Постанова № 21431630, 09.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.02.2012 р. справа №6/201/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І, Стойка О.В.

при секретарі Ложка Н.Л.

від позивача:ОСОБА_4 - особисто

від відповідача:Чередниченко В.Д. голова ради

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від12.12.2011 року у справі№ 6/201/2011 (суддя Василенко Т.А.)

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Ровеньки Луганської області

до відповідачаДзержинської селищної ради, м. Ровеньки Луганської області

простягнення 57354 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Ровеньки Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Дзержинської селищної ради, м. Ровеньки Луганської області про стягнення 57354 грн. 59 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.11 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Дзержинської селищної ради, смт. Дзержинський м. Ровеньки Луганської області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Ровеньки Луганської області пеню у розмірі 3120 грн. 09 коп., інфляційні у розмірі 6278 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 1581 грн. 41 коп. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Ровеньки Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 12.12.11 р. змінити в частині незадоволення судом позовних вимог про стягнення витрат, пов»язаних із проведенням тендеру у розмірі 46375 грн. 00 коп., задовольнивши позов в повному обсязі. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 6/201/2011 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає частковій зміні в частині стягнення з відповідача суми інфляційних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі проведеної процедури закупівлі за державні кошти 16.11.07 року сторони у справі уклали угоду №8 на виконання робіт з капітального ремонту дитячо-юнацького оздоровчого клубу смт. Дзержинський.

Позивач на виконання умов угоди виконав відповідні роботи на суму у розмірі 105717 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6.5 угоди, замовник здійснює платежі підряднику за виконані роботи на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного повноважними представниками сторін, у термін не пізніше десяти банківських днів з моменту підписання відповідного акту шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок підрядника.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.07.11 р. по справі № 15/50/2011 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за виконані роботи у розмірі 105717 грн. 00 коп. А рішенням господарського суду Луганської області від 18.10.10 р. по справі № 9/262 було встановлено, що обов»язок відповідача щодо безумовної оплати виконаних позивачем робіт в сумі 49990 грн. 00 коп. виник з 01.01.11 року. Оскільки відповідач припустив прострочку платежу, позивач звернувся до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача пені згідно п. 11.3 договору у розмірі 3120 грн. 09 коп. за період з 11.01.11 р. по 28.07.11 р., інфляційних за період січень-червень 2011 року у розмірі 6278 грн. 09 коп., 3% річних за 182 дні у розмірі 1581 грн. 41 коп. та витрат, пов»язаних з проведенням тендеру, у розмірі 46375 грн. 00 коп., з яких: 5500 грн. 00 коп. - за тендерну документацію; 12375 грн. 00 коп. - передплата за тематичний каталог учасників процедур закупівель, 28000 грн. 00 коп. - витрати, пов»язані з укладенням договору; 500 грн. 00 коп. - надання інформації з каталогу.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до умов укладеної 16.11.07 р. між Виконавчим комітетом Дзержинської селищної ради (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) угоди № 8 (далі - угода), підрядник (позивач) в межах договірної ціни, згідно проекту зобовязується виконати власними і залученими силами в обумовлений угодою строк всі передбачені угодою роботи з капітального ремонту дитячо-юнацького оздоровчого клубу смт. Дзержинський, а замовник (відповідач) зобовязується забезпечити своєчасне фінансування, надати підрядникові фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно п. 6.5 угоди, замовник здійснює платежі підряднику за виконані роботи на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, у термін не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання відповідного акту шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок підрядника.

Тобто, з урахуванням п. 6.5 угоди та того, що рішенням господарського суду Луганської області від 18.10.10 р. по справі № 9/262 було встановлено, що обов»язок відповідача щодо безумовної оплати виконаних позивачем робіт в сумі 49990 грн. 00 коп. виник з 01.01.11 р. по 10.01.11 р. (як зазначено в рішенні суду згідно норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України), прострочка відповідача з оплати заборгованості за виконані роботи за угодою № 8 від 16.11.07 р. почалася після спливу 10 банківських днів (а не календарних).

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 3120 грн. 09 коп. за період з 11.01.11 р. по 28.07.11 р.

Згідно приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до норми ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п. 11.3 угоди, у випадку порушення відповідачем строків оплати нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3120 грн. 09 коп. Водночас, судова колегія зазначає, що і позивач помилково визначив період нарахування пені з 11.01.11 р. по 28.07.11 р., оскільки такий період суперечить умовам п. 6.5 угоди (право вимоги заборгованості за виконані роботи за угодою № 8 від 16.11.07 р. у позивача виникло на 10 банківський день, враховуючи святкові дні 1-го та 7-го січня 2011 р.), і суд першої інстанції, оскільки визначений вірним судом період нарахування пені з 17.01.11 р. по 28.07.11 р. суперечить приписам ст. 232 Господарського кодексу України (більше шести місяців). Але це не призвело до прийняття невірного рішення по справі в цій частині, оскільки позивач розрахував, а суд задовольнив пеню за 139 днів при незмінній обліковій ставці НБУ, що не перевищує розмір пені за вірний період.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні за період січень-червень 2011 року у розмірі 6278 грн. 09 коп. та 3% річних у розмірі 1581 грн. 41 коп.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1581 грн. 41 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за 182 дня.

В той же час судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних у розмірі 6278 грн. 09 коп. за період січень-червень 2011 року, оскільки датою, з настанням якої у позивача виникло право вимоги до відповідача, є 17.01.11 р., у зв»язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначає, що, коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць. Тобто розрахунок інфляційних, приведений позивачем у позовній заяві є помилковим. Таким чином, судова колегія вважає, рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних підлягає зміні і до стягнення підлягає сума інфляційних у розмірі 5169 грн. 24 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, за період лютий-червень 2011 року. У задоволенні решти інфляційних у розмірі 1108 грн. 85 коп. слід відмовити через невірний розрахунок.

При зверненні до суду позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь кошти, пов»язані із проведенням процедури закупівлі за державні кошти (тендер) в сумі 46375 грн. 00 коп., а саме: 5500 грн. 00 коп. - за тендерну документацію; 12375 грн. 00 коп. - передплата за тематичний каталог учасників процедур закупівель, 28000 грн. 00 коп. витрати, пов»язані із укладенням договору; 500 грн. 00 коп. - надання інформації з каталогу.

Відповідно до п. 11.4 угоди, в звязку з невиконанням або неналежним виконанням зобовязань замовником, він повинен оплатити всі виконані роботи, оплатити вартість матеріалів, а також всі витрати, повязані з проведенням тендерних торгів і повернути кошторисний прибуток перед тим, як розірвати угоду по будь-якій причині, а також сторони вправі вимагати сплатити збитки незалежно від сплати штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що оскільки умовами п. 11.4 угоди передбачено, що кошти, пов»язані із проведенням тендеру, повертаються перед тим, як розірвати угоду, а в даному випадку угода сторонами не розривалася, а закінчила свою дію 31.12.10 р., то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що підстави для задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на проведення тендеру у розмірі 46375 грн. 00 коп. відсутні.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011 р. у справі № 6/201/2011 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає зміні в частині стягнення суми інфляційних, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011 р. у справі № 6/201/2011 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011 р. у справі № 6/201/2011 змінити в частині визначення суми інфляційних.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Ровеньки Луганської області до Дзержинської селищної ради, м. Ровеньки Луганської області про стягнення 57354 грн. 59 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Дзержинської селищної ради, 94787, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Рилєєва, 2, ЗКПО 20182813 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, пеню у розмірі 3120 грн. 09 коп., інфляційні у розмірі 5169 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 1581 грн. 41 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 98 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 40 грн. 61 коп. Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Ровеньки Луганської області до Дзержинської селищної ради, м. Ровеньки Луганської області про стягнення інфляційних у розмірі 1108 грн. 85 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011 р. у справі № 6/201/2011 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.