Рішення № 21433385, 12.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.12р.Справа № 6/5005/16514/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут електротермічного устаткування" м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс Плюс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 26 076,02 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №02-30 від 01.02.2012р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут електротермічного устаткування", м. Запоріжжя - далі по тексту - позивач до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс Плюс", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідач про стягнення з відповідача на користь позивача 24 960,00грн. - основної заборгованості, на підставі укладеного між сторонами договору № 32-2010 на розробку конструкторської документації на механізацію транспорту з установкою електромостового крану Q=12,5т. та покупних конвеєрів для відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя - далі по тексту - договір.

Додатково, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 748,80грн. - інфляційних збитків та 367,22грн. - 3% річних.

Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав умови укладеного між сторонами договору та перерахував відповідачу, на підставі виставленого ним рахунку, 24 960,00грн. передплати, що підтверджується банківською випискою від 14.07.10р., а відповідач у свою чергу визначену договором роботу не виконав та на момент розгляду справи у суді грошові кошти не повернув, саме це і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви б/н від 22.11.11р. ухвалою суду від 30.11.11р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 20.12.11р.

Ухвалою суду від 24.01.12р. на підставі письмової заяви позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору з 31.01.12р. до 14.02.12р.

Відповідач в судові засідання не зявився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимог не заперечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Надіслані на адресу відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Біологічний, 2-А), ухвали суду, поверталися до господарського суду з відміткою пошти "не зареєстрований".

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому вказана адреса відповідача, а саме: 49000, м. Дніпропетровськ, пров. Біологічний, 2-А.

Оскільки господарським судом надсилались відповідачу ухвали про розгляд справи

- на адресу, вказану позивачем в позовній заяві;

- на адресу, вказану в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,

суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань.

Незявлення відповідача на виклик суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

07.02.12р. справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.07.10р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 32-2010 на розробку конструкторської документації на механізацію транспорту з установкою електромостового крану Q=12,5т. та покупних конвеєрів для відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя - далі по тексту - договір, згідно з п.1.1 умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе "розробку конструкторської документації на механізацію транспорту з установкою електромостового крану Q=12,5т. й покупних конвеєрів для відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" м. Запоріжжя, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах укладеного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору та протоколу узгодження про договірну ціну, який є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору (додаток № 1), вартість робіт становить 24 960,00грн. з ПДВ.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата по даному договору здійснюється замовником (позивачем) на розрахунковий рахунок виконавця у вигляді 100% передплати на підставі виставленого виконавцем (відповідачем) рахунку протягом 10 календарних днів з дня отримання передплати по даному договору.

Позивач на виконання умов договору, зокрема п. 3.2, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату в розмірі 100% вартості договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку №14/02 від 14.07.2010р., що становить суму в розмірі 24 960,00грн., у тому числі ПДВ (20%) - 4 160,00 грн. - 14.07.2010р., що підтверджується банківською випискою за 14.07.2010р.

Згідно п. 7.3. договору строк виконання робіт становить по даному договору - 60 календарних днів від дня одержання передплати по даному договору на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача).

У відповідності до п.7.3 договору граничний строк виконання відповідачем робіт (14.07.10р. + 60 днів) - 11.09.2010р., однак відповідач не виконав обумовлену договором роботу, а саме не здійснив розробку конструкторської документації на механізацію транспорту з установкою електромостового крану Q=12,5т. й покупних конвеєрів для відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя", чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача лист № 04/04/1 від 04.04.11р. з проханням повернути перераховані грошові кошти у розмірі 24 960,00грн., у тому числі ПДВ (20%) - 4 160,00грн., якого відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Позивачем 07.05.11р. рекомендованим листом, вдруге з метою досудового врегулювання спору, було направлено на адресу відповідача Претензію № 05/05/1 від 05.05.2011р. з додатком документів і обґрунтуванням вимог, щодо сплати суми у розмірі 24 960,00грн., у тому числі ПДВ (20%) - 4 160,00грн., однак лист повернувся з відміткою пошти "організація не зареєстрована".

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання, та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що факт перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача передплату в розмірі 100% вартості договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку №14/02 від 14.07.2010р., що становить суму в розмірі 24 960,00грн., у тому числі ПДВ (20%) - 4 160,00 грн. - 14.07.2010р., підтверджується банківською випискою за 14.07.2010р., належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи, однак у суду відсутні будь-які докази належного виконання відповідачем свого зобов'язання за укладеним між сторонами договором, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 24 960,00грн. - 100% передплати за укладеним між сторонами договором, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не протирічащими чинному законодавству України, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Додатково, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 748,80грн. - інфляційних збитків та 367,22грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, судову практику, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання, та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 48,80грн. - інфляційних збитків та 367,22грн. - 3% річних, слід визнати не обґрунтованими, документально не доведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначені санкції застосовуються лише до договірних відносин між сторонами, тоді як між сторонами у справі відсутні такі відносини в частині обовязку відповідача повернути безпідставно збережені кошти у сумі 24 960,00грн. У відповідності до ч.3 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу), однак, таких позовних вимог позивачем заявлено не було.

В постановах Вищого господарського суду України № 14/174-06 від 01.11.2006року, № 45/241-05 від 14.03.2006року та № 37/649 від 17.12.2008року, висвітлена аналогічна позиція суду в аналогічних справах.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 351,09грн., з урахуванням того, що 95,72% позовних вимог позивача судом задоволено.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Біологічний, 2-А; код ЄДРПОУ 33249256; р/р 260041623401 в філіалі ДРУ ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 307231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут електротермічного устаткування" (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, б.80; код ЄДРПОУ 32242731; р/р 26006301158450 в Філіалі "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя, МФО 313355) 24 960,00грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.) - основна заборгованість; 1 351,09грн. (одна тисяча триста п'ятдесят одна грн. 09 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

13.02.12р.

Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко