Рішення № 21433874, 24.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/40124.01.12 За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1) Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (надалі позивач-1)

2) Національного університету оборони України (надалі позивач-2)

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Астрая”

про розірвання договору оренди та виселення із займаного приміщення

суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від прокуратури не зявився

Від позивача-1 ОСОБА_1 представник за довіреністю № 303/3/6 від 03.01.12.

Від позивача-2 ОСОБА_2. представник за довіреністю № 182/9 від 03.01.12.

Від відповідача ОСОБА_3 представник за довіреністю № 7 від 06.10.11.

Рішення прийнято 24.01.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 20.12.11. по 10.01.12., з 10.01.12. по 24.01.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Національного університету оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астрая” про:

- розірвання Договору № 249/1998/ГоловКЕУ від 16.09.98. оренди нежитлових приміщень загальною площею 250,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13-А, військове містечко № 63, будівля № 13;

- виселення відповідача і займаного нежитлового приміщення загальною площею 250,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13-А, військове містечко № 63, будівля № 13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.11. порушено провадження у справі № 30/401, розгляд справи було призначено на 01.12.11. о 11-20.

01.12.11. представником позивача-1 подано суду письмові пояснення по справі № 30/401, відповідно до яких позивач-1 позов підтримує повністю та просить суд його задовольнити, крім того зазначає, що відмова відповідача від пропозиції щодо приведення орендної плати у відповідність до чинного законодавства України призводить до зменшення доходної частини державного бюджету України, чим порушуються інтереси держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.11. розгляд даної справи було відкладено на 20.12.11. о 12-00.

В судовому засіданні 20.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.01.12. о 14-30.

В судовому засіданні 10.01.12. представниками сторін спільно на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 30/401 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 10.01.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.01.12. о 09-50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.12. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/401 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 24.01.12. позивачі підтримали свої позовні вимоги та просять суд позов задовольнити повністю.

Представник прокуратури в судове засідання 24.01.12. не зявився про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.12. заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд відмовив у задоволенні зазначеного вище усного клопотання відповідача з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 24.01.12. відповідачем подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Астрая” проти позову заперечує та просить суд відмовити прокуратурі в задоволенні позову повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/401.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, Господарський суд міста, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.98. між Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Астрая” укладено Договір (Орендар) укладено Договір № 249/1998/ГолоВКЕУ (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець здав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення площею 898,00 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13-а.

Згідно п. 1.3 Договору передбачено, що вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання акту приймання-передачі майна.

Пунктом 7.6 Договору, сторонами погоджено, що Договір вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі і діє до 01.01.23.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.02. між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень, згідно якого відповідачу було передано в орендне користування згідно умов Договору нежитлові приміщення загальною площею 250,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13-а.

Позивач вказує на те, що відповідно до частини 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що Методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Позивач зазначає, що на виконання зазначених вище вимог вказаного Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 (зі змінами) затверджено Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06. № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" було змінено орендні ставки за використання нерухомого державного майна, зокрема за цільовим призначенням "майстерні, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів" до розміру - 20 %.

У відповідності до п. 4.1 Договору, сторонами погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає на 28.07.98. 0,46 грн. за 1 кв. м в місяць та 414,5 грн. за перший місяць оренди.

Згідно п. 4.3 Договору визначено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін, у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем-2 на адресу відповідача було надіслано лист № 303/1/6/570 від 08.06.11., відповідно до якого позивач-2 з метою приведення договірних відносин до вимог законодавства та недопущення завдання збитків державі в особі Міністерства оборони України, враховуючи, що Національний університет оборони України зареєстрований суб'єктом господарської діяльності у Збройних Силах України (Свідоцтво від 19.04.10. № 714), обліковує на балансових рахунках спірненерухоме військове майно, яке передано в оренду та отримує орендну плату (інші встановлені в договорі оренди платежі), та відповідно до п. 4.3 Договору, ч. 2 ст. 181 та ст. 188 Господарського кодексу України запропонував відповідачу укласти додатковий договір до Договору оренди в частині:

- зміни орендодавця з Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на Національний університет оборони України;

- приведення розміру орендної плати по Договору оренди до вимог Методики з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.06. № 1846, зокрема: 1) орендну ставку по Договору за використання військового майна площею 250,8 кв. м під мийку та шиномонтаж встановити в розмірі 20 %; 2) перерахувати орендну плату за базовий місяць оренди - квітень 2011 року, виходячи з орендної ставки 20 %.

Листом № 19 від 08.07.11. відповідач повідомив позивача-2 про відмову в підписанні зазначеної вище додаткової угоди до Договору оренди, оскільки здійснені в ній розрахунки не відповідають діючому законодавству, а дані, на підставі яких такі розрахунки здійснювались фактичним обставинам використання орендованого майна.

Відповідно до п. 5.3 Договору, сторонами було погоджено, що Договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обовязків.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура та позивачі вказують на те, що відмова відповідача від пропозиції щодо приведення орендної плати у відповідність до чинного законодавства призводить до зменшення доходної частини державного бюджету України та порушення відповідачем умов Договору оренди.

Оцінюючи подані прокуратурою та позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1. ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором оренди наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 283 ч. Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно.

Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За правилами спеціального закону, що регулює спірні правовідносини - Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст.26).

Відповідно до п. 5.3 Договору встановлено, що Договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обовязків.

Тобто, правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку є встановлення факту порушення стороною своїх зобов'язань за договором, обов'язкове дотримання яких вимагається договором або законом.

Таким чином, відмова від укладення додаткової угоди до договору оренди не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Обовязок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою та позивачами належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Астрая” законних та охоронюваних інтересів позивачів, оскільки матеріали справи не містять належних доказів порушення з боку відповідача умов Договору оренди, а тому в суду відсутні підстави для розірвання вказаного Договору № 249/1998/ГолоВКЕУ від 16.09.98., укладеного між позивачем-2 та відповідачем.

Оскільки вимога про виселення відповідача і займаного нежитлового приміщення загальною площею 250,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13-А, військове містечко № 63, будівля № 13, є похідною та безпосередньо повязаною з вимогою про розірвання Договору оренди, суд також відмовляє в її задоволенні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Національного університету оборони України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на сплату судового збору покладаються на позивача-1, оскільки прокуратура звільнена від сплати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 77, 82-85 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Національного університету оборони України відмовити.

2.Стягнути з Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (03049, м. Київ, вул. Курська, 13-А, код ЄДРПОУ 22991333) в доход Державного бюджету України 941 (девятсот сорок одна) грн. 00 коп. судового збору.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТ.М. Ващенко

Повне рішення

складено 30.01.12.