Рішення № 21433955, 27.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/57027.01.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Гарант»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»

Простягнення 9000,23 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- дов. № 25 від 25.01.2012 р.;

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Гарант»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»про стягнення 5924,52 грн. основною боргу, 2636,41 грн. пені, 433,38 грн. 30 процентів річних та 5,92 грн. інфляційної складової боргу, у звязку з неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 121 КД від 04.05.2011 р.

Ухвалою від 19.12.2011 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 27.01.2012 року.

В судовому засіданні 27.01.1.2012 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2012 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Гарант» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кванто»(покупець) було укладено договір поставки № 121 КД, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник, в порядку та на умовах визначених цим договором, зобовязується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобовязується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору поставки № 121 КД від 04.05.2011 р. предметом даного договору є товар, що визначений у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних тощо), які є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 даного договору встановлено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений постачальником.

Пунктом 4.4 договору встановлений наступний порядок розрахунків: покупець сплачує 0 % вартості кожної партії товару до моменту її передачі на підставі виставленого постачальником рахунку. Решту вартості кожної партії товару покупець сплачує в такому порядку: протягом 30 календарних днів з дня отримання товару 30 % вартості; протягом 60 календарних днів з дня отримання товару 70 % вартості товару, протягом 90 календарних днів з дня отримання товару - 100 % вартості товару.

Сторони домовились, що у разі не реалізації покупцем поставленого постачальником товару протягом 30 календарних днів з моменту його постачання покупець зобовязаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь поставлений та нереалізований товар протягом семи календарних днів з моменту такої вимоги. Повернення товару здійснюється транспортом постачальника.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 121 КД від 04.05.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Гарант»в період з 18.05.2011 до 26.05.2011 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кванто»товар медичного призначення на загальну суму 9631,76 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобовязання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, сплативши 1044,37 грн. та повернув частину товару на суму 2662,87 грн., в іншій частині, що становить 5924,52 грн., борг залишився несплаченим.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача стягнення 5924,52 грн. основною боргу, 2636,41 грн. пені, 433,38 грн. тридцяти процентів річних та 5,92 грн. інфляційної складової боргу у звязку з неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 121 КД від 04.05.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом п. 4.4. договору поставки встановлено, що покупець сплачує 0 % вартості кожної партії товару до моменту її передачі на підставі виставленого постачальником рахунку. Решту вартості кожної партії товару покупець сплачує в такому порядку: протягом 30 календарних днів з дня отримання товару 30 % вартості; протягом 60 календарних днів з дня отримання товару 70 вартості товару, протягом 90 календарних днів з дня отримання товару - 100 % вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в період з 18.05.2011 р. до 26.05.2011 р. був поставлений товар згідно специфікації, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, неповністю розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим його заборгованість складає 5924,52 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5924,52 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.6 договору, яким зазначено, у випадку якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше двох місяців покупець також сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Оскільки нарахована позивачем пеня перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, то судом був здійснений власний перерахунок пені у відповідності до якого з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 226,43 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору поставки встановлено, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних від суми заборгованості.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 433,38 грн. 30 % річних та 5,92 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 30 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 433,38 грн. та 5,92 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»(місцезнаходження: 04080, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Новоконстянтинівська, 4-А, код ЄДРПОУ 34613762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Гарант»(місцезнаходження: 5000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Центрально-Міський р-н, вул. Вахтангова, буд. 6 В, код ЄДРПОУ 37215021) 5924 (пять тисяч девятсот двадцять чотири) грн. 52 коп. основного боргу, 226 (двісті двадцять шість) грн. 43 коп. пені, 5 (пять) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 433 (чотириста тридцять три) грн. 38 коп. 30 % річних та 1033 (одна тисяча тридцять три) грн. 55 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

01.02.2012 року