Рішення № 21433332, 07.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р.

Справа № 5004/2428/11 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Солідарність ", м.Київ

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, Луцький район, с. Шепель

про стягнення 98 727,87грн. страхового відшкодування в порядку регресу

Суддя Суряк О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 10.10.2011р.

від відповідача : ОСОБА_4, довіреність від 02.02.2009р.

від третьої особи: н/з

Сторонам розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні 02.02.2012р. за згодою представників сторін відповідно до ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 07.02.2012р.

В судовому засіданні 07.02.2012 року відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Солідарність" звернувся до суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 98727,87грн. страхового відшкодування в порядку регресу згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №1237-6-Р від 12.05.2009р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №1237-6-Р від 12.05.2009р., укладеним між ЗАТ "Страхова компанія "Солідарність", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "Солідарність", та громадянином ОСОБА_5, у звязку із настанням страхового випадку ним було виплачено останньому страхове відшкодування у розмірі 124144,87грн.

Згідно довідки ДАІ №5262 від 10.11.2009р. та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2010р. дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 працівником підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_6 дорожнього руху України.

Вартість матеріального збитку згідно звіту ПП “Національний центр незалежних експертиз” №3500 від 11.11.2009р. складає 155940,16грн.

Враховуючи те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ “Страхова компанія “Уніка” (правонаступник ЗАТ «СК «Кредо-класик»), вказана страхова компанія відшкодувала позивачу частину завданої шкоди в розмірі 25500грн.

Фактичні затрати Позивача по врегулюванню завданого ОСОБА_5 збитку склали 124 227,87 грн., у тому числі: 124 144,87 грн. - сума виплаченого ОСОБА_5 страхового відшкодування та 83 грн. - плата за довідку ДАІ про обставини ДТП.

26.10.2011р. позивачем направлено підприємцю ОСОБА_1 лист-вимогу №575 від 17.10.2011р. про відшкодування шкоди, заподіяної її працівником в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, яка залишена відповідачем без задоволення.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав та законних інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України; ч.2 ст.20 ГК України).

При обґрунтуванні правових підстав щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, позивач посилається на ст.ст.16, 509, 526, 530, 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Закон України «Про страхування», Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_1 98727,87грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також суми сплаченого судового збору у розмірі 1975грн. та суми судових витрат позивача, пов'язаних з відрядженнями у місце розгляду справи у розмірі 3323,36 грн.

На вимогу суду, представником позивача надано для огляду оригінали документів, витребуваних ухвалою суду від 23.01.2012р., та їх належним чином завірені копії, на які позивач посилається, обгрунтовуючи свої вимоги у позовній заяві та у поясненнях від 02.02.12 та 06.02.12., що долучені до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві від 23.01.2012р., поясненнях від 07.02.2012р. та представник відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову з наступних підстав.

Вимагаючи відшкодувати матеріальну шкоду в порядку регресу і посилаючись на ст.1172 Цивільного кодексу України, Позивач повинен довести наявність шкоди та належним чином обґрунтувати її розмір, встановити причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди та вчиненням протиправного діяння саме працівником Відповідача під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Позивач не надає доказів, що підтверджують вищенаведені тези.

Заява про страхування транспортного засобу від 12.05.2009 ОСОБА_5 немає ні переліку пошкоджень автомобіля, ні вказівки, що такі пошкодження відсутні; на заяві немає підпису працівника Страховика про здійснення огляду транспортного засобу в день підписання договору. Відповідно страховик не може стверджувати того, що всі пошкодження транспортного засобу, усунуті ремонтом, витрати на який фактично позивач хоче стягнути з відповідача, були утворені внаслідок ДТП, що сталася 25.10.09р. в м. Києві по вул. Заболотного, 174А, за участю працівника відповідача.

Позивач не повідомляв відповідача про час і місце проведення експертизи, якою встановлено розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1, що позбавило ОСОБА_1 можливості належним чином захищати свої права і законні інтереси при розгляді даного питання.

Ряд питань викликає заявлений розмір відшкодування шкоди в порядку регресу. Позивачем ставляться під сумнів і заперечуються висновки експерта щодо розміру матеріального збитку, а також за домовленістю з ОСОБА_5 всупереч даним експертного звіту змінюється сума вартості відновлювального ремонту.

Неоднозначними є і розрахунки сум страхового відшкодування. Так, 08.12.2009р. Страховиком і Страхувальником підписаний страховий акт №1030/1237-6-Р, який містить вихідні дані для розрахунку. У п.2.1. вказаного акту розраховується вартість відновлювального ремонту, а саме: сума відновлювального ремонту, погоджена в угоді про розмір збитків від 03.12.09р., множиться на коефіцієнт, значення та підстави застосування якого ніяк не обґрунтовується позивачем.

Законодавством визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Право вимоги Страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Позивач підтверджує фактичну виплату страхового відшкодування Страхувальнику копіями видаткових касових ордерів. Кожен із видаткових касових ордерів, копії яких позивач подав на підтвердження своїх вимог, містить суттєві недоліки, котрі унеможливлюють прийняття їх як беззаперечних доказів виконання Страховиком своїх зобов'язань по виплаті страхового відшкодування перед Страхувальником.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що видача коштів з каси Страховика ОСОБА_5 справді мала місце.

Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері. Проте на видаткових касових ордерах N263 від 29.12.09, №266 від 30.12.09 не вказані найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача, тому, якій саме особі були видані кошти із каси Позивача, не встановлено.

Крім того, при виплаті страхового відшкодування фізичній особі Страховик подає до державної податкової інспекції звіт за формою 1-дф.

Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування, зокрема, п.17.1. та п.17.11 договору добровільного страхування наземного транспорту №1237-6-Р від 12.05.09.

Страховик не має права вимагати відшкодування вартості довідки ДАІ в сумі 83 грн. у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на з'ясування обставин страхового випадку. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі наведеного відповідач просив відмовити у позові.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, письмові пояснення щодо зазначеного в ухвалі суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи в суду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 29.12.2012р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

12.05.2009р. між ЗАТ "Страхова компанія "Солідарність", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "Солідарність" (Страховик), та громадянином ОСОБА_5 (Страхувальник) був укладений договір №1237-6-Р добровільного страхування наземного транспорту.

25 жовтня 2009 року в м. Києві по вул. Заболотного, б. 174-А, відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобілів «Мітсубісі»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить ОСОБА_5, під його керуванням, та «Рено»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2 працівника підприємця ОСОБА_1.

Внаслідок ДТП автомобіль «Мітсубісі», що належить ОСОБА_5, отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_5 була завдана шкода.

Згідно довідки ДАІ №5262 від 10.11.2009р. дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 ОСОБА_7 дорожнього руху України, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення, який разом з матеріалами ДТП був переданий до Голосіївського районного суду м. Києва.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2010р. (справа №3-12032/09) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідачем не надано доказів того, що автомобілем «Рено»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_2 під час вчинення ДТП, незаконно заволоділи, або того, що автомобілем на дату скоєння ДТП володіла на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) інша особа (відповідно до п.п.2,3 ст.1187 Цивільного Кодексу України), що могло б позбавити Відповідача від відповідальності за заявленим позовом.

Крім того, відповідач підтвердив, що ОСОБА_8 перебував з підприємцем ОСОБА_1 у трудових відносинах з 21.10.2009р. по 01.11.2010р.

Відповідно до ч.1. ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, завдана шкода має бути відшкодована підприємцем ОСОБА_1 як власником вищезазначеного автомобіля «Рено»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2).

Згідно Звіту № 3500 від 11.11.2009 року про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного ПП «Національний центр незалежних експертиз»встановлено, що матеріальний збиток завданий ОСОБА_5, як власнику автомобіля «Мітсубісі»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), становить 155 940,16 грн.

Матеріали Звіту № 3500 від 11.11.2009р. оглянуто в судовому засіданні та його копії долучені до справи.

Відповідачем не надано доказів щодо спростування Висновку експерта та не надано інших матеріалів експертного дослідження ушкодженого ТЗ, чи інших доказів, які б містили інформацію про те, що розмір нанесеної шкоди, заявлений Позивачем, не відповідає дійсності.

Твердження відповідача щодо неповідомлення його про дату, час і місце проведення експертизи ушкодженого ТЗ не відповідають дійсності, оскільки телеграфні повідомлення про проведення експертизи ушкодженого ТЗ були отримані відповідачем 03.11.2009 року та 05.11.2009 року, що підтверджується квитанціями про вручення цих телеграм, доданими до висновку експерта.

Отже, ні відповідачем, ні його водієм ОСОБА_2 не було вжито жодних заходів для проведення оцінки нанесеної шкоди.

Відповідно до Угоди про розмір збитків від 03.12.2009р. на підставі Страхового акту № 1030/1237-6-Р від 08.12.2009р. позивач виплатив ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 124144,87 грн. (сто двадцять чотири тисячі сто сорок чотири гривні 87 коп.).

Підписана позивачем Угода про розмір збитків не збільшує, а зменшує розмір відповідальності відповідача, а відтак не порушує його прав та жодним чином не спростовує дійсність проведеної експертизи.

До прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачем перевірений Звіт № 3500 на його відповідність Протоколам огляду ТЗ; виявлені неточності зафіксовані в Угоді про розмір збитків.

При розрахунку розміру страхового відшкодування Позивачем у п.4 Страхового акту № 1030/1237-6-Р від 08.12.2009 року застосований коефіцієнт 0,9637172.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Позивачем для визначення розміру страхового відшкодування внаслідок застосування вказаного коефіцієнту сума страхового відшкодування вирахувана у частці, виходячи з вартості застрахованого автомобіля, заявленої у договорі страхування, а не ринкової вартості ушкодженого автомобіля, вказаної у Звіті.

Відшкодування позивачем ОСОБА_5 завданої водієм відповідача ОСОБА_2 шкоди (виплата страхового відшкодування) підтверджується видатковими касовими ордерами № 258 від 25.12.2009 року на суму 30 000грн., № 263 від 29.12.2009 року на суму 30 000грн., № 266 від 30.12.2009 року на суму 30 000 грн., № 10 від 14.01.2010 року на суму 20 227,87грн., № 12 від 20.01.2010 року на суму 13 917 грн.

Факт отримання ОСОБА_5 страхового відшкодування підтверджується його підписом на видаткових ордерах, а не підписом посадової особи позивача. Дійсність підпису ОСОБА_5 відповідачем не оскаржується.

Також позивачем надана суду заява ОСОБА_5, якою він підтверджує отримання від ЗАТ "Страхова компанія "Солідарність" страхового відшкодування у розмірі 124 144,87 грн. (сто двадцять чотири тисячі сто сорок чотири гривні 87 коп.) на підставі вище вказаних документів. Підпис ОСОБА_5 на Заяві засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, заява зареєстрована 03.02.2012 року в реєстрі за № 899.

Відповідно до ст.993 Цивільного Кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Заперечення відповідача стосовно правильності складання позивачем видаткових касових ордерів, касових книг та журналів реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, правильності нарахування та сплати податків не спростовують позовних вимог та їх обгрунтування, розміру сплаченого позивачем страхового відшкодування та факту сплати.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем ставляться під сумнів правомірність дій ЗАТ "Страхова компанія "Солідарність" по виплаті страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_5, проте, відповідач не надав жодних доказів визнання договору страхування недійсним, не укладеним, доказів, що позбавляли б позивача обов'язку виконання умов укладеного договору страхування.

Факт оплати ОСОБА_5 страхових платежів підтверджується прибутковими касовими ордерами № 226 від 14.05.2009 року та № 515 від 23.11.2009 року.

Договір № 1237-6-Р добровільного страхування наземного транспорту від 12.05.2009 року відповідно до ст.18 Закону України «Про страхування»набув чинності з 14.05.2009 року (дати внесення Страхувальником страхового платежу), що підтверджується прибутковим касовим ордером №226 від 14.05.2009 року, а отже, на дату ДТП Договір був укладеним та чинним.

Як вже зазначено, Договір страхування набуває чинності з дати внесення першого платежу, внесення другого платежу не впливає на набуття чинності Договором № 1237-6-Р добровільного страхування наземного транспорту від 12.05.2009 р., адже Страхувальник зобов'язаний здійснити другий платіж відповідно до Договору та Додаткової угоди № 1 до нього від 13.11.2009 року до 25.11.2009 року. Факт внесення Страхувальником ОСОБА_5 другого платежу підтверджується прибутковим касовим ордером № 515 від 23.11.2009 року.

Відповідно до п.17.15. Договору в разі оплати страхової премії частинами, Страхувальник має право отримати страхове відшкодування в повному обсязі, якщо він внесе відповідні страхові внески протягом строку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або з вирахуванням страхових внесків, що повинні бути сплачені Страховику.

Слід також зазначити, що не відповідає дійсності твердження Відповідача про те, що Заява про страхування ТЗ від 12.05.2009 р. має недоліки, оскільки у п.15 Договору зазначено, що підписуючись під умовами на лицьовій стороні Договору, Страхувальник і Страховик підтверджують, що приймають ті умови, які знаходяться на зворотній стороні договору, а також ті, що зазначені в Заяві про страхування та Правилах. Таким чином, Сторони домовилися про необов'язковість їх підпису на кожній сторінці Договору та додатків до нього.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.2 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.10.2011р. позивачем направлено підприємцю ОСОБА_1 лист-вимогу №575 від 17.10.2011р. про відшкодування шкоди, заподіяної її працівником в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, яка залишена відповідачем без задоволення.

Як зазначає позивач, фактичні затрати по врегулюванню завданого ОСОБА_5 збитку склали 124 227,87 грн., у тому числі: 124144,87 грн. виплаченого ОСОБА_5 страхового відшкодування та 83грн. плата за довідку ДАІ про обставини ДТП.

Враховуючи те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»(правонаступник ЗАТ «СК «Кредо-класик»), вказана страхова компанія відшкодувала частину завданої шкоди в розмірі 25 500,00 грн. (розмір обов'язкового ліміту відповідальності страховика, що встановлений ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та зазначений у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7996542), що підтверджується випискою з поточного рахунку позивача від 21.01.2011 року.

Відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»відшкодувала ПрАТ "Страхова компанія "Солідарність" 25500грн., позивач просить стягнути з відповідача 98 727,87 грн.

Слід зазначити, що витрати позивача (страховика) в сумі 83 грн., пов'язані з отриманням довідки ДАІ про обставини ДТП, не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на з'ясування обставин страхового випадку, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення часково, в частині стягнення з відповідача 98644,87грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позивач також просить стягнути з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1975грн. та судових витрат у розмірі 3323,36 грн., пов'язаних з відрядженнями позивача у місце розгляду справи, оскільки для захисту свого порушеного права позивач був змушений розглядати спір в судовому порядку та поніс витрати, пов'язані з розглядом справи № 5004/2428/11. При цьому позивач зазначив наступне.

19.12.2011 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що зазначено у матеріалах справи. 20.12.2011 року відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 20.12.2011 року розгляд справи відкладений на 23.01.2012 року.

Незважаючи на те, що до першого засідання суду, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, він не надав відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень) у слухання на 20.12.2011р., а надав їх безпосередньо у судовому засіданні 23.01.2012 року, створивши ситуацію, при якій було неможливе прийняття рішення у засіданні 23.01.2012р., витребувавши ряд оригіналів документів, які станом на 23.01.2012р. знаходилися в Києві за місцем реєстрації Позивача.

Розрахунок судових витрат, пов'язаний з відрядженнями представника позивача до господарського суду Волинської області у зв'язку з розглядом даної справи, наданий позивачем у заявах про стягнення витрат від 31.01.2012р. та 06.02.2012р., до яких долучені відповідні докази на підтвердження понесених витрат (добові, оплати за проїзд, витрати на готель).

Зазначені витрати, відповідно до ст.44 Господарського процесуального Кодексу України, є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи, та підлягають стягненню на підставі ст.49 ГПК України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 530, 993, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Солідарність" (м.Київ, вул. Вербова, 24, код ЄДРПОУ 31521281, п/р №26500010040706 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 98644грн.87коп. страхового відшкодування в порядку регресу, а також 5293грн.91коп. судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

Суддя О. Г. Сур'як

Повне рішення складено 14.02.2012р.