Рішення № 21433286, 09.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 лютого 2012 р. Справа 16/125/2011/5003

за позовом: військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод", м.Вінниця

до: приватного науково-виробничого підприємства "Бізо", м.Вінниця

про визнання недійсним правочину

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Учасники процесу:

прокурор: Сопівник А.В. (посвідчення №856, 21.06.2011 року);

представник позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2 від 05.01.2012 року);

представник відповідача: Ошовський Л.Г. (керівник)

ВСТАНОВИВ :

Військовий прокурор Вінницького гарнізону звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного між державним підприємством "732 Вінницький ремонтний завод" та приватним науково-виробничим підприємством "Бізо" про відчуження термопластавтомата ДЕ-312763 СМ.

Ухвалою від 14 грудня 2011 року порушено провадження у даній справі і призначено її до розгляду на 03 січня 2012.

В зв'язку з неявкою в судові засідання (03.01.2012 року та 24.01.2012 року) представників сторін, ненаданням витребуваних судом документів ухвалами суду від 03.01.2012 року та від 24.01.2012 року розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 24.01.2012 року задоволено заяву військового прокурора Вінницького гарнізону від 24.01.2012 року про вжиття заходів до забезпечення позову; накладено арешт на термопластавтомат ДЕ-312763 СМ, належний приватному науково-виробничому підприємству "Бізо" (21007 м.Вінниця, вул.П.Запорожця, буд.20а, кв.67; ідент. код 20109443); заборонено будь-яким особам, у тому числі приватному науково-виробничому підприємству "Бізо", вчиняти дії, що можуть призвести до зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (термопластавтомату ДЕ-312763 СМ), зокрема, заборонено вчинення дії щодо відчуження, псування, демонтажу, здачі в оренду термопластавтомату ДЕ-312763 СМ.

09.02.2012 року в судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали, просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Під час розгляду cправи представник відповідача проти позову заперечив. Подав суду письмові пояснення від 09.02.2012 року (вх. №08-46/1571/12 від 09.02.2012 року), де зазначив, що в акті ревізії Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області №08-07 від 16.06.2011 року міститься перелік реалізованого державним підприємством "732 Вінницький ремонтний завод" майна без погодження органу управління майном; термопластавтомат ДЕ-312763 СМ в їх числі не значиться. Також представник відповідача зазначив, що спірне майно відчужено у відповідності з вимогами чинного законодавства, ПВНП "Бізо" є добросовісним набувачем, а тому підстав для витребування майна немає. Окрім цього останній погоджується з позицією позивача, що на реалізацію термопластавтомату потрібна обов'язкова згода Міністра оборони.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.12.2010 року ДП "732 Вінницький ремонтний завод" здійснено відчуження державної власності - термопластавтомату ДЕ-312763 СМ шляхом реалізації приватному науково-виробничому підприємству "Бізо".

Даний факт підтверджується видатковою накладною №ЛНА-000014 від 31.12.2010 року, прибутковими касовими ордерами №595 від 27.12.2010 року та №598 від 28.12.2010 року (відповідно), квитанцією до прибуткового касового ордера про сплату 10000,00 грн.

З 19.05.2011 року по 08.06.2011 року Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод", за наслідками якої складено акт №08-07 від 16.06.2011 року. Перевіркою встановлено, що протягом ревізійного періоду (з 01.02.2009 року по 01.05.2011 року) на підставі наказу директора підприємства Іскри М.Ф., в порушення п.6 Порядку відчуження обєктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007 року, без погодження органу управління майном, реалізовано основних засобів на загальну суму 8555,00 грн.

Судом встановлено, що виявлені факти реалізації державного майна без дотримання визначеного законом порядку відчуження стали підставою до звернення з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку діям сторін щодо купівлі-продажу майна суд дійшов наступних висновків.

З наявних в справі матеріалів, зокрема, статуту позивача (п.п.1.1., 4.2.), вбачається, що державне підприємство "732 Вінницький ремонтний завод" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Майно підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до частини 1 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З наведених обставин справи та положень закону вбачається, що відчуження майна державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" можливе лише за наявності згоди міністра оборони.

При цьому слід зазначити, що аналогічне положення міститься в статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" №1075-XIV від 21 вересня 1999 року, якою визначено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Також пунктом 6 Порядку відчуження обєктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007 року встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

З урахуванням викладених положень нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що майно (термопластавтомат ДЕ-312763 СМ) реалізовано державним підприємством "732 Вінницький ремонтний завод" з порушенням вимог закону.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Так, суд вважає, що дієздатність юридичних осіб у певних сферах підприємницької діяльності виникає лише після отримання у встановленому порядку відповідної ліцензії (права на вчинення відповідних дій). Дієздатність юридичних осіб може обмежуватись законом. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності може перешкодити настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі призвести до визнання його недійсним.

У відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

На підставі викладених обставин справи та положень закону, суд дійшов висновку, що правочин щодо купівлі-продажу майна (термопластавтомату ДЕ-312763 СМ) вчинений продавцем без відповідного дозволу власника на його відчуження, а тому є недійсним.

Відповідно до частини першої ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ч.2 ст.216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пункту 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Пунктами 5 та 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Правочин, укладений між державним підприємством "732 Вінницький ремонтний завод" та приватним науково-виробничим підприємством "Бізо" про відчуження термопластавтомату ДЕ-312763 СМ, слід визнати недійсним, а кожну із сторін зобов'язати повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд керувався приписами частини 2 статті 49 ГПК України, відповідно до яких якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Також судом взяті до уваги положення пункту 6.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №02-5/78 від 04.03.1998 року, в якому вказано, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

В даному випадку неправомірні дії позивача суд вбачає в укладенні оспорюваного правочину без належних на те повноважень. Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій обох сторін, суд вважає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України в розмірі 470,50 грн., що становить половину від суми судового збору (мінімальної заробітної плати), що підлягала сплаті за подання даного позову до суду.

Слід також зазначити, що твердження позивача про те, що спірне майно реалізовано з дозволу суб'єкта управління майном, який є представником власника, суд оцінює критично, оскільки станом на час розгляду справи в суді будь-які докази, підтверджуючі зазначений факт, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 68, 82, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним правочин, укладений між державним підприємством "732 Вінницький ремонтний завод" та приватним науково-виробничим підприємством "Бізо" щодо відчуження термопластавтомату ДЕ-312763 СМ.

3. Зобов'язати державне підприємство "732 Вінницький ремонтний завод" (21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, буд.67; ідент. код 08316910) повернути приватному науково-виробничому підприємству "Бізо" (21007 м.Вінниця, вул.П.Запорожця, буд.20-А, кв.67; ідент. код 20109443) 10000,00 грн., перераховані за термопластавтомат ДЕ-312763 СМ згідно прибуткових касових ордерів №595 від 27.12.2010 року та №598 від 28.12.2010 року .

4. Зобов'язати приватне науково-виробниче підприємство "Бізо" (21007 м.Вінниця, вул.П.Запорожця, буд.20-А, кв.67; ідент. код 20109443) повернути державному підприємству "732 Вінницький ремонтний завод" (21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, буд.67; ідент. код 08316910) термопластавтомат ДЕ-312763 СМ.

5. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 24.01.2012 року по справі №16/125/2011/5003.

6. Стягнути з приватного науково-виробничого підприємства "Бізо" (21007 м.Вінниця, вул.П.Запорожця, буд.20-А, кв.67; ідент. код 20109443) до державного бюджету України 470,50 грн. судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення надіслати Міністерству оборони України, а також Замостянському відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції для відома та виконання.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 лютого 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6);

3 - Замостянському відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції