96-ВР, зі змінами та доповненнями передбачає порядок та умови стягнення неустойки у вигляді пені, відповідно до вимог пункту 2.1 якого, якщо сторони у відповідальному договору не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 цього Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинним законодавством. У разі чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах визначених чинними актами законодавства.

Докази у справі свідчать про відсутність між сторонами укладеного договору та посилання на інші нормативні акти у спірних відносинах. Крім того, позивачем не доведена норма права, яка підлягає застосуванню на час стягнення з відповідача неустойки, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 575,32 грн. необхідно відмовити.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 562,16 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по судовому збору та послуг адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини пятої ст. 49 ГПК України

У судовому засіданні, яке відбулося 01.02.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція" задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція", 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 32590540 , на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревард", 03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 34770204, основний борг у розмірі 10 388,36 грн., три проценти річних в сумі 562,16 грн., витрати по судовому збору в сумі 1 341,04 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 547,52 грн., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція" щодо стягнення пені в сумі 575,32 грн. відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено 06.02.12р.