Рішення № 21433699, 13.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2012 р. Справа № 5010/2452/2011-17/146

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксопарк", вул. Українських Декабристів, 45, м. Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

про стягнення 31881 грн. 38 коп., в т.ч. 29500 грн. борг, 522 грн. 15 коп. 3 % річних, 1859 грн. 23 коп. інфляційні втрати;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №б/н від 30.01.12);

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Таксопарк" подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31881 грн. 38 коп., в тому числі 29500 грн. борг, 522 грн. 15 коп. 3 % річних, 1859 грн. 23 коп. інфляційні втрати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Направив суду клопотання (№295/2012-свх від 17.01.12), в якому позовні вимоги визнає та простить суд відстрочити виконання судового рішення.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

18.09.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таксопарк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу з розстроченням платежу.

У відповідності до п. 1.1. договору, позивач передає належне йому майно у власність відповідача, а відповідач приймає майно і сплачує за нього грошову суму в порядку визначеному договором.

Згідно п. 1.2. договору, майном, що відчужується за договором від позивача у власність відповідача, є транспортний засіб: ПАЗ 32054СПГ АТС 564АА, 2005 року випуску, колір білий тип ТЗ - автобус, номер рами НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за НОМЕР_2 виданого Івано-Франківським МРЕВ від 24.04.07 р.

Розділом 2 договору, сторони погодили ціну майна, що становить 85000 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата вартості транспортного засобу відбувається за ціною домовленості шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно п. 5.2. договору, передача майна (транспортного засобу) позивачем і прийняття відповідачем майна (транспортного засобу) посвідчується актом прийому передачі, який підписується сторонами договору.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу майно, визначене п. 1.2. договору, про що складено акт прийому-передачі транспортного засобу від 18.09.08.

Пунктами 4.2., 4.3. договору, визначено, що відповідач зобов'язується сплатити 30000 грн. на протязі 5 днів з моменту підписання договору. Оплата покупцем решти грошової суми, а саме - 55000 грн. повинна бути здійснена на протязі 18 місяців з моменту передання транспортного засобу позивачем, що оформляється актом приймання-передачі. Графік сплати відповідачем на протязі 18 місяців є вільним.

Виходячи з визначеного сторонами порядку розрахунків за отриманий відповідачем транспортний засіб, повне виконання зобов'язання по оплаті повинно бути виконане відповідачем до 18.03.10.

Однак в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар в повному обсязі та у строки визначені договором не розрахувався, внаслідок чого станом на 13.02.12 борг становить 29500 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, в 18-місячний строк оплати за отриманий транспортний засіб згідно п. 4.3. договору, відповідачем не здійснено.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 29500 грн., наявність вказаного боргу відповідачем визнається.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 29500 грн. слід задовольнити.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 522 грн. 15 коп. 3 % річних та 1859 грн. 23 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача (№295/2012-свх від 17.01.12) про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому, слід враховувати, що відстрочити виконання рішення господарський суд може лише у виняткових випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про відстрочку виконання рішення повинна довести певними доказами наявність обставин щодо неможливості чи утруднення виконання рішення в даний момент.

В обґрунтування клопотання про відстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на скрутне фінансове становище як на підставу, що зумовлює неможливість виконання рішення, однак, не наводить конкретних обставини, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення та не надає жодних документів на підтвердження даних обставин.

За наведених обставин, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 29500 грн. основного боргу, 522 грн. 15 коп. 3 % річних, 1859 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксопарк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31881 грн. 38 коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксопарк", вул. Українських Декабристів, 45, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 03117049) 29500 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот гривень) - основного боргу, 522 грн. 15 коп. (п'ятсот двадцять дві гривні, п'ятнадцять копійок) - 3 % річних, 1859 грн. 23 коп. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень, двадцять три копійки) - інфляційних втрат, 1411 грн. 50 коп. (одну тисячу чотириста одинадцять гривень, п'ятдесят копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 16.02.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 16.02.12